2. Основні особливості розвитку найголовніших шкідників і захисні заходи буряків

Звичайний буряковий довгоносик (Bothynoderes punctiventris) (Рис. 1) відноситься до типу Членистоногі (Arthropoda), класу Комахи (Insecta), підкласу Крилаті комахи (Pterygota), ряду Твердокрилі (Coleoptera), підряду Багатоїдні жуки (Polyphaga), родини Довгоносики (Curculionidaе). (Осмоловский, 1980)

Зона високої шкідливості бульбочкового довгоносика займає Центральний і Східний Лісостеп, а також північну частину Степу і ряд районів Дніпропетровської, Сумської, Миколаївської, Чернігівської, Житомирської та Одеської областей. (Байдик, 2005)

Жук довжиною 13—14 мм, тіло сіре, з навскісними чорними широкими перев'язями посередині надкрил і з темними плямами на них; крім того, на вершині кожного з надкрил є білий горбочок. Передньоспинка зморшкувата. На головотрубці зверху є блискучий тонкий кіль і борозенки. Черевце сіре, в дрібних чорних цяточках.

Личинка (Рис. 2) до 27—30 мм довжиною (по спині), дугоподібно зігнута, голова коричнево-бура. Грудний щиток рудий, з двома волосками на задньому краї. Останній сегмент маленький, заокруглений. Лялечка жовтувато-біла, довжиною 11—14,5 мм, з розвинутою головотрубкою і поперечними рядами шипиків по задньому краю черевних півкілець. Яйце овальне, жовтувато-біле, довжиною 1,2—1,3 мм, в поперечнику 1 —1,1 мм.

Зимують статево недозрілі жуки в грунті на старих бурячищах на глибині 12—32 см. На початку квітня, коли поверхня грунту прогріється до 12°, жуки починають виходити з місць зимівлі, але деяка кількість їх залишається у грунті в стані діапаузи 1—2 роки. У перший період жуки розселюються «пішим ходом» у пошуках кормових рослин. За добу вони можуть пройти до 200 метрів. У про­холодну погоду рухаються на схід, південний схід і південь, у теплу сонячну - на захід, північний захід і північ. До з'явлення сходів буряків жуки живляться бур'янами з родини лободових. В кінці квітня — на початку травня вони спочатку переповзають, а потім перелітають на сходи цукрових буряків. Літ жуків розпо­чинається через 10-20 діб після їх виходу на поверхню. Особливо активні вони в теплу и сонячну погоду, за швидкості вітру менш, як 6 м/с. Масовий літ відбувається з 10 – 11 до 15 – 16 год на висоті 5 - 10 метрів. За день вони можуть пролетіти з частими посадками до 8 - 10 км. Це призводить до швидкого заселення сходів і висадок цукрових буряків. Після додаткового живлення у травні жуки ста­ють статево зрілими. Після спарювання запліднені самки відкладають яйця в поверхневий шар грунту переважно біля сходів буряків (одна самка відкладає 100—200, щонайбільше 755 яєць). Ям­ку з відкладеним яйцем самка засипає землею і утрамбовує. Від­кладання яєць триває більше місяця. Через 9—11 днів вилуплюються личинки, які живляться в грунті корінням буряків і дикорослих лободових. Личинка росте 45—90 днів, линяючи чотири рази. Личинки І—III віків тримаються на корінні на глибині до 12 см, IV віку — глибше. Закінчивши розвиток, вони заляльковуються на глибині 20—30 см у ґрунтових комірках. Приблизно через 16 днів з лялечок виходять жуки, які залишаються у цих самих комірках зимувати. Середня тривалість повного циклу розвитку — 81 день. Протягом року розвивається одне покоління. (Мигулин, 1983; Осмоловский, 1980; Байдик, 2005)

Рис. 1. Звичайний буряковий довгоносик (Bothynoderes punctiventris)

Рис. 2 Личинка звичайного бурякового довгоносика

Рис. 3. Пошкодження буряка довгоносиком (Байдик, 2005)

Таблиця 2