3. Методика виявлення та обліку кількості шкідників бурякових насаджень

Облік звичайного бурякового довгоносика.

Чисельність зимуючих фаз довгоносиків для прогнозу та планування захисних заходів на наступний рік обліковують у другій половині вересня — на початку жовтня методом ґрунтових розкопок. З метою найбільш повного виявлення шкідників, які містяться у грунті, ями копають на глибину 50 см. Розмір ділянок — 0,25 м² (50X50 см). На площі до 50 га — 8 ям, від 51 до 100—12, понад 100 —на кожних наступних 50 га додатково по 4 ями. Їх копають рівномірно по всьому полю, розміщуючи в шаховому порядку або по двох діагоналях. Землю виймають поступово, кладуть на мішковину, клейонку, плівку, уважно переглядають, перегортаючи її руками і розминаючи грудки. Комах, виявлених з усіх ям, збирають у банку з сольовим розчином і передають для аналізу відповідним фахівцям станції захисту рослин. Вони визначають і потім подають дані господарству про видовий склад шкідливих комах та їх чисельність на полях бурякової сівозміни. (Омелюта, 1986)

За цією ж методикою навесні обстежують поля бурякової сівозміни з метою встановлення стану перезимівлі та фактичної чисельності живих жуків. Потім постійно спостерігають за виходом жуків із грунту і переселенням їх на посіви. Для цього бурячища минулого і посіви цього року обкопують ловильними канавками з колодязями, куди попадають довгоносики, їх виявляють щоденними або періодичними (один раз на три дні) перевірками канавок. Якщо на 50 м канавки нараховують за один день понад 50 жуків, то їх вихід і розселення вважається інтенсивним, а понад 200—300 жуків — масовим. (Омелюта, 1986)

Жуків багатоїдних довгоносиків виявляють на плантаціях буряків на принади із свіжих рослин люцерни, еспарцету, озимої вики, конюшини, лопуха, полину та ін. Принади масою 100—200 г розкладають в 10—20 місцях поля зразу після сівби та коткування цукрових буряків у невеликі ямки і зверху притискують грудками землі. Через три дні їх переглядають, а потім щоденно. Всіх виявлених жуків збирають і підраховують. Чисельність жуків на посівах і їх шкодочинність визначають на облікових ділянках 50х50 м, рівномірно розміщених у 10—20 місцях поля. Підраховують виявлених жуків на поверхні і в поверхневому шарі грунту, а потім вираховують їх середню чисельність на 1 м². (Омелюта, 1986)

Пошкодженість сходів довгоносиками обліковують оглядом всіх рослин в двох суміжних рядках ділянки, всього на полі близько 200 рослин.

Обліки звичайної бурякової блішки.

Видовий склад і чисельність бурякових блішок визначають із застосуванням ящика Петлюка, який має форму зрізаної піраміди без дна, виготовленого з фанери. Облікова площа при цьому становить 1/16 м². На полі брали 16 проб, що дорівнювали 1 м².

Жуків блішок збирають ентомологічним сачком. Видовий склад визначають за допомогою бінокуляра і визначника шкідників сільськогосподарських рослин В.М. Єрмоленко, З.Ф. Клочко (1971), Г.Є Осмоловського (1976), В.М. Єрмоленко (1984).

З метою обліку бурякових блішок у місцях зимівлі здійснюють грунтові розкопки на глибину 30 см по шарах грунту: 0-5, 5-10, 10-15, 15-20, 25-30 см. Розмір облікових ям при цьому становив 50х50 см.

Визначають інтенсивність та глибину заселення блішками бурякових полів. Дослід проводять за допомогою клеєвих рамок з органічного скла (25х25 см), які покривають тонким шаром невисихаючої, індеферентної смоли. На обліковій ділянці розміщують 4 рамки, що дорівнює м². Рамки розкладають у вечірні години, коли активність блішок невелика. Через добу рамки збирають, вибирають жуків, що прилипли і проводять підрахунки.

Ступінь пошкодження сходів блішками визначають оглядом 200 рослин за п'ятибальною шкалою: 0—рослини не пошкоджені; 1 —сліди пошкодження, до 5 %; 2 — середні, 6-25 %'; 3 — значні, 26—50 %; 4 — сильні, понад 50 % листкової поверхні.

Облік піщаного чорниша.

Чисельність піщаного чорниша визначають методом осінніх та весняних ґрунтових розкопок. Осінні виконують для прогнозу поширення шкідників у наступному році, а весняні-для визначення їх чисельності після перезимівлі та доцільності проведення заходів боротьби. На кожному обстежуваному полі по двом діагоналям або у шаховому порядку копають облікові ями 50х50 см і глибиною до 50 см. Грунт із кожної ями перебирають руками або просівають на ситах і підраховують виявлені в ньому дротяники. Кількість ям встановлюють залежно від розміру поля: до 50 га-12, 51-100 га- 16 ям, на полях більшої площі на кожних наступних 50 га додатково копають 4 ями. На посівах багаторічних трав (люцерна, конюшина) незалежно від їх площі копають 12 ям. Після розбирання проб підраховують загальну кількість личинок піщаного чорниша по всіх ямах і вираховують їх середню чисельність на 1 м² (12 ям 50х50 см становить 3м²).

Крім обліку чисельності, встановлюють також пошкодженість висіяного насіння та сходів культури у період повних сходів. Для цього на просапних культурах у 20 місцях поля відкопують по 5 сходів і оглядом визначають кількість пошкоджених й загиблих сходів та насіння. (Омелюта, 1986)