
- •1. Класифікація політичних партій
- •2. Історичні типи політичних ідеологій
- •3. Поняття і типологія партійних систем.
- •4. Соціал-демократична доктрина суспільного устрою
- •5 Політичні партії сучасної україни
- •6 Сучасний лібералізм
- •7 Правова соціальна держава та її основні принципи
- •8 Сутність та принцип міжнародної політики
- •9.Держава:форма праління та устрій
- •10. Види національної політики
- •11. Держава в політичній системі та її функція. Теорії походження держави.
- •12.Україна в сучасному геополітичному просторі
- •16.Форми національно-державного устрою
- •15.Політична система сучасної України
- •14.Сучасні ідеологічні течії
- •13.Історичні форми становлення політичних партій.
- •17.Структура політичної системи
- •18.Громадя́нське суспі́льство
- •19.Тоталітари́зм
- •20.Політична еліта
- •20.Політична еліта - внутрішньо єдина соціальна сукупність осіб, яка складає меншість, але виступає суб'єктом підготовки та прийняття важливих стратегічних рішень у сфері політики.
- •25. Легітимність влади
- •26.Консерватизм
- •27. Політична думка Київської Русі
- •28. Полытична свідомість та її рівні
- •29)Політичний режим та їх роль. Особливості авторитарного політичного режиму
- •30) Політичне лідерство. Типи політичних лідерів.
- •31) Політична влада: суть, структура ресурси
- •33.Основні напрямки політ думки в європі 19 стол
- •34.Політи́чна систе́ма
- •36. Теоретичні моделі демократії
- •35.Погляди Гоббса і Локка на походження і роль держави
- •41.Предмет політології як науки
- •42 Політичні доктрини…
- •43 Влада
- •44 Політичні партії як елемент політичної системи
- •45.Українська політична думка козацько-гетьманської доби (друга половина XVII — кінець XVIII ст.)
- •46.Політичні проблеми людства .
- •47.Політична думка середньовіччя
- •48. Політи́чна культу́ра
- •49.Політичні ідеї мислителів античної Греції!
- •50.Політичні партії та їх функції!
- •51.Методи політології та її основні критерії!
- •52.Громадсько-політичні об’єднання та їх місце в політичній системі!!!
42 Політичні доктрини…
Політична доктрина (лат. doctrina — вчення) — головний принцип діяльності суб'єктів політичного процесу, що ґрунтується на певній політичній ідеології.
У політичній доктрині відображується бачення політичної системи, шляхів її розвитку, функціонального призначення, засобів і методів розв'язання політичних проблем, вибору політичних пріоритетів. За допомогою доктрини визначаються конкретні напрями здійснення політичної влади, змінюється характер політичних інститутів, ціннісні орієнтири і зміст політичних принципів, норм, фіксується зв'язок певних політичних ідей та інтересів.
Політична ідеологія має по суті таку саму внутрішню структуру, як ідеологія загалом, але щодо конкретнішої, більше спеціалізованої ділянки дійсності, яка в ній відображається, — політичної. Структура політичної ідеології, як і її зміст, визначаються об´єктивним процесом суспільного розвитку і розвитку політичного суб´єкта — носія політичної ідеології. Одним із основних структуроформівних чинників політичної ідеології є ті соціальні функції, які вона покликана виконувати. Серед них чи не найважливішими є: - Теоретико-концептуальна — формулювання основних положень, які розкривають інтереси та ідеали певного класу, прошарку, нації, держави. - Програмно-політична — переведення соціально-філософських принципів та ідеалів у програми, гасла й вимоги політичної еліти. Ця функція безпосередньо пов´язана з діяльністю політичних партій, союзів, об´єднань і виборчих блоків. - Функція оволодівання масовою політичною свідомістю. Ця функція досягає позитивних результатів лише тоді, коли ідеї й положення ідеології відповідають поглядам й уявленням населення про спосіб життя, якому віддається перевага порівняно з іншими. Ідеологія інтегрує суспільство на ґрунті свідомо сформульованих цілей.
Ідеологія тісно пов’язана із соціальною структурою суспільства. Вона набуває розвинутих форм тоді, коли з’являються її соціальні основи - класи, нації, партії. Класам, партіям ідеологія потрібна на високій стадії їх розвитку. Поки соціальна група недостатньо розвинута, вона не усвідомлює свій груповий інтерес. Її світогляд, ціннісні орієнтації перебувають ще тільки у формі колективної психології. Тут переважають емоції, аніж логічна впорядкованість ідей. Це тільки напівфабрикат, а не ідеологічний продукт. Ідеологією він стає тоді, коли теоретики- ідеологи надають:
1) системності, цілісності цим аморфним уявленням, ідеям, настроям;
2) логічно обґрунтовують поняття, висновки, принципи;
3) пропонують свої поради, рецепти суспільних змін, гасла;
4) виробляють ціннісне ставлення до світу;
5) наголошують на тих чи інших цінностях (свобода, рівність, справедливість, патріотизм, демократія, братерство).
Наявність ідеології прискорює соціальне дозрівання групи, її індивідуалізацію. Група усвідомлює своє становище, самоідентифікується, самоорганізовується.
Ідеологія дозволяє згрупувати соціальні інтереси, перетворити їх на чітку програму дій. Як правило, ці дії мають системний характер, охоплюють усі сфери суспільного життя (культурну, політичну, економічну, соціальну). Ідеологія формує ставлення:
до влади, механізмів її функціонування;
до проблем власності, виробництва, розподілу;
до взаємостосунків між людьми.
Ідеологія має свої різновиди:
релігійна;
правова;
економічна;
політична.