42 Політичні доктрини…

Політична доктрина (лат. doctrina — вчення) — головний принцип діяльності суб'єктів політичного процесу, що ґрунтується на певній політичній ідеології.

У політичній доктрині відображується бачення політичної системи, шляхів її розвитку, функціонального призначення, засобів і методів розв'язання політичних проблем, вибору політичних пріоритетів. За допомогою доктрини визначаються конкретні напрями здійснення політичної влади, змінюється характер політичних інститутів, ціннісні орієнтири і зміст політичних принципів, норм, фіксується зв'язок певних політичних ідей та інтересів.

Політична ідеологія має по суті таку саму внутрішню структуру, як ідеологія загалом, але щодо конкретнішої, більше спеціалізованої ділянки дійсності, яка в ній відображається, — політичної.    Структура політичної ідеології, як і її зміст, визначаються об´єктивним процесом суспільного розвитку і розвитку політичного суб´єкта — носія політичної ідеології.    Одним із основних структуроформівних чинників політичної ідеології є ті соціальні функції, які вона покликана виконувати. Серед них чи не найважливішими є:    - Теоретико-концептуальна — формулювання основних положень, які розкривають інтереси та ідеали певного класу, прошарку, нації, держави.    - Програмно-політична — переведення соціально-філософських принципів та ідеалів у програми, гасла й вимоги політичної еліти. Ця функція безпосередньо пов´язана з діяльністю політичних партій, союзів, об´єднань і виборчих блоків.    - Функція оволодівання масовою політичною свідомістю. Ця функція досягає позитивних результатів лише тоді, коли ідеї й положення ідеології відповідають поглядам й уявленням населення про спосіб життя, якому віддається перевага порівняно з іншими. Ідеологія інтегрує суспільство на ґрунті свідомо сформульованих цілей.

Ідеологія тісно пов’язана із соціальною структурою суспільства. Вона набуває розвинутих форм тоді, коли з’являються її соціальні основи - класи, нації, партії. Класам, партіям ідеологія потрібна на високій стадії їх розвитку. Поки соціальна група недостатньо розвинута, вона не усвідомлює свій груповий інтерес. Її світогляд, ціннісні орієнтації перебувають ще тільки у формі колективної психології. Тут переважають емоції, аніж логічна впорядкованість ідей. Це тільки напівфабрикат, а не ідеологічний продукт. Ідеологією він стає тоді, коли теоретики- ідеологи надають:

1) системності, цілісності цим аморфним уявленням, ідеям, настроям;

2) логічно обґрунтовують поняття, висновки, принципи;

3) пропонують свої поради, рецепти суспільних змін, гасла;

4) виробляють ціннісне ставлення до світу;

5) наголошують на тих чи інших цінностях (свобода, рівність, справедливість, патріотизм, демократія, братерство).

Наявність ідеології прискорює соціальне дозрівання групи, її індивідуалізацію. Група усвідомлює своє становище, самоідентифікується, самоорганізовується.

Ідеологія дозволяє згрупувати соціальні інтереси, перетворити їх на чітку програму дій. Як правило, ці дії мають системний характер, охоплюють усі сфери суспільного життя (культурну, політичну, економічну, соціальну). Ідеологія формує ставлення:

• до влади, механізмів її функціонування;

• до проблем власності, виробництва, розподілу;

• до взаємостосунків між людьми.

Ідеологія має свої різновиди:

• релігійна;

• правова;

• економічна;

• політична.