
- •3.2. Завдання по роботі:
- •3.3. Теоретичні передумови до роботи
- •3.4. Опис лабораторної установки
- •3.5. Порядок проведення досліду
- •3.6. Обробка результатів спостережень
- •4.2. Завдання по роботі:
- •4.3. Теоретичні передумови до роботи
- •4.4. Опис лабораторної установки
- •4.5. Порядок проведення досліду
- •4.5. Порядок проведення досліду
- •4.6. Обробка результатів спостережень
- •5.2. Завдання по роботі:
- •5.3. Теоретичні передумови до роботи
- •5.4. Опис лабораторної установки
- •5.5. Порядок проведення досліду
- •5.6. Обробка результатів спостережень
- •8.2. Завдання по роботі:
- •8.3. Виконання роботи.
4.2. Завдання по роботі:
У плині роботи належить:
визначити дослідним шляхом коефіцієнти розподілу та виносу на установці, що має сепаратор;
порівняти ці величини з даними отриманими на аналогічній установці, яка не має сепаратора ( лаб.роб.№1);
проаналізувати результати та скласти звіт.
4.3. Теоретичні передумови до роботи
Особливості розподілу домішок між парою та водою розглянуті у ЛР №1. З них витікає, що одною з основних причин попадання домішок у пару є рух разом з парою краплин рідини ( вологи).
Виніс рідини парою здійснюється внаслідок того, що процесс пароутворення супроводжується інтенсивним подрібненням рідини. Це пов'язано з ативним перемішуванням двохфазового потоку, різницею у швидкостях рідинної та парової фаз, а також внаслідок розриву поверхневої плівки парових пухірців. Цей процес відбувається при покидані паровим пухірцем зеркала віпаровування. Величина виносу визначається розміром утворених краплин, швидкістю парового потоку та характером (напрямком) його руху, висотою парового простору, наявністю технічних (механічних) пристроїв по видаленню вологи.
Сепараційні пристрої є обов'язковими елементами барабанів котлів та випарних установок. Головне їх призначення – звести до мінімуму механічний (каплями) виніс рідини з парою. Досягається цей ефект перш за все шляхом зміни напрямку руху двохфазного потоку, погашенням швидкості, створенням умов для колового руху потоку. Для цього використовуються дирчаті листи, жалюзійні сепартори, циклонні сепаратори і т.і..
4.4. Опис лабораторної установки
Лабораторна установка (рис.1.2) складається із нагрівача 1, колби із розчином 2, сепаратора 3, холодильника 4, стакана для збирання конденсату 5. 4
У колбу заливається розчин відомої речовини та концентрації. В результаті нагріву відбувається кипіння частини рідини. Утворена пара по перепускних трубках підводиться до елементарного сепаратора 3 , в якому потік пари робить декілька поворотів, що спонукає краплини вологи закріплюватись на поверхні, збільшуватись у розмірах та повертатись у вигляді струменів назад в колбу. Відсепарована пара поступає у холодильник, через сорочку якого пропускається охолоджувальна (водопровідна) вода. Тому пара конденсується і стікає у стакан 5.
4.5. Порядок проведення досліду
Дослід проводиться у тій же послідовності, що вказана у ЛР №3.
Результати досліду заносяться у журнал спостережень по формі (табл.2.1).
4
3
5
2
1
Рис.1.2. Лабораторна установка
4.5. Порядок проведення досліду
Дослід проводиться у тій же послідовності, що вказана у ЛР №1.
Результати досліду заносяться у журнал спостережень по формі (табл.2.1).
Таблиця 2.1
Журнал спостережень
Висота рівня води –
Висота вільного парового простору над поверхнею кипіння –
Діаметр колби на рівні рідини –
Діаметр колби на рівні закінчення парового простору –
Діаметр трубки для відбирання пари –
Час роботи установки та збору конденсату –τ
Об'єм зібраного конденсату-Vк
Дані вимірів
№ |
Розчин |
Конденсат |
||
χр, мкСм/см |
tр , оС |
χк, мкСм/см |
tк , оС |
|
1 |
|
|
|
|
2 |
|
|
|
|
3 |
|
|
|
|
Серед. |
|
|
|
|