Тема: Писанки. Різновиди писанок, їх символіка. Створення писанки з бісеру Мета: навчальна - узагальнити знання дітей про писанки як твори декоративно-прикладного мистецтва; - розширити і поглибити знання учнів про народну символіку, історію писанкарства; - навчити застосувати отримані знання та навики з бісероплетіння та розпису, змішаної техніки на практиці при виготовленні пасхальних яєць. розвивальна
- формувати навички виготовлення писанок з бісеру; - розвивати навички декоративної роботи і вираження ставлення через оздоблення предмета (поверхні яйця); |
- формувати навички розписувати писанки; - розвивати почуття композиції у визначеній формі (форми яйця), колірного рішення образу; |
виховна - виховувати повагу до традицій і звичаїв народу; - формувати інтерес та повагу до історичного минулого людства, його легенд і вірувань (про яйце); - прищеплювати любов до народного мистецтва (писанкарства); - виховувати естетичний та художній смак. Практична робота
- виготовлення пасхальних яєць з ланцюжків бісеру. |
Обладнання та матеріали:
бісер різних кольорів, тонка міцна нитка, тонка голка, нитковтягувач, клей, ножиці. |
підготовлені яйця, фарби, зразки намальованих писанок, репродукції картин для завдання на визначення орнаменту. |
Хід заняття
I. Організаційний момент.
- підготовка учнів та робочих місць до уроку; - перевірка наявності учнів. II. Актуалізація знань та чуттєвого досвіду учнів.
III. Повідомлення теми уроку. - І ось сьогодні на занятті хотілося б пробудити у вас ці здібності і продемонструвати як можна за допомогою знань, які виотримали на уроках малювання та праці, виготовити пасхальне яйце. |
На другому етапі ми вивчимо традиції, вірування українського народу, а також біблійні легенди про писанки, вірування про писанку, які надихнуть вас на власну творчу роботу. І сьогодні на занятті ми з вами дізнаємось багато цікавої інформації. |
IV. 1.Повідомлення завдань заняття. учні повинні знати:
- значення елементів народної символіки, як знаки-обереги; - символику кольорів та співвідношення кольорів при виготовленні пасхального яйца; - історію бісеру, декоративного розпису та писанкарства. учні повинні вміти: - виготовляти пасхальні яйца з ланцюжків - оздоблювати пасхальні яйца бісером; - вміти пояснювати значення символів, зображених на пасхальних яйцах.
2.Створення святкового настрою. Виступ учениці
Що за день чудовий воскресіння, Сповнений любові і надій ? За чиїмось мудрим повелінням Світ довкола враз помолодів. Прямо в хату ллється сонця повінь, Вже давно такої не було. А душа стає моя раптово, Наче біле лебедя крило. Хоче в небо визволення ради Із пітьми, що застує мені...
Воскресіння – то велика радість, Благодать Господня навесні!
V.Теоретична частина.
1.Слово вчителя. Нещодавно увесь християнський світ відзначав велике світле свято - Воскресіння Христове або Паску. А неодмінним атрибутом цього свята завжди була і є писанка. Що ми знаємо про писанки? З яких часів люди почали творити писанки? Що означають малюнки, геометричні фігури, поєднання кольорів на писанках. На ці та інші питання постараємось знайти відповіді на цьому занятті.
2. Презентація «Що таке писанка»
Християнські легенди про писанки.
Про походження звичаю готувати на Великдень писанки та крашанки існує багато легенд. Ось деякі з них. Легенди, записані на Поділлі, кажуть, що коли Ісус Христос воскрес, то він сказав воякам, які охороняли Його гріб: «Ідіть і скажіть усім людям, що Христос воскрес, а щоб вам повірили, то ось вам знак». При цьому Спаситель узяв з свого гробу крашанку і дав воякам. Відтоді і пішов звичай робити крашанки на Великдень. Ніс убогий чоловік яйця в кошику на базар продавати, а в цей час жиди вели Ісуса Христа розпинати. Хрест був тяжкий, і Спаситель падав під його тягарем. Чоловікові стало жаль Спасителя; він лишив свій кошик на дорозі, а сам пішов помагати Ісусові нести хрест — і ніс аж до місця розп'яття. Коли ж чоловік повернувся до свого кошика, то побачив, що яйця обернулися на писанки та крашанки. Ці дві легенди я записав у селі Вороновиці на Поділлі в 1943 році від Марфи Г-нь, але вони не нові: подібні легенди були вже записані раніше. Після того, як Спаситель вознісся на небо, Марія Магдалина прийшла до Риму, щоб там проповідувати Євангелію. В Римі вона стала перед імператором Тиберієм і піднесла йому червоне яйце, сказавши: «Христос Воскрес!» Так вона почала свою проповідь.Ця легенда — грецького походження, датується X ст. На Київщині оповідають, що коли Ісус Христос ходив з св. Петром по землі, то вони проходили через одне село, а там жиди були; побачили вони Христа та й почали камінням та грудками шпурляти в Нього. І як торкнеться камінь Ісусової одежі, зробиться з нього писанка, а як торкнеться грудка, то перетвориться на крашанку. Святий Петро позбирав усе те до кишені, а пізніше людям роздав. З того й пішов звичай готувати писанки та крашанки на Великдень. На Уманщині кажуть, що жиди та всякі недовірки спокушали Христа, як Він ішов на страждання. Набрали в пелену камінців і спитали Спасителя: «Що в пелені?» — Христос каже: «Крашене та писане!» Вони відкрили пелену, щоб посміятися, а там справді — крашанки та писанки. На Полтавщині є легенда, що писанки писала Мати Божа ще тоді, як Ісус маленький був: „дитина дуже тішилась тими цяцьками». На Гуцульщині оповідають, що писанки писала Мати Божа і дарувала їх Пілатові, щоб той змилувався над її Сином. Коли Мати Божа писала писанки, то плакала і слізьми обливала свою роботу, а тому й вони, гуцули, коли пишуть писанки, то вимальовують цятки, подібні до сліз. На Гуцульщині ще є така легенда. Далеко в горах, до високої стрімкої скелі залізними ланцюгами прикутий страшний нехрист. І той нехрист має дванадцять своїх посланців, що ходять по селах та містах і придивляються, як живуть люди. Все, що вони побачать або почують, розповідають нехристові. Коли посланці кажуть, що люди живуть бідно і сваряться поміж собою, нехрист радіє і сміється так, що аж гори трясуться, а ланцюги його слабнуть. Якщо ж посланці кажуть, що між людьми згода й добро, нехрист сердиться, насуплює брови, а ланцюги міцніше стискають його погане тіло. Та найстрашніша для нехриста вістка, що люди ще пишуть писанки, що вони не забули цього звичаю: він тоді реве, як звір, рветься з усієї сили і б'ється головою об скелю так, що аж вогонь креше. З того постають грім і блискавка, а ланцюги його робляться тоді такі міцні, що годі їх розірвати. Великі муки й терпіння переніс найбільший Учитель людства і наш Спаситель Ісус Христос, закінчивши земний шлях смертю на хресті. Хоч Його тіло сховали у глибокій кам'яній могилі і закрили важким каменем та поставили озброєну сторожу, пророцтво сповнилося. Удосвіта третього дня відхилився камінь, з могили вдарила велика ясність, яка осліпила і перелякала воїнів. Вони попадали ниць. Над гробом постав у своїй величі воскреслий Христос — живий і усміхнений, осяяний великим світлом, з кривавими слідами ран на руках і ногах. За хвилину Ісус зник і гробниця була порожня.
Перелякані вояки побігли у місто сповістити своєму сотникові, що сталося, та просити, щоб їх не карав, бо вони невинні. Хто ж може мірятися з незнаною вищою силою, що творить чуда? — говорили.
Сотник сидів саме за сніданком: на столі були варені яйця. Почувши про воскресіння Христове, він розгнівався на вояків і почав кричати:
— Ви напевно заснули, а злодії вкрали тіло Ісуса. Тепер же виправдовуєтеся чудом, щоб уникнути смерті? Де ж може людина воскреснути з мертвих! Як з мертвого щось може стати живим; із червоного білим, а з білого — червоним. Готуйтеся до смерті!
Вояки затремтіли зі страху і попадали, благаючи про помилування. Раптом один з них мимоволі подивився на стіл і вигукнув:
— Ось, сотнику, поглянь! Чи не стало з білого червоне? Чи не може бути диво у світі? Коли ти пам'ятаєш, що нам сказав, то тепер подаруєш нам життя.
Сотник глянув на стіл і був вражений дивом: усі яйця на тарілці, які хвилину тому були білі, стали червоні. Сотник не знав, що з ним діється і, отямившись, сказав:
— Радійте, ви врятовані! Вірю вам тепер, що замучений воскрес, і вірю, що він є Бог! Ідіть у спокої, а на спомин свого порятунку візьміть собі по одному червоному яйцеві. Вони вас врятували.
Кажуть, що потім врятовані воїни розповідали усім про диво, яке сталося на гробі Ісуса і в хаті сотника, а на доказ того показували червоні писанки.
Відтоді усі християни кожного Великодня малюють писанки і дарують їх один одному на згадку про те, як ті писанки врятували воїнів, так Ісус Христос своїми муками врятував людський рід від пекла.
Хоча подібні міфи знайдені в багатьох культурах світу, українці сьогодні — один із небагатьох народів, які все ще дотримуються древніх традицій, пов’язаних із розмальовуванням яєць. Невипадково писанка походить від слова “писати”, писати знаками-символами як “інструментом пізнання”. Серед найяскравіших та найбільш розповсюджених знаків-символів є зображення Сонця, Дерева Життя та Жінки-Берегині. Зачаровує у писанках безліч мотивів рослинного орнаменту, які розкривають красу української природи. Наразі варто погодитись із висловом: “Український народ доти процвітатиме, доки українські жінки розмальовуватимуть писанки”.