Урок №39

Тема 6. Особливості будови електрообладнання автомобілів і основи його то

План

1.Несправності джерел електричного струму. Ознаки, причини, наслідки несправностей.

2.Технічне обслуговування джерел електричного струму.

1. Технічне обслуговування акумуляторної батареї. Термін служби акумуляторних батарей за умови правильної експлуатації їх та своєчасного догляду за ними становить чотири роки або 75 тис. км пробігу автомобіля. Проте цей термін може значно скорочуватися в разі порушення правил експлуатації та зберігання батарей. На тех­нічний стан акумуляторних батарей особливо впливають забруднен­ня електроліту, робота й зберігання при підвищеній температурі електроліту та низькому його рівні, порушення режимів заряджання, заливання електроліту підвищеної густини (це найчастіше буває, якщо замість дистильованої води для доведення рівня в акумулятори додають електроліт). Усе це може призвести до небезпечних не­справностей.

Основні несправності: • підвищене саморозрядження; • коротке замикання різнойменних пластин; • сульфатація пластин; • корозія решіток позитивних пластин. Крім того, під час експлуатації батарей відбуваються: • окиснення полюсних штирів і наконечників; • роз­тріскування мастики й поява тріщин у баці, кришках, що спричиняє підтікання електроліту.

Саморозрядження акумуляторної батареї під час її експлуатації та зберігання виникає через утворення в активній масі пластин місце­вих струмів, що пояснюється появою електрорушійної сили між ок­сидами активної маси та решіткою пластин. Крім того, в разі трива­лого зберігання електроліт в акумуляторі відстоюється, й густина йо­го нижніх шарів стає більшою, ніж верхніх. Це призводить до появи різниці потенціалів та виникнення зрівнювальних струмів на поверх­ні пластин.

Нормальне саморозрядження справної батареї становить 1...2 % за добу. Причинами підвищеного саморозрядження можуть бути:

√ забруднення поверхні батареї;

√ застосування для доливання звичайної (не дистильованої) во­ди, що містить луги та солі;

√ потрапляння всередину акумуляторів частинок металу та ін­ших речовин, які сприяють утворенню гальванічних пар.

Для усунення несправності слід протерти поверхню батареї або замінити електроліт, промивши внутрішню поверхню бака.

До ознак короткого замикання всередині акумулятора належать «кипіння» електроліту та різке зниження напруги, що найчастіше спричиняється осипанням активної маси й руйнуванням сепарато­рів. В обох випадках треба розібрати акумуляторну батарею й заміни­ти несправні елементи.

Сульфатація пластин — це утворення на них великих кристалів сірчанокислого свинцю у вигляді білого нальоту. При цьому збільшується опір акумуляторів. Великі кристали сульфату свинцю закри­вають пори активної маси, перешкоджаючи прониканню електроліту та формуванню активної маси під час заряджання. Внаслідок цього активна поверхня пластин зменшується, а отже, знижується ємність батареї. Ознака сульфатації пластин: під час заряджання батареї швидко збільшуються напруга та температура електроліту й відбувається бурхливе газовиділення («кипіння»), а густина електро­літу підвищується неістотно. При наступному розряджанні й особли­во вмиканні стартера батарея швидко розряджається через малу єм­ність.

Основні причини сульфатації:

√ розряджання батареї нижче 1,7 В на один акумулятор;

√ оголення пластин унаслідок зниження рівня електроліту;

√ тривале зберігання батареї без підзаряджання (особливо — розрядженої);

√ велика густина електроліту;

√ тривале користування стартером під час пуску двигуна.

Невелику сульфатацію пластин можна усунути проведенням од­ного або кількох циклів «заряджання—розряджання». Для цього аку­муляторну батарею треба повністю зарядити й довести густину елек­троліту в ній до нормальної (1,285 г/см³), доливаючи електроліт гус­тиною 1,4 г/см³ або дистильовану воду. Потім слід розрядити батарею через лампу струмом силою 4...5 А до напруги 1,7 В на один акумулятор і визначити розрядну ємність. Якщо обчислена дійсна ємність становитиме не менше ніж 80 % номінальної, то батарею треба знову зарядити й установити на авто­мобіль; якщо ємність буде нижчою, то весь цикл слід повторити. Так само рекомендується діяти й після зберігання батареї понад 6 міс. і перед тривалим зберіганням.

Окиснення полюсних штирів призводить до збільшення опору в зовнішньому колі й навіть до припинення струму. Для усунення несправності треба зняти зі штирів наконечники проводів (затиска­чі), зачистити штирі та затискачі й закріпити останні на штирях. Після цього штирі та затискачі потрібно змастити тонким шаром технічного вазеліну.

Підтікання електроліту крізь тріщини в баці виявляють оглядом. Для усунення несправності батарею здають у ремонт. У разі вимуше­ної тимчасової експлуатації батареї з цією несправністю необхідно періодично додавати в несправне відділення бака електроліт, а не ди­стильовану воду.

ТО Термін служби та справність акумуляторної батареї багато в чому залежать від своєчасного й правильно­го догляду за нею. Батарея має бути чистою, оскільки забруднення її поверхні призводить до підвищеного саморозрядження. Під час тех­нічного обслуговування треба протерти поверхню батареї 10 %-ним розчином нашатирного спирту або кальцинованої соди, після чого витерти чистою сухою ганчіркою.

Під час заряджання внаслідок хімічної реакції виділяються гази, які значно підвищують тиск усередині акумуляторів. Тому вентиля­ційні отвори в пробках потрібно постійно прочищати тонким дротом.

■ Оскільки під час роботи батареї утворюється гримучий газ (суміш водню з киснем), то щоб запобігти вибуху, не можна оглядати батарею з відкритим вогнем.

Періодично треба зачищати штирі та затискачі проводів. Через 2...2,5 тис. км пробігу, а в спеку через кожні п'ять—шість днів потрі­бно перевіряти рівень електроліту крізь заливні отвори акумуляторів скляною трубкою з внутрішнім діаметром 3...5 мм. Стовпчик елект­роліту в трубці показує висоту його рівня над запобіжним щитком, яка має становити 10... 15 мм (рис. 12.1, а). Рівень електроліту можна перевірити також чистою ебонітовою або дерев'яною паличкою; не можна для цього застосовувати металевий стержень. У разі зниження рівня слід долити дистильовану воду, а не електроліт, оскільки під час роботи батареї вода в електроліті розкладається й випаровується, а кислота залишається. Слід періодично перевіряти густину електроліту (рис. 12.1, б), щоб визначити ступінь зарядженості акумуляторної батареї (табл. 12.1). Для цього треба наконечник кислотоміра опустити у заливний отвір акумулятора, засмоктати електроліт за допомогою гумової груші й за поділками ареометра, вміщеного всередину скляної колби, визначи­ти густину електроліту.

Для тривалого зберігання батареї взимку її треба зняти з автомо­біля, повністю зарядити й зберігати в сухому місці за температури не вище від 0 й не нижче від —30 °С, враховуючи, що чим нижча температура електроліту, тим менше саморозрядження батареї (тем­пература замерзання електроліту густиною 1,1 г/см³ дорівнює —7 °С, густиною 1,22 г/см³ становить -37 °С, а густиною 1,31 г/см³ дорів­нює - 66 °С).

Таблиця 12.1

Залежність між густиною електроліту, г/см³, зведеною до температури +15 °С,та ступенем зарядженості батареї

Повністю заряджена батарея	Батарея розряджена на
	25 %	50%
1,31 1,29 1,27 1,25	1,27 1,25 1,23 1,21	1,23 1,21 1,19 1,17