Менінгококовий менінгіт.

Хвороба починається гостро з підвищення температури тіла до 39-40⁰С, симптомів остуди. Майже в 40% випадків батьки можуть вказати час початку захворювання. Але у 15 % дітей має місце відносно поступовий початок захворювання, а у 5 % - не звертаючи на гострий початок, відзначається тимчасовий ( на протязі 1-2 днів) період благополуччя.

Діти старшого віку скаржаться на сильний головний біль, який має дифузний характер, але у частки дітей він може локалізуватись в ділянці чола, скронь, потилиці. Діти стогнуть, хапаються руками за голову, стають непокірливими, зойкають, відзначається порушення сну. Головний біль посилюється при рухах тіла, голови, сильних світлових та звукових подразниках. У деяких хворих збудження змінюється на загальмованість. Тактильна гіперестезія, фотофобія є одними з провідних симптомів гнійного менінгіту. Будь-яке, навіть легке торкання до хворого викликає різке занепокоєння та посилення відчуття болю. Не менш характерним початковим симптомом менінгіту є блювота. Вона з’являється з першого дня, та не пов’язана з вживанням їжі. У 60% хворих блювота не часта (1-3 рази на добу), у 25 % - повторна (4-6 разів), у 15 % - часта (до 10 разів). В окремих випадках блювота є першою маніфестною ознакою менінгіту. У дітей раннього віку важливим симптомом при менінгококовому менінгіті є судоми (8-10% дітей). Як правило, вони бувають клоніко-тонічними, з’являються з першого дня хвороби, зберігаються на протязі 2-3 днів. Менінгеальні симптоми з’являються на 2-3 день хвороби, але у частки дітей можуть бути виражені з 1 дня захворювання. Виявляються ригідність м’язів потилиці ( 74 %), симптом Брудзинського верхній ( 53 % ), симптом Керніга ( 39 % ), Брудзинського нижній ( 30,5 % ). Повний менінгеальний синдром відзначається тільки у 7 % хворих, сухожильні рефлекси підвищені, але при тяжкій інтоксикації можуть бути відсутні, нерідко з’являється клонус, м’язова гіпотонія. У 3-5 % хворих відзначається короткочасне ураження черепно-мозкових нервів (III, VI, VII, VIII пар). Поява локальної симптоматики свідчить про набряк мозку. З більшою постійністю при менінгококовому менінгіті виявляється червоний дермографізм, герпетичні висипання на губах. Обличчя хворого бліде, має страждальний вигляд, характерні тахікардія, приглушеність тонів; артеріальний тиск може бути підвищеним або зниженим. В тяжких випадках дихання часте, поверхнє. Характерна сухість язику, може бути спрага, збільшення печінки та селезінки. Внаслідок інтоксикації з’являються зміни з боку сечі: альбумінурія, циліндрурія, мікрогематурія ( токсичний нефрозонефрит ). В периферійній крові у 90-99 % хворих відзначається лейкоцитоз (15-30 г/л ) у решті - лейкопенія або нормоцитоз, яка може послідовно переходити в лейкоцитоз. Практично у всіх хворих виявляється паличкоядерний зсув вліво до 14-45 %. ШОЕ підвищена до 25-45 мм/год і тільки у 12 % хворих буває нормальною, або повільною.

Характерні зміни з боку спинномозкової рідини. В першу добу хвороби ліквор може бути прозорим, але потім стає мутним. Ліквор витікає під підвищеним тиском (300-500 мм вод. стовп.). Проте, у випадку розвитку церебральної гіпотензії тиск у спинномозковому каналі може бути нормальним або зниженим. Крім того, він може бути низьким внаслідок підвищеної в’язкості ліквору або часткового блоку лікворних шляхів. Нейтрофільний плеоцитоз досягає декількох тисяч в 1 мкл, або не піддається рахунку. Вміст білку частіше підвищений (до 1-4,5 г/л ), і тільки у 7 % залишається у межах норми. Високі концентрації білку в лікворі відповідають найбільш тяжким формам менінгіту. Нормалізація вмісту білка в спинномозковій рідині декілька запізнюється у відношенні до нормалізації плеоцитозу. Вміст цукру та хлоридів в лікворі при менінгококовому менінгіті знижений.

Атипові форми менінгококового менінгіту характеризуються формуванням так званих “серозних варіантів”. Клінічні симптоми захворювання не відрізняються від звичайних (типових ) менінгітів. Проте зміни в СМР характеризуються плеоцитозом до 1000 клітин в 1 мкл, співвідношення лімфоцитів і нейтрофілів може бути рівним (50 % на 50 % ), іноді можуть переважати лімфоцити. Але через 1-3 доби процентний вміст нейтрофілів збільшується і стає переважаючим (що вказує на бактеріальну етіологію захворювання ). Загальний плеоцитоз залишається у межах 1000 клітин в 1 мкл. Зміни в периферійній крові ( нейтрофільний лейкоцитоз, підвищена ШОЕ ) свідчать про гнійний характер запалення.

Менінгококовий менінгіт з менінгококцемією.

Менінгіт з менінгококцемією є найбільш розповсюдженою генералізованою формою менінгококової інфекції (40-60 %). Захворювання починається гостро або раптово. Спостерігається висока температура (39-40⁰ С), повторна блювота, сильний головний біль ( у маленьких дітей – пронизливий крик). У тяжких випадках може бути втрата свідомості, у дітей раннього віку – судоми. Усі симптоми наростають на протязі 1-2 діб. Через 5-24 годин від початку захворювання миттєво з’являється характерна геморагічна висипка на кінцівках, тулубі, обличчі, більш рясна вона буває на нижніх кінцівках та сідницях. Геморагічна висипка має зірчасту форму, різні розміри - від крапчастих (петехіальних) до значних крововиливів з некрозом у центрі. Значні некрози спричинюють розвиток гангрени пучок пальців, стоп, вушних раковин. Нерідко спостерігається поєднання геморагічної висипки з розеольозною та розеольозно-папульозною висипкою. І хоча симптоми менінгіту з’являються Через 18- 36 години від початку захворювання (в окремих випадках – через 48 годин) наростають симптоми менінгіту: посилюється головний біль, блювота, виразно спостерігаються менінгеальні симптоми. В клінічній картині захворювання можуть домінувати як симптоми менінгіту, так і симптоми менінгококцемії. Практика показує, що перебіг поєднаних форм більш сприятливий, ніж “чистих” форм менінгококової інфекції. Симптоми інфекційно-токсичного шоку, як правило, зникають через 8-20 годин від початку терапії, і тяжкість стану з цього часу обумовлюється проявами менінгіту.

Ускладнення менінгококової інфекції.