Лекція 12 Суспільне відтворення та економічне зростання
Національний дохід не примножується
розподілом.
Яцек Войрох
Макроекономіка — це розділ економічної теорії, в якому досліджується функціонування національної економіки як єдиного цілого.
1. Сутність суспільного (національного) відтворення
Процес виробництва на окремих підприємствах може припинятись чи продовжуватися (з перервами чи безперервно), у масштабах же національної економіки виробництво має постійно повторюватись і відновлюватись, оскільки виробництво є основою забезпечення існування людини. Оскільки людство не може існувати, не споживаючи продуктів виробництва, воно не може перестати виробляти.
Виробництво — це процес суспільного відтворення, якщо його розглядати не як окремий акт, а як процес, що постійно повторюється.
Суспільне відтворення — це економічний процес, в якому власне виробництво, розподіл, обмін та споживання постійно повторюються та відновлюються через результат виробництва — продукт, через відновлення ресурсів, з яких виробляється продукт, якщо ці ресурси є відновлюваними, та залучення нових невідновлюваних ресурсів, а також через відновлення та розвиток форм і методів організації праці.
Суспільне відтворення - це суспільне виробництво, що перебуває в постійному процесі свого відновлення. Він охоплює всі фази й всі без винятку сторони суспільного виробництва. Але в цьому надзвичайно складному макроекономічному процесі виділяють три основні моменти:
- відтворення матеріальних благ;
- відтворення робочої сили;
- відтворення виробничих відносин.
Відтворення матеріальних благ є кінцевою метою функціонування суспільного виробництва, адже тільки через їх постійне виробництво стає можливим процес обміну речовин між людиною і природою. Його кінцевим наслідком є постійний процес споживання створених матеріальних благ і такий самий постійний процес відновлення всієї сукупності матеріальних благ для їх наступного споживання.
Відтворення робочої сили. Як відомо, створення матеріальних благ є безпосередньо функцією робочої сили, витрати якої слід кожного разу відшкодовувати. Цей процес полягає в тому, що з усієї сукупності вироблених матеріальних благ слід виділити ту їх частку, яка буде еквівалентною за вартістю витраченій робочій силі і призначена виключно для її відновлення. За своєю натуральною формою ця сукупність матеріальних благ і послуг являє собою ті блага, які слугують відновленню фізичної та духовної енергії, витраченої всіма робітниками.
Відтворення виробничих відносин являє собою процес, кінцевим результатом якого, перш за все, є відновлення статус-кво основних суб'єктів цих відносин. Такими основними суб'єктами суспільного виробництва є:
з одного боку, власники засобів виробництва,
а з іншого - власники робочої сили (наймані працівники).
Сутність цього процесу полягає в тому, що кожен з цих суб'єктів виходить з процесу суспільного відтворення в тій якості, в якій він у нього вступив. Власники засобів виробництва не тільки залишаються власниками певної кількості об'єктивного фактора виробництва, а й збільшують його розміри. Власник же робочої сили кожного разу виходить з процесу суспільного виробництва тільки власником своєї робочої сили. Серед них відбувається процес переходу зі стану, наприклад, власника, у стан найманого працівника і навпаки. Але ці одиничні й випадкові за своїм характером переходи не змінюють загальної ситуації, яка реалізується в тому, що з кожного процесу такого відтворення сукупний власник виходить власником, а той, хто входив у цей процес як найманий працівник, виходить з нього в тій самій якості.
Процес відтворення виробничих відносин включає такі напрями:
· розвиток багатоваріантних форм власності і на їх основі поглиблення товарно-грошових відносин;
· перехід підприємств на самоуправління, повне самофінансування і кредитування, розвиток орендних відносин, акціонерних та інших товариств;
· пріоритетне використання економічних методів господарювання;
· розвиток кооперації в усіх сферах народного господарства тощо.
Важливе місце в процесі розвитку ринкових відносин посідає відтворення природних ресурсів і еколого-економічних заходів.
Розрізняють такі види суспільного відтворення рис. 12.1.
Рис. 12.1. Види суспільного (національного) відтворення
Просте відтворення — це відновлення виробництва і споживання на кількісно та якісно незмінному рівні.
Звужене відтворення — це відтворення виробництва та споживання в менших обсягах. Його спричиняють економічні кризи, політичні потрясіння, значні технологічні аварії, природні катастрофи, війни тощо. Звужене суспільне відтворення є явищем тимчасовим. Звужене відтворення спостерігалося в 90-х роках XX ст. в перехідній економіці України.
Розширене відтворення — це кількісне та якісне зростання обсягів виробництва і споживання.
Вирішальну роль у розвитку сучасного суспільства відіграє розширене відтворення, оскільки за його умов відбувається стійке розширення масштабів діяльності суспільного виробництва, що ґрунтується на збільшенні розмірів застосованої праці, кількісне та якісне збільшення обсягів виробленого продукту. По суті, йдеться про економічне зростання.
У практиці народного господарювання існує два типи розширеного відтворення:
екстенсивний
інтенсивний
Тривалий час у нашій країні переважав екстенсивний тип відтворення.Але можливості його виявилися обмеженими. Крім того, перехід до ринкових відносин повинен супроводжуватися підвищенням ефективності виробництва, якості продукції і послуг. А це означає необхідність переходу до нового - інтенсивного типу відтворення.
Існує декілька форм інтенсивного відтворення:
- фондоємна - підвищення продуктивності праці досягається за рахунок додаткових витрат виробничих фондів на одиницю продукції;
- фондозберігаюча - форма підвищення продуктивності праці супроводжується економією виробничих фондів на одиницю продукції;
- нейтральна - підвищення продуктивності праці досягається за рахунок додаткових витрат уречевленої праці;
- всебічна - продуктивність праці досягається внаслідок підвищення ефективності всіх ресурсних факторів: засобів і предметів праці, а також робочої сили.
На рівні мікроекономіки відтворення реалізується в межах підприємства незалежно від форм власності і методів управління.
На рівні макроекономіки безперервний процес виробництва охоплює усі галузі і сфери народного господарства і відображає складні взаємозв'язки і пропорції між важливими народногосподарськими підрозділами.
Основними рисами відтворювального процесу в умовах ринкової економіки є те, що він:
- ґрунтується на багатоваріантних формах власності;
- визначається дією усієї системи об'єктивних економічних законів і передусім законами ринкової економіки;
- підпорядковується економічним інтересам товаровиробника;
- діє на основі органічного поєднання ринкових відносин і планового розвитку народного господарства.
У зв'язку з тим, що економіка, як і інші форми матерії та духу, розвивається хвилеподібно, протягом тривалих періодів можна спостерігати просте, звужене і розширене відтворення.
Основною проблемою відтворення є дотримання пропорцій:
— між виробництвом і споживанням;
— між підрозділами національного виробництва;
— між витратами на виробництво та доходами від реалізації продукту виробництва;
— між відшкодуванням спожитого капіталу та нагромадженням;
— між споживанням і нагромадженням (заощадженням);
— між заощадженнями та інвестиціями та ін.
Стисло охарактеризуємо кожну з цих пропорцій.
Звісно, люди виробляють для того, щоб споживати. Споживання може бути виробничим і невиробничим (кінцевим споживанням домогосподарств).
Виробниче споживання є моментом безпосереднього процесу виробництва, оскільки виробити новий продукт означає спожити ті ресурси, з яких виготовляється (народжується в процесі виробництва) цей продукт. Наприклад, виробництво вершкового масла передбачає виробниче споживання молока, устаткування та праці людей, які займаються виробництвом масла.
Невиробниче (безпосереднє) споживання за своїм змістом є знищенням виробленого продукту. Люди, споживаючи їжу, одяг, послуги, знищують продукт. Але це знищення є процесом відтворення життя людини, її здібностей до найманої праці та інших здібностей. Споживаючи, люди створюють сім'ї, народжують дітей, виховують їх, навчають, готують їх до здійснення господарської діяльності після досягнення працездатного віку. Відтворення найманого працівника, таким чином, відбувається за межами підприємства.
Отже, споживання за межами виробництва забезпечує відтворення ресурсу "праця".
Але для здійснення процесу виробництва на національному рівні необхідно відтворити спожитий фізичний (реальний) капітал.
Фізичний капітал — це непрямі блага в формі засобів виробництва, які використовуються для виробництва прямих благ у формі предметів споживання (речових товарів та послуг).
Найманий працівник приводить у рух фізичний капітал, а фізичний капітал є визначальним чинником, що впливає на продуктивність праці найманого робітника. Особливість відтворення фізичного капіталу полягає в тому, що, на відміну від ресурсу праці, яка не існує відособлено від власника, фізичний капітал існує виключно відособлено як від того, хто його створює (найманого працівника), так і від його власника. Відтворюється цей ресурс у процесі виробництва основного й оборотного капіталу на підприємстві із залученням іншого фізичного капіталу та найманої праці.
Це не означає, що кожне підприємство виробляє для себе капітал у тій формі, яка задовольняє його виробничі потреби. Як правило, в умовах суспільного поділу праці ми спостерігаємо зворотний процес. Наприклад, устаткування для хлібозаводу створюють машинобудівні підприємства, борошно виробляє комбінат з виробництва борошна і т. ін.
Для того, щоб зрозуміти процес суспільного (загальнонаціонального) відтворення, ми маємо абстрагуватися від цих багатогалузевих зв'язків, зосередитись на питанні дотримання пропорції між виробленим і спожитим продуктом.
У різних моделях суспільного відтворення є певні особливості цієї пропорції.
Розглянемо їх нижче.
Слід зазначити, що згідно з системою національних рахунків (СНР), яка діє нині, весь обсяг виробленого валового національного продукту має отримати попит, тобто його мають купити і спожити чотири макроекономічні суб'єкти:
домогосподарства (С),
підприємницький сектор (Iq),
державний сектор (G)
інший світ (NE = Е - Z), де NE — чистий експорт; Е — експорт; Z — імпорт.
Сукупний суспільний продукт - найбільш загальний показник суспільного виробництва.
Сукупний суспільний продукт (ССП) - це вся маса матеріальних і духовних благ, створених суспільством за певний проміжок часу (як правило, за рік).
За натурально-речовою ознакою сукупний суспільний продукт поділяється на 2 підрозділи:
I підрозділ — виробництво засобів виробництва, яке включає:
— виробництво засобів виробництва для виробництва засобів виробництва;
— виробництво засобів виробництва для виробництва предметів споживання,
II підрозділ — виробництво предметів споживання.
За вартістю ССП складається з перенесеної вартості (тобто спожитої частини вартості засобів виробництва) (ПВ), вартості необхідного продукту (НП) (сукупну в суспільстві вартість робочої сили, заробітну плату) та додатковий продукт (ДП) (прибуток).
ССП = ПВ + НП + ДП або
ССП = c + v + w
де с - вартість спожитого постійного капіталу; v - вартість змінного капіталу; w - вартість додаткового продукту (за умов капіталістичних відносин цю частину вартості К. Маркс називав додатковою вартістю і вважав, що це основна категорія, яка характеризує суть капіталістичної експлуатації).
Існують різні способи обміну результатів суспільного виробництва: в залежності від того, які саме аспекти цього виробництва оцінюються і досліджуються, облікують ті чи інші його елементи. Найбільш відомі такі способи обліку результатів суспільного виробництва.
Валовий суспільний продукт (ВСП) - вартість всієї маси товарів і послуг, створених у суспільстві протягом року (або іншого проміжку часу), або сума виробленої за рік валової продукції всіх галузей матеріального виробництва.
ВСП містить у собі подвійний рахунок - результати проміжного виробництва : вугілля, чавун, сталь, прокат та інші сировинні матеріали і напівфабрикати, а також незавершене виробництво.
ВСП = ССП - нематеріальне виробництво.
Кінцевий суспільний продукт (КСП) - вартість всієї маси товарів і послуг, створених суспільством протягом року для кінцевого використання
КСП = ВСП - подвійний рахунок і незавершене виробництво.
Валовий національний продукт (ВНП) - вся маса матеріальних і духовних благ, створених у суспільстві протягом року для кінцевого використання.
ВНП = КСП + нематеріальне виробництво.
ВНП = ССП - подвійний рахунок і незавершене виробництво.
Розрізняють ще і валовий внутрішній продукт (ВВП).
ВВП = ВНП - доходи громадян, що працюють за кордоном,