Тема 8. Правові основи соціального захисту окремих категорій осіб

 

Основні питання:

        право на допомогу сім’ям з дітьми

        державна соціальна допомога дітям-інвалідам та інвалідам з дитинства.

        соціальний захист дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьків­ського піклування

        соціальний захист багатодітних сімей

        право на соціальну допомогу у зв’язку з малозабезпеченістю

        державна соціальна допомога особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам

        право осіб на житлово-комунальні субсидії

        щомісячна грошова допомога малозабезпеченій особі, яка проживає разом з інвалідом І чи II групи внаслідок психічного розла­ду

 

В Україні діє розгалужена система нормативно-правових актів різ­ної юридичної сили, які передбачають організаційно-правовий меха­нізм соціального захисту дітей та державної допомоги сім’ям з дітьми. Це, зокрема, Конституція України, закони України “Про державну до­помогу сім’ям з дітьми” (1992 p.), “Про органи і служби у справах ді­тей та спеціальні установи для дітей” (1995 p.), “Про охорону дитин­ства” (2001 p.), “Про соціальну роботу з сім’ями, дітьми та молоддю” (2001 p., у ред. Закону України від 15 січня 2009 p.), “Про забезпечен­ня організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування” (2005 p.), “Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей” (2005 p.), “Про дитяче харчування” (2006 p.), укази Президента Украї­ни, постанови Кабінету Міністрів України, накази Міністерства праці та соціальної політики України тощо.

Закон України “Про державну допомогу сім’ям з дітьми” встанов­лює порядок та умови надання таких видів грошової державної допо­моги сім’ям з дітьми: 1) допомога у зв’язку з вагітністю та пологами; 2) допомога при народженні дитини; 3) допомога при усиновленні ди­тини; 4) допомога по догляду за дитиною до досягнення нею триріч­ного віку; 5) допомога на дітей, над якими встановлено опіку чи пі­клування; 6) допомога на дітей одиноким матерям.

Умови призначення сімейних допомог регламентуються також По­рядком призначення і виплати державної допомоги сім’ям з дітьми, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 р. № 1751.

Покриття витрат на виплату державної допомоги сім’ям з дітьми здійснюється за рахунок коштів державного бюджету у вигляді субвенцій до місцевих бюджетів. Допомоги сім’ям з дітьми призначають і виплачують органи соціального захисту населення за місцем проживання батьків (усиновлючвачів, опікуна, піклувальника).

Державна  допомога сім'ям з дітьми виплачується щомісяця за   вибором   матері   (батька,   опікуна,    піклувальника    чи усиновлювача),  якій  призначена  допомога,  Українським державним підприємством поштового зв'язку "Укрпошта" за місцем її проживання або   через   уповноважені   банки,   визначені   в  установленому законодавством порядку. Перерахування коштів Українському державному підприємству поштового   зв'язку   "Укрпошта"   та   уповноваженим  банкам  для забезпечення   виплати   державної   допомоги   сім'ям   з  дітьми здійснюється органами праці та соціального захисту населення. У  разі  зміни  місця  проживання  одержувача   державної допомоги сім'ям з дітьми виплата її продовжується органом праці та соціального  захисту  населення  за  новим  місцем  проживання або відбування  покарання з дня (місяця) звернення, але не раніше, ніж з дня реєстрації.

Закон України “Про державну соціальну допомогу інвалі­дам з дитинства та дітям-інвалідам” від 16.11.2000р. гарантує інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам право на матеріальне забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України та їх соціальну захищеність шляхом встановлення державної соціальної допомоги на рівні прожиткового мінімуму.

Право на державну соціальну допомогу мають інваліди з ди­тинства і діти-інваліди віком до 18 років. Причина, група інвалід­ності, строк, на який встановлюється інвалідність, визначаються орга­ном медико-соціальної експертизи згідно із законодавством України, з одночасним роз’ясненням інвалідам з дитинства їх права на державну соціальну допомогу.

Державна соціальна допомога призначається у таких розмірах: інвалідам з дитинства І групи— 100% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; інвалідам з дитинства II групи — 80; інвалідам з дитинства III групи — 60 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; на дітей-інвалідів віком до 18 років— 70% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працез­датність.

Розміри державної соціальної допомоги підвищуються у зв’язку зі збільшенням прожиткового мінімуму.

Закон України “Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування” від 13 січня 2005 р. визначив правові, орга­нізаційні,соціальні засади та гарантії державної підримки дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування.

Право на повне державне забезпечення в навчальних закладах мають діти сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, віком до 18 років та особи з числа дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, при продовженні навчання до 23 років або до закінчен­ня відповідних навчальних закладів.

            Статус дитини-сироти  та  дитини,  позбавленої  батьківського

піклування,  -  визначене  відповідно  до  законодавства становище дитини,  яке надає їй  право  на  повне  державне  забезпечення  і отримання передбачених законодавством пільг та яке підтверджується комплектом документів,  що засвідчують обставини, через які дитина не має батьківського піклування.

            Дитина-сирота - дитина, в якої померли чи загинули батьки.

            Діти, позбавлені   батьківського   піклування,  -  діти,  які залишилися без піклування батьків  у  зв'язку  з  позбавленням  їх батьківських   прав,   відібранням   у   батьків  без  позбавлення батьківських  прав,  визнанням  батьків  безвісно  відсутніми  або недієздатними,  оголошенням їх померлими,  відбуванням покарання в місцях позбавлення волі та  перебуванням  їх  під  вартою  на  час слідства,  розшуком  їх  органами  внутрішніх справ,  пов'язаним з ухиленням від сплати аліментів та відсутністю  відомостей  про  їх місцезнаходження,  тривалою  хворобою батьків,  яка перешкоджає їм виконувати  свої батьківські обов'язки, а також діти, розлучені із сім'єю,  підкинуті  діти,  батьки  яких  невідомі,  діти, від яких відмовилися  батьки, та безпритульні діти.

            Особи із    числа    дітей-сиріт    та   дітей,   позбавлених батьківського піклування, - особи віком від 18 до 23 років, у яких у віці до 18 років померли або загинули батьки, та особи, які були віднесені до дітей, позбавлених батьківського піклування.

            Згідно з Законом України “Про охорону дитинства” від 26 квітня 2001 p. № 2402-111 багатодітна  сім'я  -  сім'я,  в  якій  подружжя  (чоловік та жінка)  перебуває  у  зареєстрованому  шлюбі,  разом  проживає  та виховує трьох і більше дітей, у тому числі кожного з подружжя, або один батько (одна мати),  який (яка) проживає  разом  з  трьома  і більше  дітьми  та  самостійно їх виховує.  До складу багатодітної сім'ї включаються також діти,  які  навчаються  за  денною  формою навчання   у   загальноосвітніх,   професійно-технічних  та  вищих навчальних закладах,  - до закінчення навчальних закладів,  але не довше ніж до досягнення ними 23 років (ст. 1).

Багатодітним сім’ям надаються такі пільги:

     1) 50-відсоткова   знижка   плати   за   користування  житлом (квартирна плата) в межах норм, передбачених чинним законодавством (21  кв.  метр загальної площі житла на кожного члена сім'ї,  який постійно проживає в  жилому  приміщенні  (будинку),  та  додатково 10,5 кв. метра на сім'ю);

     2) 50-відсоткова  знижка  плати  за користування комунальними послугами (газопостачання,  електропостачання та інші послуги)  та вартості  скрапленого  балонного газу для побутових потреб у межах норм, визначених законодавством.

     Площа житла, на яку надається знижка при розрахунках плати за опалення,  становить 21 кв. метр опалюваної площі на кожного члена сім'ї,  який постійно проживає в жилому приміщенні  (будинку),  та додатково 10,5 кв. метра на сім'ю;

     3) 50-відсоткова   знижка   вартості  палива,  у  тому  числі рідкого,  в межах норм,  визначених законодавством,  у  разі  якщо відповідні будинки не мають центрального опалення;

     4) позачергове  встановлення квартирних телефонів.  Абонентна плата  за  користування  квартирним  телефоном  встановлюється   у розмірі 50 відсотків від затверджених тарифів.

Сім’ям, які мають п’ятьох і більше дітей, та у разі народження в однієї жінки одночасно трьох і більше дітей встановлено житлові пільги (відповід­ні зміни внесені до Житлового кодексу України).

Закон України “Про державну соціальну допомогу малозабезпече­ним сім’ям” від 1 червня 2000 року № 1768-ІІІ спрямований на реалі­зацію конституційних гарантій права громадян на соціальний за­хист — забезпечення рівня життя, не нижчого від прожиткового міні­муму, шляхом надання грошової допомоги найменш соціально захи­щеним сім’ям.

Постановою Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2003 р. № 250 затверджено Порядок призначення і виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім’ям. Державна соціальна допомога малозабезпеченим сім’ям, які постійно проживають на території України, мають середньомісячний сукупний дохід, нижчий від прожиткового мінімуму сім’ї.

Сім’я, за визначенням цього Закону,— це особи, які спільно про­живають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обо­в’язки. Права члена сім’ї має також одинока особа.

Малозабезпеченою визнається сім’я, яка з поважних або неза­лежних від неї причин має середньомісячний сукупний дохід, нижчий від прожиткового мінімуму для сім’ї. Середньомісячний сукупний доход сім'ї - обчислений у середньому за місяць доход усіх членів сім'ї з усіх джерел надходжень протягом шести місяців, що передують місяцю звернення за призначенням державної соціальної допомоги, крім допомоги на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування.

Розмір державної соціальної допомоги визначається як різниця між прожитковим мінімумом для сім’ї та її середньомісячним сукуп­ним доходом, який обчислюється за методикою, встановленою спеці­ально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, але цей розмір не може бути більшим ніж 75% прожиткового мінімуму для сім’ї (ч. 1 ст. 5 Закону).

Водночас згідно з частинами 2 та 3 ст. 5 Закону до стабілізації еко­номічного становища в Україні розмір державної соціальної допомоги визначається з урахуванням рівня забезпечення прожиткового міні­муму. Рівень забезпечення прожиткового мінімуму встановлюється виходячи з реальних можливостей видаткової частини Державного бюджету України і затверджується одночасно з прийняттям закону про Державний бюджет України на відповідний рік.

Закон України “Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам” від 18 травня 2004 p. № 1727-IV регламентує порядок надання:

-державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам;

-державної соціальної допомоги на догляд.

Державна соціальна допомога згідно із цим Законом призначається особі, яка:

1) досягла віку, встановленого статтею 1 цього Закону та не має права на пенсію відповідно до чинного законодавства або визнана інвалідом в установленому порядку;

2) не одержує пенсію або соціальні виплати, що призначаються для відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я на виробництві, передбачені Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності";

3) є малозабезпеченою особою (крім інвалідів, зазначених у пункті 4 цієї частини);

4) є інвалідом I групи, середньомісячний сукупний дохід якого не перевищує 115 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Призначення і виплата державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Призначення і виплата державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам здійснюються згідно з Поряд­ком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 2 квіт­ня 2005 р. №261.

Розмір державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам за умовами, передбаченими частиною першою ст. 4 цього Закону, встановлюється виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність:

-         інвалідам І групи, жінкам, яким присвоєно звання “Мати-ге- роїня”,—- 100%; інвалідам II групи— 80; інвалідам 111 групи — 60 %;

-         священнослужителям, церковнослужителям та особам, які про­тягом не менше десяти років до введення в дію Закону України “Про свободу совісті та релігійні організації” займали виборні або за при­значенням посади у релігійних організаціях, офіційно визнаних в Україні та легалізованих згідно з законодавством України, за наявнос­ті архівних документів відповідних державних органів та релігійних організацій або показань свідків, які підтверджують факт такої робо­ти,— 50%;

-         особам,  які  досягли  віку,  встановленого  статтею  1 цього Закону — 30 %.

Державна соціальна допомога на догляд призначається:

1) інвалідам війни з числа військовослужбовців та інших осіб, яким призначено пенсії по інвалідності відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб":

а) інвалідам I групи;

б) інвалідам II групи, які є одинокими та за висновком лікарсько-консультативної комісії потребують постійного стороннього догляду;

в) інвалідам III групи, які є одинокими та за висновком лікарсько-консультативної комісії потребують постійного стороннього догляду;

2) особам, які належать до інвалідів війни відповідно до статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та одержують пенсії за віком, по інвалідності або за вислугу років, крім зазначених у пункті 1 цієї частини:

а) інвалідам I групи;

б) інвалідам II і III груп, які є одинокими і за висновком лікарсько-консультативної комісії потребують постійного стороннього догляду;

3) особам, яким призначено пенсії за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" і які є інвалідами I групи внаслідок причин, визначених у пункті "б" статті 16 зазначеного Закону, або є одинокими пенсіонерами і за висновком лікарсько-консультативної комісії потребують догляду;

4) одиноким малозабезпеченим особам, які за висновком лікарсько-консультативної комісії потребують постійного стороннього догляду і одержують пенсію за віком або за вислугу років чи по інвалідності (крім інвалідів I групи);

5) малозабезпеченим інвалідам I групи, які одержують пенсію за віком або за вислугу років чи по інвалідності (крім інвалідів, зазначених у пунктах 1-3 частини першої цієї статті).

Державна соціальна допомога на догляд не призначається:

-         особам, які одержують соціальні пенсії або надбавки до пенсії на догляд відповідно до законодавства, що діяло раніше;

-         інвалідам, яким призначено відшкодування витрат на догляд відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".

Законом України “Про психіатричну допомогу” (ст. 5) передбачено надання щомісячну грошової допомогу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, особі, яка проживає разом з інвалідом I чи ІІ групи внаслідок психічного розладу, який за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, - на догляд за ним. Розмір зазначеної допомоги розраховується як різниця між трьома прожитковими мінімумами на кожного члена сім'ї та середньомісячним сукупним доходом сім'ї за попередні шість місяців, але не може бути більше, ніж мінімальна заробітна плата;

Постановою Кабінету Міністрів України від 2 серпня 2000 р. № 1192 порядок надання такої щомісячної грошової допомоги.

Допомога на догляд призначається на шість місяців і виплачується щомісяця. У разі коли особа, яка здійснює догляд за інвалідом I чи II групи внаслідок психічного розладу, є непрацюючим пенсіонером, їй призначається допомога на догляд на 12 місяців на підставі заяви та копії трудової книжки. У разі виникнення обставин, які можуть вплинути на право особи на допомогу, ця особа повинна повідомити про такі обставини орган, що проводить виплату допомоги. Для продовження виплати допомоги на догляд на наступний строк подаються документи, зазначені у пункті 7 цього Порядку, крім висновку лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за інвалідом I чи II групи внаслідок психічного розладу, до закінчення строку, на який видано висновок лікарської комісії.

Допомога надається за умови, якщо середньомісячний сукупний дохід сім’ї є нижчим від прожиткового мінімуму для сім’ї. Розрахунок середньомісячного сукупного доходу сім’ї для призначення допомоги на догляд провадиться відповідно до Методики обчислення сукупного доходу сім’ї для всіх видів соціальної допомоги, затвердженої спіль­ним наказом Міністерства праці та соціальної політики, Міністерства фінансів, Міністерства економіки, Державного комітету статистики України.

Надання житлових субсидій регламентується Постановою КМУ «Про спрощення порядку надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива” від 21 жовтня 1995 р. № 848 (у ред. постанови Кабінету Міні­стрів України від 22 вересня 1997р. № 1050, із наступними змінами), яким затверджено Положення про порядок призначення та надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово- комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого і рідкого пічного побутового палива.

Спільним наказом Міністерства праці та інших відомств від 15 квітня 1998 р. (зі змінами) затверджено Методику надання населен­ню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-кому­нальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та пічного по­бутового (рідкого) палива.

Право на призначення субсидії для відшкодування витрат на опла­ту житлово-комунальних послуг мають сім’ї, у яких розмір плати за житлово-комунальні послуги у межах норм споживання з урахуван­ням пільг перевищує обсяг визначеного Кабінетом Міністрів України обов’язкового відсотка платежу середньомісячного сукупного доходу. Постановою Кабінету Міністрів України “Про посилення соціального захисту населення під час оплати житлово-комунальних послуг” від 14 липня 2010 р. № 621 зменшено обов’язковий відсоток платежу до 15% для працюючих громадян і 10 % для сімей, які складаються лише з непрацездатних осіб та пенсіонерів. Окрім того, спрощено процедуру надання таких послуг завдяки мінімізації кількості довідок, упро­вадженню автоматичного перерахунку субсидій.

При наданні субсидій норма володіння чи користування загальною площею житла та нормативи користування комунальними послугами встановлюються виходячи з 21 кв. м на наймача і кожного зареєстро­ваного у житловому приміщенні (будинку) та додатково 10,5 кв. м на всіх тут зареєстрованих, а для громадян, які проживають в однокім­натній квартирі, — на загальну площу незалежно від розміру кварти­ри (п. 4 Положення).

Для громадян, які мають пільги щодо оплати житлово-кому­нальних послуг, норми користування такими житлово-комунальними послугами встановлено постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 1996 р. №879 (зі змінами). Такі пільги передбачені для бага­тьох категорій населення, як за професійною, так і за соціальною ознаками.

Контроль за правильністю надання державної соціальної допомоги та використання коштів державного бюджету, спрямованих на надання державної соціальної допомоги, здійснює спеціально уповноважений орган виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики безпосередньо і через соціальних інспекторів.

Правовий статус соціальних інспекторів та їх повноваження визна­чаються Положенням про головного державного соціального інспек­тора та державного соціального інспектора, затвердженим постано­вою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2001 р. № 1091 (у ред. постанови Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004р. № 1098).