3. Висновок

В ході досліджень світової історії М. Вебер створив загальну теорію раціоналізації суспільства. У галузі бізнесу та менеджменту М. Вебер отримав найбільшу популярність завдяки своїм дослідженням бюрократії.

У самому широкому сенсі питання, якого торкається у своїх роботах М. Вебер, полягає в тому, чому західне суспільство еволюціонувало до особливої форми раціоналізації і чому решта світу не зміг створити подібної раціональної системи.

Відмінною рисою західної раціональності є наявність бюрократії. Бюрократія як найважливіша область використання правил, законів і розпоряджень є одним з основних результатів процесу раціоналізації, однак поряд з нею існують і інші, наприклад капіталістичний ринок, система раціонально - правової влади, заводи та складальні лінії. Спільним для них є наявність формальних раціональних структур, які змушують всіх входять до їх складу індивідів діяти в раціональній манері, прагнучи до досягнення цілей за допомогою вибору найбільш прямих і ефективних методів.

Згідно з Вебером основу соціального порядку в суспільстві складають тільки соціально орієнтовані та раціональні дії , а завданням членів організації слід вважати розуміння ними власних цілей і подальшу оптимізацію власної діяльності. Кожна дія працівника в організації повинно бути раціонально з точки зору як виконання ним власної ролі, так і досягнення загальної мети організації. Всі нераціональні дії категорично не допускаються. У такій організації немає місця помилкам, конфліктів і невизначеності. Таким чином, раціональність є вищим сенсом і ідеалом будь-якого підприємства чи установи, а ідеальна організація характеризується гранично раціональними технологією, комунікаціями і управлінням.

Інтерес Вебера до бюрократичної організації був далеко не випадковим. Якщо в США великомасштабні організації виникали головним чином в приватному секторі економіки, то у відсталій на той час Німеччині - переважно в державному. Німці ніколи до кінця не поділяли принципів індивідуалізму, властивих американцям, і в більшій мірі були схильні до службі, ніж до ризикованої підприємництву. Ідеали бюрократичної державної машини - гарантована зайнятість, просування по службі, акуратність і педантизм у виконанні своїх обов'язків - якнайкраще підходили німецької ментальності.

На думку Вебера, у мірі розвитку і вдосконалення державного управління, підвищення раціональності веде до того, що чільним фактором в управлінні стає не особистість, наділена владою, а встановлені в суспільстві закони.

При цьому раціоналізація стає історичною долею західної цивілізації: раціоналізуються спосіб ведення господарства, управління, спосіб життя, мислення і почуття людей. Індивіди укладають угоди, зав'язують знайомства, надходять на службу, керуючись розумовими міркуваннями, зважуючи всі «за» і « проти».

М. Вебер поклав в основу своєї теорії ідею про те, що про великих колективах (організаціях) робота може ефективно виконуватися завдяки моделі ідеальної бюрократичної структури.

Макс Вебер першим розробив систематичне обґрунтування зростання ролі сучасних організацій. За його твердженням, організації — це засоби координації діяльності людей або благ, які вони виробляють, у стабільний спосіб у часі й просторі. Вебер наголошував, що розвиток організацій залежить від контролю за інформацією, і відводив особливу роль у цьому процесі письмовій фіксації. Для того щоб функціонувати, організація потребує писаних правил, а також документів, у яких зберігалася б її "пам'ять". Вебер розглядав організації як жорсткі ієрархії, де влада зосереджується переважно на верхівці. У цьому розділі ми пересвідчимося, чи Вебер мав рацію. Якщо мав, то це багато буде значити для всіх нас. Адже Вебер зауважив суперечність, так само як і зв'язок, між сучасними організаціями та демократією, що, на його думку, мало далекосяжні наслідки для суспільного життя.