57. Діагностика та алгоритм надання невідкладної допомоги при гострій серцево-судинній недостатності дітей.

НАКАЗ № 362 від 19.07.2005 Протоколи діагностики та лікування кардіоревматологічних хвороб у дітей

Серцевою недостатністю називають неспроможність серця забезпечувати кровообіг, що відповідає метаболічним потребам організму, що веде до розвитку гіпоксії

КЛАСИФІКАЦІЯ

У робочій класифікації гострої серцевої недостатності доцільно виділяти такі клінічні варіанти як лівошлуночкова, правошлуночкова, аритмогенна і тотальна.

Розрізняють наступні варіанти гострої серцевої недостатності:

• синдром малого серцевого викиду (СМСВ) - характерні артеріальна гіпотонія й ознаки централізації кровообігу;

• синдром застійної серцевої недостатності (СЗСН) - характеризується перевантаженням малого кола кровообігу (задишка, вологі хрипи, набряк легень), також - перевантаженням великого кола кровообігу (набряки, збільшення печінки, виступання шийних вен, асцит, гiдроторакс).

Лівошлуночкова- застій по малому колу кровообігу, набряк легень, кардіомегалія.правошлуночкова- застій у великому колі кровообігу (набряк легень), ↑ печінки, перенавантаження правих відділів серця;

ЛІВОШЛУНОЧКОВА НЕДОСТАТНІСТЬ: діагностичні критерії

Клінічні:

- тахікардія, тахіпноє та диспноє,

- кардіомегалія,

- хрипи у легенях,

- слабкий пульс,

- ритм галопу при аускультації серця,

- порушення живлення,

- блідість, ціаноз тощо.

Параклінічні:

- рентгенографія: діагностика венозної гіпертензії, набряку легень, кардіомегалії,

- ЕКГ: оцінка ритму та провідності, динаміка ST-T тощо,

- вимірювання центрального венного тиску (підвищення його),

- ехо- та допплерехокардіографія (оцінка діастолічної та контрактильної функції серця тощо),

ПРОТОКОЛ НЕВІДКЛАДНОЇ ДОПОМОГИ ПРИ ГОСТРІЙ ЛІВОШЛУНОЧКОВІЙ НЕДОСТАТНІСТІ У ДІТЕЙ

- Дитина має бути госпіталізована до відділення реанімації та інтенсивної терапії.

- Підвищенне положення пацієнта у ліжку (положення ліжку з підняттям головного кінця на 30 ).

- Оксигенотерапія в режимі штучної вентиляції легенів з застосуванням піногасників (30% розчин етанолу або 10% розчин антифомсіналу). Відсмоктування слизу з верхніх дихальних шляхів.

- Петльовісалуретики (фуросемід 1-2 мг/кг до 4 разів на добу) внутрішньовенно.

- Інфузійна терапія з використанням 10% розчину глюкози з дованням 4% розчину хлорідукалія або панангіну. Добове надходження рідини обмежується до 2/3 вікової потреби. Харчування висококалорійне.

- Седативні, аналгетичні засоби, антигіпоксанти (промедол 2% 0,05-0,1 мл/год, седуксен 0,1 мл/кг, ін.) внутрішньовенно.

- Інфузіядопаміну 5-10 мкг/кг/хв або добутаміну - 5-15 мкг/кг хв внутрішньовенно за допомогою інфузійного насосу.

- Глюкокортикостероїди (преднізолон 5-7 мг/кг) внутрішньовенно.

- Корекція кислотно-лужного стану.

- Кардіометаболіти (панангін, фосфаден, кокарбоксилаза, рибоксин, L- карнітин, мілдронат тощо),

- Антимікробна терапія (антибіотики широкого спектру дії) внутрішньовенно.

- Муколітичні (ацетілцистеїн, ін.), ситуаційні засоби за показаннями.

- Специфічне лікування (екстрена комісуротомія при важкому ступені мітрального стенозу, антиарітмічні заходи при арітмогенній формі серцевої недостатності тощо),

- Лікування головного захворювання, що призвело до розвитку гострої лівошлуночкової недостатності.

ПРАВОШЛУНОЧКОВА НЕДОСТАТНІСТЬ: діагностичні критерії

Клінічні:

• задишка, зміна частоти, ритму та глибини дихання;

• суб’єктивно — нестача повітря, утруднення дихання, слабкість;

• скарги на відчуття стиснення за грудиною, біль у серці;

• центральний ціаноз;холодний піт;набряк шийних вен;

• швидке збільшення печінки, що стає болючою;

• пульс слабкого наповнення;тахікардія;

• тони серця послаблені;відзначається акцент II тону над легеневою артерією;

• межі відносної серцевої тупості зміщені вправо.

Параклінічні:

• рентгенологічно відзначається збільшення правого шлуночка і розширення конуса легеневої артерії;

• ЕКГ-ознаки, характерні для гострого перенавантаження правих відділів серця;

• підвищення центрального венозного тиску;

• ехо- та допплєрехокардіографія для визначення ехоанатомії та кровоплину;

• лабораторні ознаки порушення функції нирок та печінки.

ПРОТОКОЛ НЕВІДКЛАДНОЇ ДОПОМОГИ ПРИ ГОСТРІЙ ПРАВОШЛУНОЧКОВІЙ НЕДОСТАТНІСТІ У ДІТЕЙ

- Специфічне лікування, що спрямоване на лікування головного захворювання, котре ускладнилося розвитком гострої правошлуночкової серцевої недостатності: міотропніспазмолітики (но-шпа, атропін) та бета-адреноблокатори (пропранолол) при природжених вадах серця зі зменшеним легеневим кровообігом, при тромбоемболії легеневої артерії - гепарин та фібрінолітичні засобі, емболектомія, при важкому приступі бронхіальної астми - глюкокортикоїди, бронхоспазмолітики, за показаннями - усунення інородного тіла із дихальних шляхів тощо.

- Оксигенотерапія, за показаннями - штучна вентиляція легень.

- Пітльовісалуретики (фуросемід 1-2 мг/кг до 4 разів на добу) внутрішньовенно.

- Корекція кислотно-лужного та водно-електролітного балансу.

- Можливе вкрай обережне застосування периферичних вазоділятаторів (нітрогліцерин або нітропрусид натрію в/вкрапельно) в умовах відділення реанімації та інтенсивної терапії.

- Серцеві глікозиди можуть поглиблювати клінічні прояви правошлуночкової серцевої недостатності і погіршувати прогноз захворювання.