52. Діагностика та лікування синдрому подразненого кишковика.

Синдром раздражённого кишечника ( СРК )- это комплекс функциональных расстройств кишечника, который продолжается более 3-х месяцев на протяжении последних 6 мес. и включает в себя абдоминальную боль или дискомофорт в животе, которые облегчаются или исчезают после дефе¬кации и сопровождаются изменениями частоты или консистенции стула, при котором в процессе тщательного обследования пациента не удается выявить каких-либо органических причин дисфункции кишечника.

при постановкеDs и разделении больных на типы СРК должны пользоваться Бристольской шкалой формы стула (тип 1,2= запор, тип 6,7= диарея)

Классификация (Римские критерииIII)

•СРК - С (СПК с запором, констипацией)

•СРК - Д (СПК с диареей)

•СРК - М (смешанный (mixt) синдром, диарея + запор)

•СРК - А (пересекающиеся (альтернирующие) запор и диарея)

Клиническая классификация СРК (F.Weber и R.McCallum, 1992)

– СРК с преобладанием абдоминальной боли и метеоризма

– СРК преобладанием диареи

– СРК с преобладанием запоров

основанные на пусковом факторе:

– постинфекционный СРК (ПИ-СРК)- Campylobacter, Salmonella и Shigella.

– СРК индуцированный пищей (постпрандиальный)

– стресс-индуцированный СРК

ФормыСРК (в зависимости от тяжести течения и выраженности симптомов):

1.Легкая 2.Средняя 3.Тяжелая

Клиника:

• Нарушение дефекации:

Изменение частоты стула (усиление или замедление, «Ургентный» стул). Изменения консистенции стула (от водянистого до комковатого). Выделение слизи с калом. Тенезмы. Недержание кала.

• Болевой синдром.

Периодические: урчание, колики, острые или тупые боли, усиливается после еды, при стрессовой ситуации, перед дефекацией;уменьшение боли или дискомфорта после дефекации или отхождения газов;

боли не постоянные, а периодические; остутствие ночной симптоматики;

• Метеоризм, вздутие живота

• Неполное опорожнение и натуживание при дефекации

• Внекишечніе проявления: признаки астено-вегетативного и астено-депрессивного синдромов

Дифференциальный диагноз:

Целиакия. Лактазная недостаточность. Воспалительные заболевания кишечника (болезнь Крона, язвенный колит). Синдром избыточного бактериального роста

Лечение:

1. Пищевой дневник

2. Диета: При преобладании диареи:

Ограничение грубых пищевых волокон; исключение кофе, алкоголя, газированных напитков; продуктов, усиливающих газообразование (молока, капусты, бобовых)

При преобладании запоров:Диета с высоким содержанием растительной клетчатки, отрубей

3. При болевом синдроме:Риабал, Трибудат, Но-шпа

4. При запорах: анис, кора крушины, лист сенны, лактулоза , Мотилиум, солевые слабительные, льняное, вазелиновое масло

5. При поносах: Смекта 1 пакетик 2 раза в день

Эспумизан, Де-нол, Пробиотики (энтерол, линекс, хилак форте)

53. Лікування гастро-езофагальної рефлюксної хвороби у дітей.

Наказ Міністерства охорони здоров’я України від 29.01.2013 р. № 59

УНІФІКОВАНІ КЛІНІЧНІ ПРОТОКОЛИ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ

ДІТЯМ ІЗ ЗАХВОРЮВАННЯМИ ОРГАНІВ ТРАВЛЕННЯ

Гастроезофагеальна рефлюксна хвороба [ГЕРХ] - хронiчне захворювання, обумовлене

закидом шлункового і/або кишкового вмiсту в стравохiд, що призводить до розвитку

рефлюкс-езофагiту або протiкає без нього, та супроводжується розвитком характерних

симптомiв.

Основні патологічні фактори розвитку ГЕРХ:

• Порушення функції нижнього стравохідного сфінктера.

• Зниження активності та подовження стравохідного кліренсу.

• Зниження резистентності СО до ацидопептичного ураження.

• Збільшення агресивності шлункового вмісту.

• Дуоденогастральний рефлюкс. Госпіталізація в стаціонар здійснюється у разі неможливості адекватної медикаментозної терапії або розвитку ускладнень, обстеження та лікування яких потребує стаціонарного спостереження хворого.

Тривалість стаціонарного лікування

При 1-2 ступенях тяжкості – 10-14 днів;

при 3-4 ступенях тяжкості – 3 тижня.

Об’єм діагностики:

Обов’язкові дослiдження:

• клiнiчний аналiз кровi,

• аналiз калу на сховану кров,

• добове монiторування рН стравоходу

• ендоскопiя стравоходу.

Додаткові дослiдження (за показаннями):

• рентгенiвське дослiдження стравоходу та шлунку,

• стравохiдна манометрiя,

• сцинтиграфiя стравоходу,

• бiлiметрiя.

Золотим стандартом» визначення патологічного гастроезофагеального рефлюксу є добове

рН-моніторування стравоходуУ нормі сума значень рН стравохідного вм. істу < 4,

отриманих протягом моніторування, складає не більше 4,2 % від загального часу дослідження

Лікування ГЕРХ включає:

• рекомендації по режиму,

• корекція харчування пацієнта,

• лікування прокінетиками, які нормалізують моторику стравоходу та шлунку (

• призначення антисекреторних препаратів і антацидів (Рівень доказовості В),

• використання цитопротекторів для підвищення захисних властивостей слизової

оболонки стравоходу та шлунку.

Загальні рекомендації дітям щодо способу життя:

• уникнення горизонтального положення після їжи, під час сну (підняття головного кінця ліжка на 15 см), фізичних вправ із напруженням черевної порожнини;

• обмеження прийому ліків, що знижують тонус НСО: інгібітори кальцієвих каналів,

бета-блокатори, теофілін, транквілізатори та ін.

• зниження маси тіла;

• відмова від носіння корсетів, тугих пасок, що збільшують внутрішньочеревний тиск;

• виключення підняття більше 5 кг; обмеження робіт, пов’язаних із нахилом тулуба, з перенатуженням черевних м’язів.

Дієтичні рекомендації:

• рекомендується 4-5-разове регулярнее харчування невеликими порціями;

• виключення переїдання;

• прийом їжі не менш, ніж за 3 години до сну; після їжі бажано не лежати щонайменше 1,5

години;

• відмова від «під’їдання» вночі, горизонтального положення одразу після їжі;

• уникнення поспішного вживання їжі;

• обмеження продуктів, що знижують тонус стравохідного сфінктера (кава, міцний чай,

шоколад, м’ята, молоко, жирне м’ясо та риба);

• уникання продуктів, що подразнюють СО стравоходу (цитрусові, цибуля, часник, томати, смажені страви);

• обмеження продуктів, що підвищують внутрішньошлунковий тиск, стимулюють кислотоутворюючу функцію шлунка (газовані напої, бобові, пиво); бажано підвищене

вживання білка, який, на відміну від жиру, підвищує тонус сфінктера.

Медикаиентозна терапія

1. ГЕРХ без езофагиту (мають місце симптоми хвороби, але немає ендоскопічних змін

слизової оболонки стравоходу) та ГЕРХ із рефлюкс-езофагітом І ступеня тяжкості:

- Антациди та/або альгінати (алюмінію фосфат,сполуки алюмінію, магнію, кальцію та ін.),

призначають 4-5 разів на добу за одну годину після їжі та перед сном протягом 2-3 тижнів.

- Прокінетики (домперидон суспензія та ін.) по 0,25 мг на 1 кг маси тіла за 15-20 хвилин до їжі тричі на день, останній раз на ніч, 2-3 тижня). Нерідко доцільно повторити цей курс

лікування через 1 місяць.

2. ГЕРХ із рефлюкс-езофагітом 2 ступеня тяжкості: призначають блокатори Н2-

гістамінорецепторів (2 покоління – групаранітідіна – 150-300 мг на добу; 3 покоління –

група фамотидина – 20-40 мг на добу) або інгібітори протонної помпи (групи омепразолу,

пантопразолу та інші аналоги), переважно у дітей старше 12 років та альгінати сумісно із

прокінетиками на 3-4 тижня.

3. ГЕРХ із рефлюкс-езофагітом 3-4 ступеня тяжкості: на 3-4 тижня призначають

прокінетики, інгібітори протонної помпи (групи омепразолу, пантопразолу та інші аналоги), альгінати та цитопротектори (смектит, гідрогельметилкремнієвої кислоти,

сукральфат) за 30 хвилин до їжі тричі на день і на ніч протягом 4 тижнів.

У разі неефективності консервативної терапії (ускладнений перебіг ГЕРХ (3-4 ступень

езофагіту), кила стравохідного отвору діафрагми, виражені позастравохідні прояви),

показана консультація хірурга.