4. Розкрити проблеми спадкування банківського вкладу

Процедура спадкування проста і ясна лише на перший погляд. Однак спадкоємцям у кожному випадку необхідно здійснити цілий ряд специфічних юридичних дій для отримання належної їм спадщини. При цьому залежно від категорії успадкованого майна, а також наявності двох і більше спадкоємців варіюється і складність процедури успадкування. В силу значної, незважаючи на недовіру до банківського сектору, поширеності банківських вкладів окрему увагу необхідно приділити питанню успадкування грошових коштів, розміщених на депозитних рахунках у банку.

ЗА РОЗПОРЯДЖЕННЯМ ЗАПОВІДАЧА

У цьому питанні можливі свої нюанси. Одним з них є спосіб розпорядження вкладом. З одного боку, спадкування здійснюється за законом або за заповітом (стаття 1217 цивільного кодексу (цк) україни). З іншого боку, стаття 1228 цк україни передбачає специфічні форми розпорядження банківським вкладом. Так, відповідно до названої норми вкладник-спадкодавець може розпорядитися своїм банківським вкладом не тільки шляхом складання заповіту, а й залишивши відповідне розпорядження (заповідальне розпорядження) банку. Таке заповідальне розпорядження може бути включено в умови договору банківського вкладу або складено у формі окремого документа. При цьому в останньому випадку на заповідальному розпорядженні має бути вказана дата, а сам документ повинен бути засвідчений підписом уповноваженого працівника банку згідно з пунктом 10.15 інструкції нбу “про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валютах” від 12 листопада 2003 року №492 (інструкція №492).

Коли вкладником-спадкодавцем щодо банківського вкладу залишено заповідальне розпорядження, необхідно брати до уваги такі моменти.

По-перше, заповідальне розпорядження може бути складено на користь особи, не зазначеної в заповіті, яка не є спадкоємцем за законом, а також може змінювати співвідношення часток спадкоємців за заповітом або за законом.

По-друге, якщо заповіт складено після залишення заповідального розпорядження, то дія останнього може бути скасована повністю (або частково) тільки в двох виняткових випадках:

• в заповіті змінено особу, до якої переходить право на певний вклад або на всі грошові вклади спадкодавця;

• заповіт складено відносно всього без винятку майна спадкодавця.

По-третє, раніше банківський вклад, щодо якого було залишено заповідальне розпорядження, не включався до складу спадкової маси (тобто свідоцтво про право на спадщину на нього не оформлялося), а порядок розпорядження ним визначався статутами відповідних фінансових установ (зазвичай внесок видавався безпосередньо банком на підставі залишеного заповідального розпорядження). З прийняттям же чинного цк україні ситуація кардинально змінилася – право на вклад у банку (фінансовій установі) стало входити до складу спадщини (частина 2 статті 1228 цк україни), а виплата банківського вкладу, незалежно від наявності заповідального розпорядження, здійснюється на підставі:

• Свідоцтва про право на спадщину;

• Дозволу нотаріуса на одержання спадкоємцем частини вкладу спадкодавця (оскільки в даний момент питання не до кінця врегульоване, нотаріус має право, але не зобов’язаний, видавати такий дозвіл на одержання вкладу до закінчення шести місяців в особливих випадках);

• Рішення суду (пункт 10.15 інструкції №492).

По-четверте, оскільки банківський вклад входить до складу спадщини, то на нього, незалежно від наявності заповіту або заповідального розпорядження, поширюються і положення чинного законодавства щодо обов’язкової частки в спадщині. Так, відповідно до статті 1241 цк україни, малолітні, неповнолітні, а також повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, так само як і непрацездатні вдова (вдівець) та батьки спадкодавця, спадкують половину частки, що належить їм за законом. При цьому отримання частини банківського вкладу здійснюється спадкоємцями обов’язкової частки на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, а спадкоємцями за заповітом або заповідальним розпорядженням – на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом.