Диспансерний нагляд

З обліку знімають через 6-8 тижнів після досягнення фізичного та нервово-психічного розвитку згідно з віком дитини

Огляд спеціалістів –

Педіатром – 1-й міс. 5 разів (обов’язковий контроль ваги та інших антропометричних показників), далі 1раз на місяць

Огляд спеціалістів (невролог, хірург, ортопед) 1 раз на рік, та за показаннями

35. Лімфатичний діатез. Ведення дитини з лімфатичним діатезом.

Аномалії конституції (діатези) – це різноманітні відхилення від нормального фенотипу, які можуть бути об’єктивно розпізнаними.

Діатез – це схильність організму до захворювань, до нозологічний стан, який може реалізуватися в захворювання під впливо 838c24i 084; пошкоджуючи зовнішніх чинників.

Лімфатичний діатез діагностується у 11-17 % дітей, а його класичні прояви особливо чітко виражені у дітей перших 3-7 років. Більшість дітей з таким діатезом народжені від матерів, які належали до групи ризику через наявність у них хронічних захворювань, несприятливий перебіг вагітності, особливо з явищами загрози невиношування у поєднанні з гестозами, вірусно-бактеріальними захворюваннями. Провокуючими факторами щодо розвитку такого діатезу є також несприятливий інтранатальний анамнез (асфіксія, пологові травми тощо), а в постанатальному періоді — раннє змішане або штучне вигодовування, часті інфікування.

Причиною тимомегалії і гіперплазії периферійної лімфоїдної тканини вважають первинну функціональну недостатність системи гіпофіз-наднирники.

Діагностика лімфатичного діатезу базується на вивченні спадковості, анамнестичних, об'єктивних і лабораторно-інструментальних даних. У родоводі дітей майже завжди є обтяження з обмінних і хронічних інфекційно-запальних захворювань, ендокринних хвороб і ендокринопатій. Діти відзначаються млявістю, апатією, малою рухливістю, схильністю до гіпотензії. Типовими є гіперплазія лімфатичних вузлів і лімфоутворень носоглотки, пастозний habitus, блідість, переважно добре розвинена підшкірна жирова тканина, знижений тургор м'яких тканин, недостатньо розвинена і млява мускулатура, в крові — постійний лімфоцитоз, гіпоімунний стан (зниження кількості Т-лімфоцитів, рівня Ig E, А і М, фагоцитозу).Необхідність реабілітації дітей з лімфатичним діатезом обумовлена наявністю у них морфо-функціональних відхилень, що сприяють неоптимальності їхнього розвитку, частій захворюваності, ранньому формуванню хронічних захворювань. Близько 25 % дітей, які належать до групи тих, що часто хворіють і мають затяжний та ускладнений перебіг захворювань, становлять діти з цією аномалією конституції.

Спостереження дітей у віковій динаміці показує, що притаманна їм затримка у становленні імунокомпетентності посилюється під впливом несприятливих факторів, зокрема — нераціонального харчування, неоптимального способу життя сім'ї, вірусно-бактеріальними захворюваннями. При цьому зі збільшенням віку у дітей не тільки не досягають нормальних вікових значень показники імунітету, а й залишаються або навіть поглиблюються порушення в міжклітинних коопераціях, формуються стійкі дисрегуляторні зв'язки між клітинною і гуморальною ланками імунітету, спостерігаються прояви дисфункції гіпоталамо-гіпофізарно-наднирникової системи, затримка статевого розвитку. Проведення відповідних реабілітаційних заходів у цій категорії дітей до 5-7 років сприяє поступовій нормалізації функцій імунної, ендокринної та інших систем, низькій захворюваності.

Оскільки повторні затяжні вірусно-бактеріальні респіраторні захворювання у більшості дітей з лімфатичним діатезом розвиваються вже з перших місяців життя, реабілітацію слід починати відразу після встановлення діатезу у дитини, тобто з перших місяців її життя. Окрім загальнооздоровчих заходів слід рекомендувати максимально можливе обмеження інфікування дитини, для чого оздоровлюються усі члени сім'ї, які контактують з дитиною і мають хронічні вогнища інфекції. Зважаючи на те, що для дітей з лімфатичним діатезом характерним є пізнє становлення імунних механізмів, надзвичайно важливим є тривале (1-1,5 роки) грудне вигодовування, що певною мірою компенсує імунні фактори. До того ж, з грудним молоком діти отримують гормони, що для цієї категорії дітей є дуже істотним фактором, враховуючи наявність у них дисфункції ендокринної системи з переважанням гіпофункціонального стану.

Профілактика,реабілітація Профілактичні заходи слід проводити починаючи з антенатального періоду. До їх числа належать раціональна профілактика вірусно-бактеріальних захворювань під час вагітності (мінімізація інфекційних контактів, здоровий спосіб життя з раціональним харчуванням і достатньою руховою активністю, перебуванням на свіжому повітрі тощо), своєчасна і раціональна терапія токсикозів вагітних і загрози переривання вагітності, профілактика внутрішньоутробної гіпоксії плода, пологової травми. Необхідно зазначити, що серед спостережуваних нами дітей з ЛД (понад 700 дітей спостерігалися в тривалій динаміці) жодна дитина не народилася при сприятливому неускладненому перебігу вагітності. У постнатальному періоді важливим є тривале грудне вигодовування дитини, зважаючи на незрілість органів і систем, у тому числі імунної та ендокринної, зі своєчасним уведенням раціонального прикорму з обмеженням у раціоні каш, цукру, печива тощо. Суттєвим є максимально можливе обмеження інфекційних контактів, уникнення стресових ситуацій. Не рідше двох разів на рік показано проведення загального масажу. В реабілітації/абілітації дітей з ЛД особливе значення має систематичне призначення адаптогенів, засобів, які стимулюють розвиток захисних механізмів організму та функцію наднирникових залоз. До числа цих засобів належать елеутерокок, женьшень, ехінацея, золотий корінь, препарати кореня солодки голої, а також дібазол, пентоксил, полівітамінні комплекси, які включають вітаміни А, Е, С і вітаміни групи В. Ці засоби призначають курсами у 3-4 тижні двічі-тричі на рік. Якщо індивідуально підібрані вищеперелічені комплексні засоби є недостатніми (прояви лімфатизму не зменшуються, діти часто і тривало хворіють на вірусно-бактеріальні інфекції), призначають курс лікування тималіном або тактивіном, тимогеном після імунологічного обстеження дитини. При синдромі здавлювання органів середостіння проводять 5-8-денний курс кортикотропіну або синактену. Перед плановими оперативними втручаннями за 1-2 дні до операції та в день операції слід застосовувати глюкокортикостероїди (0,5-1 мг преднізолону на кілограм маси тіла за добу). Глюкокортикостероїди застосовують також при тяжких вірусно-бактеріальних захворюваннях курсом до 3-5 днів. Ці захворювання в дітей грудного і раннього віку з ЛД обов’язково лікують лише в стаціонарі. Профілактичні щеплення проти дитячих інфекційних захворювань дітям з ЛД проводять за існуючим календарем щеплень на тлі реабілітаційно-абілітаційних заходів. Щеплення дітям із тимомегалією II-IIІ ступеня починають проводити після нормалізації розмірів залози або при зменшенні її до розмірів I ступеня. Слід зазначити, що при своєчасному проведенні реабілітаційно-абілітаційних заходів до 3-5 років (рідше – до 7 років), діти з ЛД нормально розвиваються, хворіють не частіше, ніж діти в популяції (нами спостерігалися діти від 0 до 15 років, а частина дітей і довше). При несвоєчасному проведенні таких заходів у більшості дітей з ЛД розвиваються хронічні вогнища інфекції, хронічні захворювання дихальної, травної та сечовивідної систем, ожиріння, ендокринні хвороби 36. Рахіт та рахітоподібні захворювання у дітей. Диференційна діагностика. Профілактика. Лікування.

Рахіт- захворювання дітей раннього віку, в основі якого лежать недостатність вітамінів групи Д в організмі, порушення мінерального та інших видів обміну речовин внаслідок чого мають місце розлади формування скелета, функцій внутрішніх органів та систем.

Класифікація

Клінічні форми хвороби	Перебіг хвороби	Ступінь важкості	Клінічні варіанти
1. Легка.	Гострий	1.легкий	1 кальційпенічний
2. Середньоважка	Підгострий	2.середньої важкості	2 фосфоропенічний
3. Важка	Рецидивуючий	3.важкий	3 без значних відхилень вмісту кальцію і фосфору в крові.

Діагностичні критерії