Групування витрат за елементами

Витрати купованих напівфабрикатів та комплектуючих

Витрати сировини і матеріалів

Витрати палива та електроенергії

Витрати тари і тарних матеріалів

1.Матеріальні витрати

Витрати будівельних матеріалів

Витрати запасних частин

Витрати матеріалів сільськогосподарського призначення

Витрати товарів

Інші матеріальні витрати

Виплати за окладами і тарифами

Премії та заохочення

Компенсаційні виплати

2. Витрати на оплату праці

Оплата відпусток

Оплата іншого невідпрацьованого часу

Інші витрати на оплату праці

Відрахування на пенсійне забезпечення

Відрахування на соціальне забезпечення

Страхування на випадок безробіття

3.Відрахування на соціальні заходи

Відрахування на індивідуальне страхування

Страхування на випадок нещасних випадків та професійних захворювань

Амортизація основних засобів

Амортизація інших необоротних матеріальних активів

4. Аморти-зація

Амортизація нематеріальних активів

5.Інші операційні витрати

Вартість робіт, послуг сторонніх організацій, сума податків, зборів, платежів,(крім податку на прибуток), втрати від курсових різниць, знецінення запасів, псування цінностей, списання та уцінки активів, сума фінансових санкцій

Витрати на інвестиційну та фінансову діяльність, втрати від надзвичайних подій

6. Інші витрати

З погляду управлінського аналізу, який здійснюється службою контролінгу в залежності від мети управління виділяють такі основні класифікації витрат ( рис.3.2):

Класифікація витрат

одноразові

По відношенню до обсягу виробництва

Постійні

Змінні

Змішані

За способом віднесення на собівартість об’єктів витрат

Прямі

Непрямі

По відношенню до виробничого процесу

Основні (виробничі)

Накладні (невиробничі)

За часом визначення

Фактичні

Плановані

По відношенню до продукту

Загальні (сумарні)

Затрати на одиницю

По відношенню до періоду вкладення

Поточні

Одноразові

За складом (ступенем однорідності)

Одноелементні

Комплексні

За порядком відношення на період генерування

Витрати на продукцію

Витрати періоду

Контрольовані (регульовані)

Неконтрольовані(нерегульовані)

За ступенем контрольованості

Продуктивні

Непродуктивні

За доцільністю

Релевантні

Нерелевантні

За ступенем залежності від прийнятого рішення

Рис. 3.2. Основні класифікаційні групи витрат, що використовуються з метою управління

3.4. Ступінь реагування витрат на зміну обсягу діяльності підприємства – поведінка витрат.

Для менеджерів при прийнятті управлінських рішень дуже важливо знати як відреагують витрати на зміну обсягів виробництва.

Характер реагування витрат на зміни в діяльності підприємства називається поведінкою витрат, а співвідношення відсотка зміни витрат і відсотка зміни обсягу виробництва – коефіцієнтом реагування витрат.

Для визначення цих показників важливим є визначення розміру постійних і змінних витрат.

Коефіцієнт реагування (К_реаг) використовується для характеристики залежності витрат від зміни обсягу діяльності і визначається за формулою:

.

В залежності від коефіцієнта реагування витрати розподіляються на:

- постійні (К_реаг = 0);

- дегресивні (0 < К_реаг < 1);

- пропорційні (К_реаг = 1);

- прогресивні (К_реаг > 1). Прогресивні

Витрати Пропорційні

(основні матеріали)

Дегресивні

(допоміжні матеріали)

Постійні

Обсяг виробництва

Рис.3.4. Взаємозв’язок обсягу виробництва продукції і витрат на її виробництво

Оцінка витрат – це процес обчислення поведінки витрат, тобто встановлення кількісного взаємозв’язку між витратами та різними чинниками на підставі досліджень минулої діяльності.

Функція витрат – це математичний опис взаємозв’язку витрат та їх чинника. Вона може бути описана таким рівнянням:

Y = a+bх,

Де Y – загальні витрати;

а – постійні витрати;

в – змінні витрати на одиницю продукції;

х – значення чинника витрат.

Функція витрат використовується в основному для прогнозування величини витрат при планових об’ємах виробництва, а також при визначення розміру змінної та постійної частини накладних витрат з метою аналізу беззбитковості, бюджетування, ціноутворення, аналізу дохідності окремих сегментів та ін.

У зарубіжній практиці для побудови функції витрат використовують різні методи, зокрема:

• вищої-нижчої точки;

• візуальної відповідності;

• найменших квадратів;

• інженерний (технологічний);

• аналізу облікових даних.

Метод вищої-нижчої точки передбачає визначення функції витратна основі припущення, що змінні витрати – це різниця між загальними витратами при найменшому та найвищому рівнях діяльності.

Метод візуальної відповідності – це графічний підхід, коли аналітик візуально проводить пряму лінію, беручи до уваги всі точки витрат.

Метод найменших квадратів показники витрат розраховують таким чином, щоб квадрат відстані від усіх точок, що надають значення витрат до теоретичної лінії регресії, був мінімальним.

Інженерний (технологічний) метод – на кожну статтю витрат встановлюється, виходячи з технологічних потреб нормативи на використаня ресурсів у натуральному виразі, а витрати планують шляхом множення цих нормативів на ціни – дуже трудоємкий.

Метод аналізу облікових даних – передбачає розподіл витрат на постійні та змінні щодо відповідного чинника на підставі даних з рахунків бухгалтерського обліку.

Підприємство саме вирішує який із вказаних методів йому обрати.