II.Технологічна частина

2.1. Опис організації праці в перукарні

Перукарство - це мистецтво, де діє майстер, створюючи багаторазово протягом робочого дня шедеври своєї справи, мистецтво, що вимагає персонального зв'язку з кожним відвідувачем. Одна з найважливіших складових успіху в перукарській справі — це створення м'якої, дружньої атмосфери. Робота з волоссям примушує майстра щоразу, орієнтуючись на тип волосся, колір і обрану клієнтом форму зачіски, створювати щось нове, цікаве, неповторне. З ножицями в руках майстер створює новий вигляд клієнта, що, можливо, внесе значні зміни в її долю.

Вимоги до сучасного майстра перукарської справи дуже високі. Основні з них – глибокі теоретичні знання, володіння прийомами і методами практичної роботи з виконання стрижок, завивання й укладання волосся, його фарбування, моделювання зачісок.

Якість наданої послуги – це манера спілкування, організація робочого місця, естетичні рухи та прийоми роботи, дотримання санітарних і гігієнічних норм.

Перукар працює з людьми і для людей. Етичність поведінки, комунікабельність, вихованість, привабливий зовнішній вигляд майстра разом із майстерністю, освідченістю, акуратністю становлять професійну культуру, формують імідж працівника та репутацію салону. Її визначають рівень сервісу, якість пропонованих послуг і кваліфікація майстрів. Імідж перукарні створюють насамперед дизайн інтер'єру та робочих місць, сучасне обладнання й інструмент.

Визначальною рисою салону може стати робота в ньому представників однієї професійної школи, послідовників відомого майстра-перукаря або використання препаратів відомої парфумерної фірми-виробника, спеціалізація з використання дитячих зачісок чи надання повного комплексу перукарських і косметичних послуг.

Ступінь оснащення, комфортність умов обслуговування, широта

переліку послуг забезпечують відповідно до вимог Кабінету Міністрів України від 23.08.1995 р. № 67 присвоєння категорії кожному підприємству побутового обслуговування населення. Незалежно від категорії, специфіки, підпорядкування та тривалості існування закладу, робота кожної перукарні має відповідати Державним санітарним правилам і нормам, встановленим Міністерством охорони здоров'я України.

Перукарні розташовуються в окремих будівлях або в приміщеннях громадських і торговельних центрів, будинках побутових послуг, вокзалах, лазнях, на перших і цокольних поверхах житлових будинків. При облаштуванні перукарні необхідно керуватися Державними санітарними правилами і нормами для перукарень різних типів – ДСПіН 2.2.2.002-99.

Перукарні буваютьчоловічі, жіночі, дитячі, змішані. Площа основних робочих і допоміжних приміщень визначена згідно з вимогами санітарно-епідеміологічної служби. Перукарні на одне-два робочих місця дозволяється влаштовувати в одному приміщенні площею не менше 15 кв. метрів з наявністю мінімальної кількості допоміжних приміщень.

Щоденно в приміщеннях перукарні проводяться санітарно-гігієнічні заходи. Столи, крісла перед початком роботи та після кожного клієнта слід протирати вологою серветкою із застосуванням дезінфікуючих засобів. Поточне прибирання поверхонь, до яких доторкаються відвідувачі (ручки дверей, крісел, раковини для миття волосся, полиці робочих приміщень та ін.), здійснюється також дезінфікуючими засобами. Раз на місяць перукарня закривається на одну зміну для проведення дезінфекції та загального прибирання всіх приміщень.

Роботи з прибирання приміщень, дезінфекції меблів слід проводити у гумових рукавичках, щоб запобігти подразненням шкіри рук.

Усі перукарські інструменти й прилади необхідно систематично дезінфікувати для знищення хвороботворних мікробів і щоб уникнути перенесення їх від однієї людини до іншої. Розрізняють фізичні й хімічні засоби дезінфекції. До них належать: етиловий спирт, перекис водню, настойка йоду, формалін, хлорамін, деякі види кремів і туалетних вод, до складу яких входять засоби для дезінфекції, кровоспинні засоби та інші препарати.

При випадкових порізах або інших ушкодженнях шкіри застосовують кровоспинні засоби, що сприяють швидкому зсіданню крою. Щоб запобігти проникненню в організм людини хвороботворних мікробів через ушкоджені ділянки шкіри, також застосовуються який-небудь із засобів дезінфекції, так що завжди повинен бути йод і перекис водню.

Для дезінфекції інструментів використовується етиловий спирт концентрації не менше 70 %. Бритви, ножиці й інструменти опускаємо в посуд зі спиртом. Така обробка необхідна перед кожною стрижкою чи голінням. Металеві гребінці й робочі частини машинок для стрижки волосся необхідно дезінфікувати, опускаючи в посуд зі спиртом. Однак з урахуванням того, що між зубцями машинок і гребінців разом з пилом можуть накопичуватися хвороботворні мікроби, рекомендується обпікати їх у полум'ї спиртового паяльника.

Для дезінфекції інструментів використовується 0,5% розчин хлораміну. Щітки, гребінці та інші інструменти, виготовлені з пластичних мас, опускаємо в посуд із розчином, причому ємність посуду має бути достатньою для того, щоб робочі інструменти занурювалися в розчин повністю. Пластмасовий корпус електричної машинки для стрижки волосся дезінфікують, протираючи його ватяним чи марлевим тампоном, змоченим у 0,5% хлораміну.

Щоб виключити можливість поширення СНІДу через перукарні, манікюрні й педікюрні кабінети, інструменти після кожного використання піддають стерилізації та гарантованій дезінфекційній обробці. Майстри повинні нести за це особисту відповідальність, а клієнти — вимагати використання стерильних інструментів. Слід уникати маніпуляцій, пов'язаних з порушенням шкірних покривів (проколювання вух, видалення бородавок, релексотерапія й ін.), якщо застосовуються не простерилізовані інструменти. Необхідно відмовитися від використання чужих предметів особистої гігієни (бритви, манікюрні набори, гребінці тощо).

Для правильного визначення кольору та відтінку волосся при його фарбуванні, точного виконання стрижок і укладок перукарю необхідне якісне сильне та рівномірне освітлення.

Найкращим вважається природне освітлення, яке рекомендується використовувати з максимальною ефективністю.

Забезпечити необхідне освітлення протягом усього часу роботи перукарні, особливо в осінньо-зимовий період, природним шляхом практично не можливо. Тому виникає потреба у штучному світлі, близькому до природного. Його забезпечують люмінесцентні світильники із розсіювачами світла або плафонами з матового скла.

На робочих місцях, окрім загального освітлення на залу, передбачають місцеве освітлення. Як джерело світла використовують лампи розжарювання, галогенні лампи в колбі з молочного скла, які не мають засліплюючого ефекту.

Застосовуються пристрої місцевого освітлення на гнучкихкронштейнах, що дає змогу змінити напрямок світлового потоку, та з арматурою, яка забезпечує захисний кут не менше 30ᵒ.

Для запобігання зоровому дискомфорту і для захисту від прямого сонячного проміння на вікнах установлюють сонцезахисні пристосування (козирки, жалюзі, штори).

У робочих приміщеннях перукарень за допомогою систем опалення, вентиляції, кондиціонування підтримують температуру повітря 18-20ᵒС. Системи вентиляції регулюють також склад повітря, рівень вологи і газоподібних речовин, що входять до складу препаратів, застосованих для обробки волосся, а також вилучають із приміщення надмірне тепло.

Відповідно до санітарних норм усі перукарні з кількістю робочих місць від трьох до десяти необхідно обладнати припливною вентиляцією, від десяти до двадцяти – припливно-витяжною, а для перукарень з великою кількістю робочих місць бажано передбачити кондиціонування повітря та повітряно-теплову завісу головного входу в приміщення.

У перукарнях, де розміщено до трьох робочих місць, допускається природна вентиляція через кватирки і фрамуги.

За відсутності централізованого гарячого водопостачання в перукарні обов'язково встановлюють електричні проточні нагрівачі або інші нагрівально-опалювальні прилади.

Робочі місця перукаря обладнують різними за конструкцією столиками або полицями, настінними дзеркалами різної форми, перукарськими кріслами. Розмір дзеркала має бути не менше 60×100 см.

Для розміщення інструментів, препаратів, білизни використовуються тумбочки, візки, шухляди в столиках.

У перукарнях установлюють крісла з ручками, підставками для ніг. Вони мають вільно обертатися та регулюватися по висоті.

Для дітей передбачаються спеціальні крісла або накладні сидіння до звичайних крісел.

Розміщення робочих місць має узгоджуватися з загальним дизайнерським рішенням. Крісла можуть розташовуватися поодинці чи групуватися уздовж стін або в центрі залу.

Вважається, що відстань від стіни до крісла має бути не менше 70 см, відстань між осями крісел сусідніх робочих місць – 1,8 м, а між паралельними рядами місць – не менше 3-х метрів. Загальна норма на робоче місце – від 4,5 кв. м.

У перукарських залах дозволяється використання пересувних сушарок для волосся. Мийки можуть бути вмонтовані в поверхню робочих столиків або бути автономними зі стільцями спеціальної конструкції.

Знезараження інструментів спрямоване на запобігання поширенню хвороботворних мікробів та на їх знищення. Розрізняють два способи знезараження – хімічну та фізичну дезінфекцію.

До дезінфікуючих хімічних засобів належать перекис водню, йод, формалін, хлорамін та нові сучасні концентровані препарати, які розчиняються до потрібної концентрації залежно від призначення. Обов'язковою умовою використання дезінфектантів є сертифікати відповідності. Перед використанням дезінфектанту слід обов'зково ознайомитися з інструкцією про правила його застосування.

Стерилізація, або фізичний спосіб знезараження,- це кип'ятіння у воді, використання приладів, які працюють за методом термічної, ультрафіолетової, ультразвукової або комбінованої дії, а також засобів, призначених для стерилізації інструментарію. Допускається застосування стерилізаторів, що мають сертифікат відповідності і дозволені до застосування Міністерством охорони здоров'я України.

Стерилізація проводиться згідно з інструкціями використання обладнання, затвердженими МОЗ України. Користуватись треба тільки чистими, стерильними інструментами. Усі чисті та стерильні інструменти слід зберігати в шафах або накритими.

Інструменти та пристосування після кожного використання підлягають обов'язковому знезараженню дезінфектантами, які мають позитивний висновок державної санітарно-гігієнічної експертизи.

У кожній перукарні мають бути аптечки з медикаментами для зупинки крові та дезінфекції шкіри.

Якщо хтось випадково з майстрів порізався або ж поранив клієнта, потрібно негайно промити місце порізу та інструмент холодною проточною водою та продезінфікувати. Якщо поріз невеликий, варто заклеїти його пластирем. Не потрібно допускати будь-якого контакту з кров'ю.

Перукарська білизна призначена для захисту клієнтів від зістриженого волосся, хімічних речовин, для виконання основних операцій під час обслуговування. До неї належать рушники, серветки, пелерини, пеньюари, комірці. У кожній перукарні має бути запас чистої білизни, достатній для безперервного обслуговування клієнтів протягом дня.

Під час стрижки, завивки, укладання користуються бавовняними та синтетичними пеньюарами. При фарбуванні та хімічній завивці – поліетиленовими й синтетичними. Для кращого захисту шкіри перед одяганням пеньюара шию клієнта прикривають бавовняною серветкою або одноразовим гігієнічним комірцем. Пеньюари теж можуть бути одноразовими.

Рушники потрібні під час миття голови або змочування волосся.

Практичніше застосовувати бавовняні рушники, але дозволяється користуватися махровими та одноразовими.

Пелерини з бавовняних і синтетичних матеріалів частіше використовують наприкінці обслуговування – під час укладання, оформлення зачіски.

Чиста й уживана забруднена білизна зберігається в окремих відведених для цього місцях. Прання використаної білизни проводиться у пральнях або у перукарні у спеціально відведених для цього місць. Допускається використання програмованих машин автоматичного типу з режимом прання при температурі 90ᵒС у комплекті із сушильними машинами та обладнанням для прасування білизни.

Після закінчення циклу кип'ятіння білизни обов'язковим є використання дезінфектантів. Прання білизни вдома забороняється.

Не менш важливою є особиста гігієна самого майстра перукарської справи.

Обов'язковою умовою прийому на роботу є наявність особової медичної книжки. Медичне засвідчення стану здоров'я проводиться систематично, раз у 6 місяців.

Перукар під час роботи контактує з різними людьми, тому завжди є загроза інфікування. Насамперед потрібно стежити за шкірою рук, мити їх або здійснювати обробку за допомогою спеціальних одно етапних засобів. Не можна працювати з порізами, наривами на руках або із захворюваннями шкіри.

Професіоналізм майстра підтверджується технічним рівнем інструментів, з якими він працює. З гігієнічної точки зору в перукаря має бути не менше двох комплектів інструментів, які почергово знезаражують.

Інструмент для роботи кожний майстер підбирає поступово, до нього призвичаюється, цінує його. Якісним і зручним інструментом легко і просто працювати. Акуратне використання інструменту, утримання його в чистоті та грамотне застосування подовжують термін експлуатації.

Чільне місце в дотриманні гігієни займають одяг та взуття. Як робочий одяг пропонуються костюми, халати, блузони, комбінезони. За конструкцією, оздобленням і кольором може бути різним, індивідуальним або однаковим для всіх майстрів закладу. Головна умова – одяг має бути естетичним, зручним у ношенні та чищенні.

Справжній перукар – особистість, наділена особливими моральними якостями. Для нього важливою є якість обслуговування, тому основний зміст роботи не може зводиться лише до заробітку. Справжнього перукаря характеризують естетичність, ввічливість, шанобливість, терплячість, здатність до компромісів, позитивне ставлення до клієнта і своїх обов'язків, самоконтроль, дисциплінованість, охайність.

Перукарська справа – це бізнес, де є правило: «Від того, як кожний працівник ставиться до людей, з якими він має справу, залежатиме імідж установи. Думка клієнта або партнера по бізнесу про окремого працівника може стати думкою про фірму взагалі». Починаючи спілкування з новими для себе людьми, спостережливий перукар з добре розвиненою інтуїцією може здогадатися про те, яке враження він справляє на клієнта.

Переважна більшість людей після першого знайомства складає образ партнера за його зовнішнім виглядом. Гарний та охайний одяг перукаря підкреслює повагу до клієнта. Уявлення перукаря про клієнта і клієнта про перукаря складаються не лише за зовнішнім виглядом. Важливою ознакою щодо психологічного портрету є мова жестів, вираз обличчя (міміка), виразність рухів (пантоміміка), динамічність та експресивність мови (інтонації, ритм, вібрації голосу), які можуть бути вирішальними щодо уявлень про особистість.

Перша хвилина зустрічі клієнта з перукарем є вирішальною у створенні соціального і психологічного портрета, вона визначає характер їх подальших взаємин. Змінити таку думку потім важко. Тому з появою відвідувача важливо дати правильну оцінку його особистості та намірів щодо послуги.

На прийняття рішення про послугу впливають такі фактори:

- настрій клієнта;

- особливості характеру клієнта;

- вартість послуги та її відповідність моди;

- асортимент послуг і матеріалів, які пропонують.

Співробітник салону повинен конкретизувати рекомендації і обгрунтувати вартість послуги, відповідність моделі моді, її практичність відповідно до віку й особливостей характеру клієнта .

Відмова клієнта від послуги може залежати від багатьох причин, наприклад, неуважного, неуважного до нього ставлення, що викликає розчарування і навіть роздратування. Якщо відвідувач відмовився від послуг, не слід виявляти своє невдоволення, щоб не зіпсувати враження. Клієнту слід залишити шанс повернутися до вас ще раз.

Після процесу обслуговування, прощаючись з відвідувачами, важливо наголосити, що в салоні будуть раді бачити його знову.

Отже, перукарі мають бути готові запропонувати клієнтові все, що йому буде до вподоби, а для цього треба бути майстром своєї справи, бути освіченим та вихованим, адже від цього залежить репутація та успішність його салону.