1.3. Розробка моделі зачіски відповідно до сучасного напрямку моди і типу обличчя

Розвиток і вдосконалення перукарського мистецтва тісно пов'язані з еволюцією суспільства та підвищення загального рівня культури. У всі часи робота перукарів була спрямована на те, щоб прикрасити зовнішність людини, зробити її привабливою і красивою.

Професія перукаря, як і багато інших професій, потребує від майстра-перукаря відповідні якості: сміливості в прийняті різних рішень, охайності в стрижці, в створені зачіски, впевненості в своїх діях, можливості зробити монотонну клопітку роботу і звичайно любові до своєї творчості. І якщо ви захотіли стати перукарем потрібно розвивати в собі ці якості. Кожна жінка володіє навичками перукаря: зачісує волосся, використовує косметику.

Волосся - це дар природи, унікальний інструмент самовиявлення людини. У пошуках індивідуального самовиявлення, людина протягом життя експериментує. Волосся може бути символом ніжності, жіночності і чарівності жінок та символом мужності, могутності та сили чоловіків. Волосся є носієм інформації про відчуття і фізіологічний стан людини. Зачіска впливає на настрій, дарує радість і щастя або наводить смуток і депресію

Зрештою волосся - предмет праці перукарів, модельєрів, дизайнерів зачісок, усіх кваліфікованих фахівців, послугами яких багато хто з нас користується.

Сьогодні поняття «моделювання» трактується ширше й означає не лише процес створення моделей, а й розробку на основі моделі різних її варіантів з використанням будь-яких характерних деталей.

Перед моделюванням зачіски, необхідно визначити та проаналізувати початкові дані для її виконання, тобто з’ясувати, яким операціям і в якій послідовності слід піддати волосся, щоб досягнути бажаного результату.

Технологічний процес моделювання зачіски складається з таких процесів: миття та масаж голови, стрижка волосся, його фарбування, укладання волосся, безпосереднє моделювання зачіски.

Проте перед моделюванням зачіски необхідно виконати низку перукарський операцій.

Продумуючи модель ділової зачіски враховується масштабність та пропорційність зачіски. Необхідно визначитись з фактурою волосся, адже в зачісці використовуються накладні елементи, тому підбір і поєднання фактури є дуже важливим.

При моделюванні зачіски потрібно враховувати:

- якість волосся, як піддається укладці, природність хвилі;

- вік людини;

- індивідуальні особливості;

- тип обличчя: форма обличчя та його індивідуальні особливості;

- співвідношення тіла з головою та зачіскою;

- зріст людини відповідно до зачіски.

Обрана модель відповідає всім вищезазначеним нормам. Це молода дівчина 16 років, на зріст приблизно 160 см, середньої конституції тіла. Колір шкіри - блідий, має чорне волосся середньої довжини. Анатомічна будова обличчя - овальна, тому потрібно підбирати зачіску відповідно до даного типу, але так, як модель має гарні риси обличчя це полегшує створення зачіски. Форма носа - пряма , очі – карі, мигдалеподібної форми, верхня губа менша за нижню, губи пухкі, мають натуральний відтінок, колір брів темніший за колір волосся.

Кольоротип моделі – весна. В людей весняного типу холодний відтінок волосся від коричневого до темного. Шкіра світлого відтінку.

Класично правильною, ідеальною є овальна форма обличчя, як у моделі.

Форма обличчя визначається за такими вимірами:

- висота обличчя визначається відстанню від крайової лінії росту волосся по середній лінії обличчя до підборіддя;

- ширина лоба визначається відстанню між крайовими лініями росту волосся від правої скроні до лівої через середину лоба;

ширина вилиць визначається відстанню між вилицями в найширшому місці;

- ширина підборіддя визначається відстанню на рівні 1 см від його краю.

Овальне обличчя характеризується плавними переходами ліній лоба, скронь, щелеп і підборіддя, що утворюють овал. Розміри: висота обличчя — 18,5 см. ширина лоба 12,6 см, ширина вилиць 13 см, ширина підборіддя — 5,2 см.

Таке обличчя по праву вважають ідеальним та досконалим, воно найбільш довершене, характеризується красивою симетрією. Найширша частина овального типу обличчя проходить по лінії щік, а в напрямку чола та підборіддя злегка звужується. Представницям такого овалу можна навіть позаздрити, адже для них повністю відкритий шлях для експериментів із зачіскою, макіяжем, аксесуарами. Овальний тип лиця не потребує особливої корекції, висвітлювання чи затемнення окремих зон. Воно відкрите для будь-яких модних тенденцій, новинок у світі макіяжу та найсміливіших перетворень.

Модель має волосся нормального типу, виглядає красиво, еластичне, легко зачісується, має живий вигляд і зберігає ці якості протягом довгого часу без миття голови.

Обираючи зачіску, потрібно було врахувати образ ділової жінки в цілому. Так, як образ не передбачає кольорової різноманітності, розроблялися ескізи з комбінуванням чорного та білого. Також виконується відповідний одноколірний манікюр. Цей образ добре поєднується з кольоровим типом моделі, з її волоссям та бровами. Костюм моделі виконаний також у чорних та світло-молочних кольорах.

Художнє оформлення зачіски в моделюванні прийнято називати процесом створення за певними законами краси, як окремих деталей, так і зачіски в цілому з метою викликати у глядача певні асоціаційні відчуття. Зачіска, як певне узагальнене художнє ціле, яке може викликати у глядача при сприйнятті певні емоції, представляє разом зовнішністю моделі художній образ. Художнє оформлення зачіски безпосередньо пов’язане з композицією, тобто побудовою, розташуванням, співвідношенням її складових частин.

Композиція – це структура побудови зачіски. Композицією називають результат цієї дії – сама зачіска. Від того наскільки вдало вирішена композиція залежить краса та виразність форми зачіски. При створенні моделі необхідно враховувати закономірності побудови зачіски, яку утворюють такі компоненти, як форма і силует, лінії і колір. Засобами або прийомами за допомогою яких вони формуються є ритм, пропорції, баланс, контраст, нюанс. Обов’язковими для композиції є єдність стилю та образність форми.

Композиція моделі зачіски характеризується лініями. У зачісці

розрізняють чотири основні групи ліній:

1. Силуетні, або контурні, створюють зовнішні обриси форми зачіски і дають найбільш загальне уявлення про її форму й ступінь об'ємності, визначають пропорції та виражають напрям моди, їх характер сприяє

розкриттю задуму композиції.

2. Конструктивні — це робочі лінії, що використовуються при створенні як окремих деталей, так і форми загалом, їх ще називають технологічними. Різні проділи, від яких волосся отримує напрямок у пасмах, також належать до конструктивних ліній. У готовій зачісці ці лінії можуть бути непомітними.

3. Конструктивно-декоративні — це видимі конструктивні лінії, що мають подвійне навантаження: з одного боку, вони використовуються при побудові форми, а з іншого — беруть участь в естетичному вирішенні моделі. Прикладом може бути чілка у розробленій зачісці.

4. Декоративні лінії є вирішальними при розробці фасону. До них належать лінії, утворені різними елементами оформлення зачіски – «петлі», Ці елементи наділяють зачіску індивідуальними рисами.

Усі лінії мають бути взаємопов'язані та взаємозумовлені загальним композиційним задумом і будь-які з них можуть бути головними чи підрядними залежно від композиції зачіски.

Одним із головних завдань у творчому процесі створення зачіски є знаходження форми, вигляду та поєднання елементів, їх співвідношень і зв'язків, які передають функціональні та художні якості цієї зачіски. Характер зв'язків частин та елементів зачіски між собою в системі цілого досягається за допомогою засобів композиції: пропорції, масштабу, симетрії та асиметрії, ритму.

Добираючи зачіску, потрібно визначити форму голови. У перукарському мистецтві форма голови визначається за її потиличною частиною. Добираючи фасон зачіски потрібно візуально надати правильності формі голови.

Форма – це загальний контур зачіски, видимий під будь-яким кутом зору. Вона тривимірна і змінюється залежно від кута зору. Величина форми та її частини підкреслюють, що величина зачіски з обличчям ілюзорно збільшується або зменшується. При цьому не слід забувати про співвідношення величини зачіски з фігурою. Дрібні деталі у великій формі підкреслюють її величину, а великі навпаки, візуально зменшують.

Зі зміною форми зачіски за величиною змінюється і її маса, тобто зрима вагова кількість форми. «Важка» та «легка» форми викликають різні емоційні оцінки.

Чим монолітніше побудована зачіска, тим масивніше вона виглядає.

Статична форма виглядає важче, ніж така ж за формою. Але характерна рухом волосся. Також на зміну маси форми впливає характер прикрас.

Колір тісно пов'язаний з фактурою волосся, тобто з характером його будови (товщина, блиск, еластичність). Поняття «фактура» включає в себе і характер поверхні зачіски. Від фактури волосся залежить створення конструктивних і декоративних ліній: напружена буде лінія чи в'яла, круглий завиток чи слабкий, триматиметься форма чи ні.

Образна виразність форми зачіски багато в чому визначається кольоровим рішенням моделі. Колір волосся в зачісці, як і макіяж та особливості одягу, повинен служити для створення єдиного художнього образу.

Силует — площинне зорове сприйняття об'ємної форми зачіски, чітко обмеженої контурами.

За ступенем прилягання зачіски до голови силуети є напівприлеглий –

відступає від природних обрисів голови, маскує та ховає її природні її природні лінії. Візуально змінює як форму голови, так і її природні пропорції, а також пропорції голови щодо фігури людини, але одночасно повторює форму голови, відкриває її переваги.

Художнє оформлення образу доповнюється костюмом та аксесуарами що відповідає темі даного дипломного проектування.