2.2. Аналіз фінансового стану підприємства

Фінансовий стан підприємства в короткостроковий період оцінюється показниками ліквідності і платоспроможності, що характеризують можливість своєчасного і повного добутку розрахунків по короткострокових зобов'язаннях з контрагентами.

Аналіз ліквідності полягає в порівнянні засобів по активу, згрупованих за ступеню їх ліквідності, із зобов'язаннями по пасиву, згрупованих по термінах їх погашення і розміщеними в порядку зростання термінів.

Розрахуємо аналіз ліквідності на кінець року.

Всі активи підприємства залежно від ступеня ліквідності можна умовно розділити на наступні групи.

Найбільш ліквідні активи (А1) - суми після всіх статей засобів, які можуть бути використані для виконання поточних розрахунків негайно. У цю групу включають також короткострокові фінансові вкладення (цінні папери).

Л1 = стр.220 ф.1 + стр.230 ф.1 + стр.240 ф.1 (2.1)

Швидкореалізуємі активи (А2) – активи, для звернення яких в грошову форму потрібний триваліший час. У цю групу можна включити готову продукцію, дебіторську заборгованість, векселі отримані, інші оборотні активи.

Л2 = стр.130 ф.1 + стр.140 ф.1 + стр.150 ф.1 + стр.160 ф.1 + стр.170 ф.1 + стр.180 ф.1 + стр.190 ф.1 + стр.200 ф.1 + стр.210 ф.1 (2.2)

Повільнонореалізуємі активи (А3) - найменьш ліквідні активи: запаси, дебіторська заборгованість (платежі які очікується більш ніж через 12 місяців після звітної дати), ПДВ по придбаних цінностях.

Л3 = стр.100 ф.1 + стр.110 ф.1 + стр.120 ф.1 + стр.250 ф.1 + стр.270 ф.1 (2.3)

Важкореалізовані активи (А4) – активи, які призначені для використання в господарській діяльності впродовж тривалого періоду часу. До цієї групи входять необоротні активи.

Л4 = стр.080 ф.1 (2.4)

Пасиви балансу по ступеню зростання термінів погашення зобов'язань групуються у такий спосіб.

Найбільш термінові зобов'язання (П1) – кредиторська заборгованість, розрахунки по дивідендах, інші короткострокові зобов'язання, а також позики не погашені в строк.

П1 = стр.530 ф.1 (2.5)

Короткострокові пасиви (П2) – короткострокові кредити банків, інші позики, які підлягають погашенню впродовж 12 місяців після звітної дати.

П2 = стр.640 ф.1 - стр.380 ф.1 - стр.480 ф.1 - стр.530 ф.1- стр.430 ф.1 (2.6)

Довгострокові пасиви (П3) – довгострокові кредити і інші довгострокові пасиви – статті 3-го розділу пасиву балансу «Довгострокові зобов'язання».

П3 = стр.480 ф.1 + стр.430 ф.1 + стр.630 ф.1 (2.7)

Постійні пасиви (П4) – статті 1-го розділу пасиву балансу «Власний капітал», 2-го «Забезпечення майбутніх виплат і платежів» і 5-го «Доходи майбутніх періодів».

П4 = стр.380 ф.1 (2.8)

Для визначення ліквідності балансу необхідно порівняти показники групп по активах та по пасивах. Баланс вважається ліквідним, якщо виконуються наступні нерівнення:

Л1 П1, Л2 П2, Л3 П3, Л4 П4

Для характеристики ліквідності підприємства проведемо розрахунки груп активів та пасивів (табл. 2.1).

Результати розрахунків показують, що співвідношення груп по активах та пасивах має наступний вигляд:

На початок року – Л1>П1, Л2>П2, Л3>П3, Л4<П4,

На кінець року – Л1<П1, Л2>П2, Л3>П3, Л4<П4.

Бачимо, що як на початок, так і на кінець року спостерігається

Проведений аналіз є первинним. Та більш детальним є аналіз за допомогою фінансових коефіцієнтів.

Таблиця 2.1

Аналіз ліквідності балансу

Актив	На початок періоду	На кінець періоду	Пасив	На початок періоду	На кінець періоду	Платіжний надлишок (+) або недолік (-)
Найбільш ліквідні активи (Л1)			Найбільш термінові зобов'язання (П1)
Активи, що швидко реалізуються (Л2)			Короткострокові пасиви (П2)
Активи, що поволі реалізовуються (Л3)			Довгострокові пасиви (П3)
Активи, що важко реалізовуються (Л4)			Постійні пасиви (П4)

У вітчизняній практиці, як правило використовують три коефіцієнти: коефіцієнт поточної ліквідності, коефіцієнт швидкої ліквідності, коефіцієнт абсолютної ліквідності.

Коефіцієнт поточної ліквідності показує в якому ступені наявні оборотні активи достатні для задоволення поточних зобов'язань. Відповідно до загальноприйнятих стандартів, вважається, що цей коефіцієнт повинний знаходитися в межах від одиниці до двох: 1 К пот. лікв. 2.

Коефіцієнт поточної ліквідності визначається таким чином:

,

. (2.9)

Коефіцієнт швидкої ліквідності вважається більш твердим тестом на ліквідність, тому що при його розрахунку не береться до уваги найменш ліквідна частина оборотних активів – повільно реалізовані активи – виробничі запаси і незавершене будівництво.

Коефіцієнт швидкої ліквідності визначається по наступній формулі:

,

. (2.10)

В сучасних умовах економіки достатнім визнається його значення, що дорівнює 0,7 - 0,8.

Очевидно, що найбільш надійної є оцінка ліквідності тільки по показниках першої групи активів – коштів і поточних фінансових інвестицій. Тому в українській практиці розраховують коефіцієнт абсолютної ліквідності. Оптимальне його значення визнається на рівні 0,2 – 0,35. Значення вище 0,35 не завжди добре, тому що надлишок коштів свідчить про неефективне їхнє використання.

Формула розрахунку коефіцієнта абсолютної ліквідності має наступний вигляд:

,

. (2.11)

Розрахунок коефіцієнтів ліквідності представлено у табл. 2.2.

Таблиця 2.2

Розрахунок коефіцієнтів ліквідності

Показник	2012 р.	2011 р.	Відхилення (+/-)
Коефіцієнт поточної ліквідності
Коефіцієнт швидкої ліквідності
Коефіцієнт абсолютної ліквідності

Як видно з приведеного аналізу (табл. 2.2) за звітний період

Таким чином,

Одна з найважливіших характеристик фінансового стану підприємства – стабільність його діяльності з позиції довгострокової перспективи. Вона пов’язана, перш за все, з фінансовою структурою підприємства, ступенем його залежності від кредиторів та дебіторів.

Тому наступний крок в аналізі фінансового стану підприємства – це аналіз фінансової стійкості підприємства, що характеризується співвідношенням джерел фінансування. Аналіз динаміки джерел фінансування проводиться за допомогою наступних коефіцієнтів:

коефіцієнти капіталізації, що характеризують фінансовий стан підприємства з позиції структури джерел фінансових ресурсів;

коефіцієнти покриття, що характеризують фінансову стійкість з позиції витрат, зв'язаних з обслуговуванням зовнішніх джерел притягнутих засобів.

Серед коефіцієнтів капіталізації найбільш істотними є наступні.

Коефіцієнт фінансової автономії характеризує частку власних коштів підприємства в загальній сумі коштів, авансованих у його діяльність. Розрахунок коефіцієнта фінансової стійкості здійснюється по формулі:

,

. (2.12)

Чим вище значення цього коефіцієнта, тим фінансово стійкіше, стабільніше і більш незалежно від зовнішніх кредиторів підприємство, що можна сказати про дане підприємство. На практиці встановлено, що загальна сума заборгованості не повинна перевищувати суму власних джерел фінансування, тобто джерела фінансування підприємства (загальна сума капіталу) повинні бути хоча б наполовину сформовані за рахунок власних коштів. Таким чином, критичне значення коефіцієнта автономії – 0,5.

Коефіцієнтом, зворотним коефіцієнту фінансової автономії є коефіцієнт фінансової залежності. Добуток цих коефіцієнтів дорівнює 1. Коефіцієнт фінансової залежності розраховується по формулі:

(2.13)

Ріст цього показника в динаміці означає збільшення частки позикових засобів у фінансуванні підприємства, а, отже, і утрату фінансової незалежності. Якщо його значення знижується до одиниці, то це означає, що власники цілком фінансують своє підприємство.

Наступний коефіцієнт, що буде використаний, служить для визначення капіталізації підприємства що аналізується - коефіцієнт фінансового ризику. По своєму економічному значенню він поєднує в собі два попередніх коефіцієнти і показує співвідношення залучених і власних коштів. Розрахунок цього показника здійснюється по формулі:

(2.14)

Цей коефіцієнт дає найбільш загальну оцінку фінансової стійкості. Він показує, скільки одиниць притягнутих засобів приходиться на кожну одиницю власних. Ріст показника в динаміці свідчить про посилення залежності підприємства від зовнішніх інвесторів і кредиторів, тобто про зниження фінансової стійкості, і навпаки. Оптимальне значення даного коефіцієнта 0,5, критичне значення дорівнюватиме 1 та більше.

Коефіцієнт маневреності власного капіталу показує, яка частина власного оборотного капіталу знаходиться в обороті, а яка капіталізована. Коефіцієнт повинний бути досить високим, щоб забезпечити гнучкість у використанні власних коштів підприємства. Формула розрахунку цього коефіцієнта має наступний вид:

(2.15)

Коефіцієнт структури покриття довгострокових вкладень показує, яка частина основних засобів і інших необоротних активів профінансована зовнішніми інвесторами.

(2.16)

На підприємстві основні засоби фінансуються за рахунок власних коштів. Коефіцієнт довгострокового залучення позикових засобів і коефіцієнт фінансової незалежності капіталізованих джерел є коефіцієнтами структури довгострокових джерел фінансування. Ці два взаємозалежних коефіцієнти показують, яким буде фінансовий стан підприємства в майбутньому, тобто, чи зміниться залежність підприємства від зовнішніх інвесторів чи ні.

(2.17)

(2.18)

Щодо співвідношення цих показників у закордонній і вітчизняній практиці існують різні думки. Найбільш поширена думка, що частка власного капіталу в загальній сумі джерел фінансування ( ) повинна бути досить велика, при цьому нижня межа вказується на рівні 0,6 (60 %).

Розрахунок коефіцієнтів капіталізації і покриття представлено у табл. 2.3.

Аналіз отриманих показників (табл. 2.3) свідчить про

Таблиця 2.3