Розрахунок коефіцієнта Бівера

Коефіцієнт Бівера	попередній період	звітний період

Отриманий коефіцієнт знаходиться вище рівня, що рекомендується (0,17-0,2),

Першою більш-менш серйозною кількісною моделлю прогнозування банкрутства була двофакторна модель Альтмана, розроблена їм в 1968 році.

У основу побудови моделі було покладено знаходження регресійної залежності між вірогідністю банкрутства і двома показниками – коефіцієнтом покриття (К_п), рівним відношенню поточних активів до короткострокових зобов'язань, тобто це коефіцієнт поточної ліквідності, і коефіцієнтом фінансової залежності (К_фз), рівним відношенню позикових засобів до загальної вартості активів.

Базою для аналізу послужили дані про фінансовий стан 19 підприємств, частина з яких збанкрутіла, а інша - продовжувала функціонування. Проаналізувавши дані, Альтман одержав залежність наступного вигляду:

(2.45)

Де Z – інтегральний показник рівня погрози банкрутства;

X₁ – відношення власного оборотного капіталу до суми всіх активів підприємства;

X₂ – відношення нерозподіленого прибутку до суми всіх активів;

X₃ – рівень прибутковості активів;

X₄ – коефіцієнт фінансового ризику;

X₅ – коефіцієнт оборотності активів.

Таким чином, формулу розрахунку інтегрального показника можна представити в такий спосіб:

_(2.46)

Відповідно світовому досвіду, значення Z-показника Альтмана, можна трактувати наступним чином (табл. 2.9).

Таблиця 2.9

Інтерпретація показника Альтмана

Значення показника	Їмовірність банкрутства
<1,8	Дуже висока
1,81-2,7	Висока
2,71-2,99	Вірогідна
>3	Дуже низька

Таблиця 2.10

Розрахунок Z - показника Альтмана

Показник	Значення
	Попередній період	Звітний період
X1
X2
X3
X4
X5
Z
Ймовірність банкрутства	Висока	Дуже висока