21.Класифікація девіатної поведінки підлітків

Девіантна поведінка – система вчинків або вчинки, що суперечать прийнятим у суспільстві правовим чи моральним нормам. Основними видами девіантної поведінки є злочини: аморальна поведінка, а також поведінка, спрямована на саморуйнованість особистості (алкоголізм, наркоманія, суїцид тощо).

Найбільш вдалу типологію девіантної поведінки запропонував Р. Мертон у 1949 р. У її основу він поклав розрив між культурними цілями та соціально схваленими засобами їхнього досягнення.

Конформізм – єдиний тип недевіантної поведінки. Він підтримує і мету діяльності, і засоби її досягнення.

Інновація передбачає погодження з цілями, що одобрюються даною культурою, але заперечує соціально схвалені способи їх досягнення (наприклад, рекет, шантаж).

Ритуалізм передбачає заперечення цілей даної культури, але згоду використати соціально схвалені способи.

Ретритизм (тікання від дійсності) спостерігається у випадку, коли людина одночасно відкидає й мету і соціально схвалені засоби їх досягнення; (наприклад, волоцюги, наркомани).

Бунт. На відміну від ретритизму бунтар не лише заперечує й те й інше, але й прагне замінити старі цілі й засоби на нові, розвиває „ниву ідеологію”.

Існує декілька класифікацій відхиленої поведінки.

В. Липник згрупував девіації підлітків.

• за характером взаємовідношень з колективом;

• за відхиленням в моральному розвитку особистості по відношенню до інтересів суспільства;

• за відхиленням у розумінні суспільних інтересів;

• за входженням підлітків до системи суспільно-корисної діяльності з урахуванням морального розвитку;

• за ступенем деформації психіки;

• за відхиленнями в системі провідних мотивів;

• за патологією в психіці й педагогічними відхиленнями.

М. Нікітін в основу своєї класифікації поклав вихідні дані того чи іншого відхилення:

а) особливості у взаємовідносинах і спілкування з педагогом (важкі, важковиховувані, некеровані, дезорганізаційні);

б) образ життя дітей, сім’ї, соціально-побутові умови (бездоглядність, безпритульність, соціально запущеність);

в) специфіка помилок і недоліків у процесі виховання (педагогічно запущені);

г) рівень розвитку моральних якостей (діти з відхиленнями у моральному розвитку);

д) невідповідність дій Закону, правовим нормам (неповнолітні правопорушники).

Результативність соціальних наслідків поведінки, що відхиляється, можна розрізнити:

• за рівнем і масштабністю (індивідуальний і масовий характер);

• за елементами внутрішньої структури (соціально-групова приналежність, статевовікова характеристика);

• за орієнтованістю (екстравертна, інтровертна);

• за типом емоційної стійкості.

Л. Грищенко, порівнюючи й аналізуючи психолого- педагогічний і морально-правовий бік категорій поведінки що відхиляється та поступків неповнолітніх, пропонує поділити їх на такі категорії:

а) неповнолітні злочинники, що порушили карний закон у віці, що зобов’язує їх нести відповідальність;

б) делінквентно ведучі себе підлітки, проступки яких не виходять за межі бавлення.

Д. Фельдштейн пропонує таку класифікацію на основі типу поведінки підлітків із урахуванням антисуспільної спрямованості їхньої особистості:

перша група – підлітки-правопорушники з стійкими суспільно-негативними потребами;

друга група – підлітки з деформованими потребами;

третя група – з конфліктом між деформованими і позитивними потребами;

четверта група – зі слабко деформованими потребами;

п’ята група – ті, що випадково стали на шлях правопорушення.

Правоведучі (О. Долгова. В. Єрмакова) пропонують класифікацію підлітків, для яких криміногенна поведінка була:

• випадковою, що протирічить загальній спрямованості особистості;

• вірогідною, але невипадковою, через нестійку спрямованість особистості;

• випадковою, з точки зору поводу й ситуації, але невипадковою, виходячи з спрямованості особистості;

• відповідних злочинній установці особистості, що вміщує пошук і створення поводу й відповідної ситуації для протиправних дій.

Даний аналіз підходів до класифікації поведінки дітей і підлітків, що відхиляється, дозволяє зробити висновок про те, що соціальним педагогам у роботі з категоріями таких дітей необхідно приміняти певні методи корекції їхньої поведінки.