Лікування

Згідно з рекомендаціями ESPGHAN (2005), що базуються на розумінні патогенезу малюкової регургітації, лікування даної патології повинно бути комплексним і розподіленим на декілька послідовних етапів (терапія Step-up).  Перший етап – роз’яснювальна робота з метою психологічної підтримки та заспокоєння батьків. Другий етап – застосування постуральної терапії: годування дитини, тримаючи її у напіввертикальному положенні під кутом 45-60о, після годування протягом  20-30 хвилин продовжувати утримувати малюка в такому положенні або вертикально. Положення дитини в ліжку також повинно бути постійно із піднятим на 30 градусівузголів’ям. Постуральна терапія повинна проводитись цілодобово.  Третій етап – нормалізація режиму вигодовування та проведення адекватної дієтотерапії. Рекомендується годувати дитину частіше, меншими порціями. Виходячи із даних про роль харчової алергії у розвитку зригувань, при грудному вигодовуванні аналізується та коригується раціон харчування матері (із раціону виключаються продукти, що можуть викликати підвищене газоутворення та метеоризм у малюка), за необхідності призначається гіпоалергенна дієта.  За відсутності ефекту від даних заходів та значній інтенсивності зригувань, використовують загусники (їх дають дитині у невеликій кількості на початку годування). Для цього краще застосовувати рисову безмолочну кашу або рисовий відвар промислового виробництва (1-2 чайні ложки розводять у 30-40 мл зцідженого грудного молока і дають дитині з ложечки). Необхідно пам’ятати, що регургітація ні в якому випадку не може бути причиною переводу дитини на штучне вигодовування. При штучному вигодовуванні дитина повинна отримувати адаптовану молочну суміш. Перевагу надають казеїновим сумішам (у шлунку казеїн утворює більш щільний згусток, що сприяє зменшенню зригувань). За відсутності позитивної динаміки, дитині призначається один із спеціалізованих продуктів харчування – антирефлюксна молочна суміш, в’язкість якої підвищена за рахунок введення до складу продукту спеціальних згущувачів. У якості таких згущувачів використовують два види полісахаридів: не перетравлювані (камідь, яка складає основу клейковини ріжкового дерева) або перетравлювані (модифікований рисовий крохмаль).  Антирефлюксна суміш призначається диференційовано залежно від стану здоров’я дитини та інтенсивності регургітації: інтенсивні зригування та схильність до закрепів є показанням до застосування сумішей, що містять камедь (вони діють швидше та інтенсивніше, мають м’який послаблюючий ефект); малоінтенсивні та помірні зригування, нормальні випорожнення або схильність до діареї є показанням для призначення суміші, що в якості загущувача містить крохмаль. Антирефлюксні суміші можуть бути призначені як у повному об’ємі, так і для часткової заміни годувань. Тривалість застосування визначається індивідуально, а після досягнення стійкого терапевтичного ефекту дитина переводиться на вигодовування звичайною адаптованою сумішшю. Четвертий етап лікування – використання медикаментозної терапії (прокінетики, блокатори Н₂-гістамінових рецепторів, інгібіторів протонної помпи) – у новонароджених та дітей раннього віку значно обмежене, у зв’язку з протипоказаннями для застосування даних препаратів у ранньому віці та високим ризиком розвитку ускладнень. Достатню увагу при лікуванні малюкової регургітації необхідно приділяти також заходам та призначенню препаратів для зменшення метеоризму, аерофагії, кишкових кольок, корекції кишкового дисбіозу. При необхідності проводять терапію, спрямовану на реабілітацію перинатальних уражень ЦНС, згідно з рекомендаціями невролога.