ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ І. Міжнародно-правові відносини відповідальності: поняття та підстави

1.1 Загальна характеристика міжнародно-правової відповідальності

1.2 Міжнародно-правові відносини відповідальності

1.3 Юридичні підстави міжнародно-правової відповідальності

РОЗДІЛ ІІ. Міжнародно-правові діяння: поняття та види

2.1 Міжнародно-протиправне діяння як факт підстави міжнародно-правової відповідальності

2.2 Види міжнародних правопорушень

РОЗДІЛ ІІІ. Реалізація міжнародно-правової відповідальності

3.1 Реалізація міжнародно-правової відповідальності

3.2 Обставини що виключають міжнародну протиправність

3.3 Особливості відповідальності міжнародних організацій

3.4. Санкції та контрзаходи

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Розділ і. Міжнародно-правові відносини відповідальності: поняття та підстави

1.1 Загальна характеристика міжнародно-правової відповідальності

Відповідальність у міжнародному праві відіграє важливу роль в забезпеченні стабільного функціонування міжнародної системи.

Примус є елементом будь-якого правопорядку, в тому числі міжнародного. Міжнародно-правова відповідальність є одним із заходів такого примусу, спрямована на охорону та захист міжнародних правовідносин.

Існування інституту міжнародно-правової відповідальності є необхідною передумовою функціонування міжнародного права, забезпечення миру та світового правопорядку.

Міжнародно-правова відповідальність – це обов’язок суб’єкта міжнародного права усунути шкоду, заподіяну іншому суб’єкту міжнародного права в результаті порушення міжнародно-правового зобов’язання, а у випадках, передбачених міжнародним договором, – також і шкоду, заподіяну правомірними діями.

У міжнародному праві склався принцип, відповідно до якого будь-яке міжнародно-протиправне діяння суб'єкта міжнародного права тягне за собою його міжнародно-правову відповідальність. Цей принцип бере свій початок з природи системи міжнародного права та доктрини про суверенітет та рівність держав. Його наявність у міжнародному праві обумовлена постійною потребою всіх держав у підтримці та зміцненні міжнародного правопорядку. Також зміст цього принципу обумовлюється принципом "pacta sunt servanda", яким встановлено обов'язок держав виконувати свої міжнародно-правові зобов'язання.

Принцип відповідальності відбиває юридичну природу міжнародного права, передбачаючи, що порушення цього права породжує юридичну відповідальність. Через це він тісно пов'язаний з принципом, що визначає юридичний характер міжнародного права, з принципом добросовісного виконання зобов'язань по міжнародному праву [40, с.85].

Проте погляди вчених на саме визначення міжнародної відповідальності є неоднозначними. Одними вона розуміється як специфічний обов'язок порушника відшкодувати заподіяний ним збиток, іншими - як реалізація санкцій відносно суб'єкта, що порушив свої міжнародні зобов'язання, третіми - як комплексне утворення, що включає одночасно обов'язок порушника та санкції, що застосовуються по відношенню до нього. Усі ці погляди в рівній мірі користуються підтримкою в міжнародно-правовій доктрині [22, с.412].

Незважаючи на те, інститут міжнародної відповідальності є одним із найдавніших інститутів міжнародного права, його норми і досі не кодифіковані.

Норми про міжнародно-правову відповідальність містяться у різних галузях міжнародного права, зокрема у праві міжнародних договорів, праві міжнародних організацій, праві міжнародної безпеки, міжнародному гуманітарному праві тощо.

Основним джерелом норм, які стосуються міжнародно-правової відповідальності, є звичай, крім того, різними міжнародними договорами закріплюються норми, що стосуються відповідальності за ті чи інші види правопорушень чи регламентують застосування відповідальності в певних сферах міжнародних відносин. Наприклад, ст. 39-41 Статуту ООН передбачають загальну процедуру реалізації за такий вид міжнародного правопорушення, як посягання на мир і міжнародну безпеку, Конвенція ООН з морського права 1982 р. регламентує застосування відповідальності за морські правопорушення. Однією з тенденцій сучасного міжнародного права є досить детальне врегулювання засобів міжнародної відповідальності за екологічні правопорушення. Зокрема, це стосується Віденських конвенцій про цивільну відповідальність за ядерну шкоду 1963 р. та 1997 р., Міжнародної конвенції про цивільну відповідальність за забруднення моря нафтою 1969 р., Протоколу про відповідальність та компенсацію за шкоду, заподіяну внаслідок транскордонного перевезення небезпечних відходів та їх видалення 2000 р. та ін.

Міжнародно-правову відповідальність мають здатність нести виключно суб'єкти міжнародного права - держави, міжнародні організації. Хоча інколи існує тісний взаємозв'язок між відповідальністю фізичної особи та держави за скоєння міжнародного правопорушення проте фізичні особи несуть індивідуальну (кримінальну) відповідальність за міжнародним правом, адже вони не мають здатності брати на себе міжнародно-правові зобов'язання перед іншими членами міжнародного співтовариства.

Міжнародно-правова відповідальність - це сукупність правових відносин, що виникають в сучасному міжнародному праві у зв'язку з правопорушенням, здійсненим якою-небудь державою або іншим суб'єктом міжнародного права, або у зв'язку із збитком, заподіяним однією державою іншій в результаті правомірної діяльності. В одних випадках ці правовідносини можуть торкатися безпосередньо тільки держави-правопорушника і постраждалої держави, в інших - можуть зачіпати права та інтереси всього міжнародного співтовариства.

У науці міжнародного права під міжнародно-правовою відповідальністю розуміють негативні юридичні наслідки, що настають для суб'єкта міжнародного права в результаті порушення ним міжнародного зобов'язання. Комісія міжнародного права ООН визначила зміст міжнародної відповідальності як "ті наслідки, які те або інше міжнародно-протиправне діяння може мати відповідно до норм міжнародного права в різних випадках, наприклад внаслідок діяння в плані відшкодування збитку й відповідних санкцій" [6, с.120].

Суб’єктами міжнародно-правової відповідальності можуть бути лише суб’єкти міжнародного публічного права, тобто держави та міжнародні міжурядові організації. У науці міжнародного права та практиці міжнародних відносин виділяються дві групи суб’єктів відносин, пов’язаних з реалізацією відповідальності. Першу групу складають суб’єкти міжнародного правопорушення, а другу – суб’єкти міжнародних претензій.

Суб’єктами міжнародного правопорушення є міжнародні організації та держави-правопорушники, які безпосередньо несуть міжнародно-правову відповідальність. Суб’єктами міжнародних претензій виступають держави та міжнародні організації, які вимагають відшкодування заподіяної шкоди або застосовують певні заходи щодо держави-правопорушники. Характерною особливістю міжнародно-правової відповідальності є те, що суб’єктом міжнародної претензії може стати не лише держава (міжнародна організація), якій заподіяно шкоду, а й міжнародне співтовариство в цілому чи треті держави (їх групи).

Відповідальність суб'єктів міжнародного права пов'язана із суворим дотриманням міжнародного правопорядку, боротьбою за збереження і зміцнення миру, забезпеченням міжнародної співпраці. Вона виступає певним інструментом правового регулювання міжнародних відносин і стимулює функціонування міжнародного права.

Формулюючи загальні принципи міжнародно-правової відповідальності, Комісія міжнародного права визначила міжнародну відповідальність держав як "усі види нових правовідносин, що можуть виникнути у рамках міжнародного права в результаті міжнародно-протиправного діяння держави, незалежно від того, чи обмежуються ці стосунки правовідносинами між державою, що зробила протиправне діяння, і державою, безпосередньо постраждалою, або ж поширюються на інших суб'єктів міжнародного права, і незалежно від того, чи зосереджуються вони на зобов'язанні винної держави відновити в правах постраждалу державу і стягнути завданого їй збитку або ж охоплюють також право самої постраждалої держави або інших суб'єктів МП застосувати до винної держави санкцію, що допускається міжнародним правом" [7, с.204].

У свою чергу, зміст міжнародної відповідальності визначається як «наслідки діяння в плані відшкодування шкоди та застосування відповідних санкцій» [6, с.120].

Норми, що визначають відповідальність держав у міжнародному праві, утворюють особливий міжнародно-правовий інститут. Зміст цього інституту змінювався відповідно до змін у розвитку міжнародного права.