Фенологічний календар розвитку звичайної бурякової блішки (Chaetocnema concinna) Зона – східний лісостеп України

Рік спостережень	Кількість поколінь	Зимуюча стадія	Розвиток комах по місяцях і декадах																					Примітка
			Квітень			Травень			Червень			Липень			Серпень			Вересень			Жовтень
			1	2	3	1	2	3	1	2	3	1	2	3	1	2	3	1	2	3	1	2	3
Багаторічні спостереження	1	Імаго	(+)	+	+	+	+ .	+ . -	+ . -	. - 0	- 0	- 0 +	0 +	+	+	+	+	+	+	+	(+)	+	+	1-2 жуки/м²

Умовні позначення:

(+) - імаго у стані спокою період шкодочинності

+ - імаго захисні заходи

. - яйце

- - личинка

0 – лялечка

Найбільшої шкоди цукровим бурякам жуки завдають у сонячну й суху погоду та при недружній появі сходів. Вони вигризають зверху на листі виразки (Рис. 3), залишаючи недоторканим нижній епідерміс. З ростом листка епідерміс «віконця» розривається, утворюючи дірочки з нерівними побурілими краями. Іноді пошкоджують стебло і верхівкову бруньку молодих рослин. У разі значних пошкоджень рослини засихають. (Літвінов, 2009)

Заходи захисту. Знищення бур’янів. Сівба насінням, обробленим системними інсектицидами. Якщо сівбу проведено необробленим насінням, слід планувати 1 – 2 обприскування сходів буряків інсектицидами при чисельності шкідника, що перевищує 1 – 2 жуки/м2 або 100 – 200 жуків на 100 помахів сачком. Передусім потрібно обробляти інсектицидами краї плантації. (Байдик, 2005)

Чисельність звичайної бурякової блішки знижують хижі клопи — Zicrona coerulea L., Pristomerus bidens L., личинка мухи-дзюрчалки — Dufouria ocelusa R.-D., яйця заражають хальциди — Teleopterus erxias Wek., Tetracampe galerucae Fons., Entedon ovulorum Rizd., Closterrocerus ovulorum Rtzb., на личинках і лялечках паразитують евлофіди — Pediobius cassidae Erdos, Tetrastichus cassidarum Rtzb., T. Bruzzonei Masi., T. rhosaceus Wlk., Brachymeria vitripennis Forst, мухи-тахіни — Dionaea foscipata Meig., Dufouria ocelusa R.-D.

Застосовують такі інсектициди: Актара 25 WG, в.г., Актелік 500 ЕС, к.е., Акцент,к.е., Бі-58 новий, к.е., Бімер, к.е., Блискавка, к.е., Дамаск, в.е., Данадим стабільний, к.е., Децис Профі 25, в.г., Моспілан, р.п. та ін.. (Перелік, 2010)

Піщаний чорниш (Opatrum sabulosum) (Рис. 1.) відноситься до типу Членистоногі (Arthropoda), класу Комахи (Insecta), ряду Твердокрилі (Coleoptera), родини (Tenebrionidae) (Осмоловский, 1980).

Піщаний чорниш мешкає в Західній Європі, Північно-Західному Ірані, Північно-Західному Китаї. У СРСР поширений в європейській частині (крім Крайньої Півночі), на Кавказі, в Південній і Середній Сибіру (на схід - до Байкалу), в Казахстані, гірських і передгірських районах Середньої Азії. В Україні поширений повсюдно, але найчисленніший на півдні степової зони в Одеській, Миколаївській, Херсонській та Запорізькій областях. (Мигулин, 1983)

Жук розміром 7 – 10 мм, овальний, з майже паралельними боками, слабкоопуклий, чорний або сіруватобурий від ґрунтової кірки, яка покриває все тіло. Очі не повністю прорізані бічним краєм голови. Наличник спереду з глибокою напівкруглою вирізкою. Останній членик щелепних щупиків не розширений. Переднеспинка поперечна, грубозерниста, з парою гладких підвищень на диску. Передні лапки самців не розширені і без густої волосяної щітки знизу. Надкрила з неправильними поздовжніми рядами великих горбків, задні крила відсутні. Між передостанніми стернітами черевця є блискуча сполучна перетинка.

Личинка (Рис. 2) — до 18 мм, плоскоциліндрична, від темносірого до буруватожовтого кольору, з темною головою і передньогрудним тергітом; покриви матові, низ забарвлений світліше. Очки є. Верхня губа і наличник мають посередині по два булавоподібних шпичаки. На стегнах передніх ніг з внутрішнього боку є по три і на вертлузі - по два притуплених стирчащих хітинізованих горбка. Каудальний сегмент не довше за ширину біля основи, іноді дещо коротший ширини, при підставі більш світлий, на кінці сильно пігментований, від передньої третини широко конічний, із закругленою на кінці і злегка піднятою вершиною, несе з боків від 16 до 24, місцями здвоєному ряду.

Імаго живуть 2-3 роки, зимують серед рослинних решток на полях і у верхньому шарі ґрунту. З'являються на поверхні грунту відразу після танення снігу в кінці березня - початку квітня при температурі повітря вище 10-12 ° C, активно харчуються при температурі 17-20 ° C. При температурі нижче 25 ° C віддають перевагу сухим, прив'ялим ослабленим рослинам, при температурі вище 27 ° C - майже виключно зелені рослини. У квітні зазвичай спостерігається спаровування, з кінця квітня - початку травня починається відкладання яєць. Самки відкладають яйця в ґрунт на глибину 2 – 5 см купками, від кількох до десятка. Одна самка за сезон може відкласти до 100 яєць. Період відкладання яєць дуже розтягнутий, з яєць, відкладених на початку травня, личинки з’являються у другій половині цього місяця, а з відкладених пізніше — у середині червня. Повний їх розвиток завершується за 35 – 40 діб. Заляльковуються личинки в ґрунті на глибині 3 – 6 см, розвиток лялечки триває 6 – 8 діб. Лялечки зустрічаються з 3-ї декади червня до 3-ої декади серпня. Жуки нового покоління з'являються в липні і продовжують виходити протягом усього серпня, створюючи другу хвилю підвищеної чисельності жуків на сільськогосподарських угіддях. Личинки, відроджені з пізніх кладок, заляльковуються в серпні-вересні і залишаються в куколочной колисці до весни. Уникає зволожених грунтів і середовищ існування. (Байдик, 2005; Ольховська-Буркова, 1990)

Рис. 1. Піщаний чорниш (Opatrum sabulosum)

1. Імаго 2. Личинка (Байдик, 2005)

Таблиця 4