2.1 Роль держави у контролі за трансфером технологій

Уведення державного регулювання або контролю за міжнародними передачами технології може бути викликане рядом причин, головні з яких зв'язані з конкурентною боротьбою на світовому ринку:

1. Прагненням утримати технологічне лідерство, обмежити іноземну конкуренцію і зберегти робочі місця.

2. В інтересах національної безпеки, політичним і ідеологічним мотивам (контролюється передача військової технології і технології «подвійного призначення»).

3. За умовами міжнародних угод (наприклад, технології для створення хімічної, бактеріологічної, ракетної зброї підлягаючому строгому міжнародному контролеві).

Пряме державне регулювання вивозу і ввозу технології здійснюється органами експортного контролю, методами митного і прикордонного контролю. Непряме регулювання - в основному через державну систему реєстрації патентів і торговельних знаків. Іноді потрібне спеціальний дозвіл уряду.

Країни-одержувачі іноземної технології найчастіше регулюють її ввіз тільки щодо законності і правопорядку, забороняючи увіз визначених видів технології, що небезпечні для суспільства. Найчастіше рівень загального технологічного розвитку країни, що прагне придбати іноземну технологію, сам по собі може виявитися перешкодою на шляху її передачі. Соціальні, культурні розходження, розриви в загальноосвітньому рівні між країнами, що не дозволяють працівникам з менш розвитих країн освоїти і застосовувати новітню технологію, розходження в підходах до керування і впровадження технологій також можуть перешкоджати її міжнародному рухові.

Звичайно державному контролеві в тих або інших формах підлягає вивіз технології виробництва зброї, хімічних товарів, наркотиків, спиртних напоїв. Контролюється передача військової технології і технології «подвійного призначення». Багато країн обмежують імпорт технології з метою обмеження іноземної конкуренції і збереження робочих місць.

2.2 Стан та тенденції ринку технологій в Україні

В міжнародному трансфері технологій Україна має значний потенціал, який характеризується значною чисельністю наукових установ та високим рівнем освіти науковців. Разом з тим, фактичне місце України на світовому ринку науково-технічних досягнень незначне. Це зумовлено низьким ступенем участі як в експорті високих технологій, так і в імпорті.

Зарубіжні технології не відіграють в економіці України чи її регіонів якоїсь помітної ролі. Аналіз свідчить, що винаходи іноземного походження складають лише десяту частину всіх зареєстрованих патентів. [4] На сьогоднішній день зарубіжні технології не відіграють в економіці України чи її регіонів якоїсь помітної ролі. Також можна говорити про «збереження порядкового технологічного відставання» від розвинених країн світу за ефективністю використання ресурсів, особливо сировинних. Ліквідувати цей прикрий «відрив» можливо лише за рахунок зарубіжних розробок, за допомогою міжнародного трансферу технологій. При цьому слід брати до уваги фактор часу і власні витрати на НДДКР, якщо б йшлося про розробку вітчизняних технологій. Розрахунки підтверджують вигідність придбання іноземних технологій, їхню високу економічну ефективність. Так, кожен долар, затрачений на імпорт ліцензій, за економічним ефектом еквівалентний у Великобританії 3,1 дол., у Франції – 5,4 дол., США – приблизно 6,2 дол., а в Японії – 16 дол., що мали б інвестуватися у НДДКР. [5] На мою думку потрібно ширше впроваджувати новітні закордонні технології . Це допоможе не тільки зекономити кошти на розробку власних технологій , які можна використати на наших підприємствах, а й швидше вийти на внутрішній та світовий ринок з конкурентними товарами та послугами.

Прикладами пріоритетних реальних і можливих сфер співробітництва у високотехнологічних галузях із використанням передових українських досягнень є: міжнародні програми ракетно-космічного комплексу морського базування Sea Launch та Globalstar, де застосовуються українські ракети «Зеніт» та «Циклон». Проект Sea Launch особливо показовий з погляду можливостей українських виробників брати участь у національних та міжнародних технологічно авангардних проектах. Ідеться передусім про вітчизняні КБ «Південне» із заводом «Південмаш» (провідні підприємства-партнери: з російського боку - «Енергія», з американського - Боїнг» та, початково, з норвезького - «Кварнер Марітайм», що залишило проект). Надзвичайно перспективним у глобальноконкурентному контексті є виробництво нових, перспективних вітчизняних моделей літаків АН-70, АН-38, АН-140; виробництво різнотипних кораблів, а також здійснення ремонту суден з усього спектра послуг силами дев'яти українських суднобудівельних та судноремонтних заводів. Уже тривалий час установи Національної академії наук України здійснюють співробітництво з американською фірмою «Pratt and Uniti», метою якого є розроблення і запровадження технологій ремонту турбін авіаційних двигунів. Взагалі ж академічні установи щорічно виконують 300--350 контрактів, замовниками у яких є фірми практично усіх провідних ринкових держав, зокрема США, Німеччини, Китаю та Японії.

Спостерігається тенденція щодо подальшого відставання України у технологічному розвитку від розвинутих країн світу. Згідно з рейтингом Всесвітнього економічного форуму, Україна серед 134 країн зайняла у 2009 році у сфері формування факторів інноваційного розвитку – 52, за оснащеністю сучасними технологіями – 65, у сфері захисту прав інтелектуальної власності – 114 місце [2], що свідчить про неефективне використання власного інноваційного потенціалу, перетворення України в державу, яка експортує сировинні ресурси.

Основним джерелом фінансування інновацій є власні кошти підприємств.

[pic]

Рис. 2.1 Витрати на придбання технологій українськими підприємствами

Збільшилася частка іноземних інвесторів серед джерел фінансування технологічних інновацій: з 7,6% в 2000 р. до 30,0% в 2010 р. [дод. Б].

Частка інноваційної продукції збільшується. За даними Держкомстату, обсяг реалізованої інноваційної продукції у 2000 р. склала 12148,3 млн. грн., а в 2010 р. – 33697,6 млн. грн. [дод. К].

Кількість інноваційноактивних підприємств в Ірландії складає 74%, в Данії – 71%, в Німеччині – 69%, в Австрії – 67%, в Нідерландах – 62%. Навіть країни, які в Європейському Союзі мають найнижчий рівень інноваційної активності (Португалія– 26%, Греція –29%) перевищують показник України двічі [16].

Кількість промислових підприємств, що реалізовували інноваційну продукцію в Україні станом на 2010 р. складала 964, а за межі України - 343 підприємства. З них в Тернопільській обл. відповідно 31 , та 5 підприємств. [дод. Н].

Знижується кількість освоєних підприємствами інноваційних

видів продукції: в 6 разів з 15323 од. в 2000 р. до 2408 од. в 2010 р. [дод. Д].

Низька частка науково-технічної продукції у товарній структурі українського експорту. Так, частка високотехнологічної продукції в стуктурі загального експорту промислової продукції знизилася із 2,4% в 2003 р. до 1,1% протягом 2005-07 рр. [17]. В Україні обсяги експорту формуються переважно за рахунок сировинних галузей, тому частка України на ринку високотехнологічної продукції становить приблизно 0,05-0,1%.

Обсяг експорту інноваційної продукції у 2010 р. зріс і становив 13713,0 млн. грн. порівняно з 3023,6 млн. грн. у 2000 р. [дод. К].

Згідно з рейтингом Всесвітнього економічного форуму Україна серед 134 країн зайняла у 2009 р. У сфері формування факторів інноваційного розвитку 52 місце, за оснащеністю сучасними технологіями – 65, у сфері захисту прав інтелектуальної власності – 114 місце, що свідчить про неефективне використання власного інноваційного потенціалу.

Частка України у світовому обсязі торгівлі наукоємною продукцією становить приблизно 0,1 % (відповідний показник, наприклад, для Росії – 0,3 %, США – 36 %) [11].

Таблиця 2.1.

Динаміка інноваційної активності підприємству у 2000-2010 роках

|Рік |Питома вага підприємств, що займалися |У тому числы за напрямками |

| |інноваціями, | |

| | |Загальна сума витрат, млн |дослідження і розробки |придбання нових технологій |

| | |грн | | |

|2000 |14.8 |1760,1 |266,2 |72,8 |

|2001 |14.3 |1979,4 |171,4 |125,0 |

|2002 |14.6 |3018,3 |270,1 |149,7 |

|2003 |11.5 |3059,8 |312,9 |95,9 |

|2004 |10.0 |4534,6 |445,3 |143,5 |

|2005 |8.2 |5751,6 |612,3 |243,4 |

|2006 |10.0 |6160,0 |992,9 |159,5 |

|2007 |11.5 |10850,9 |986,5 |328,4 |

|2008 |10.8 |11994,2 |1243,6 |421,8 |

|2009 |10.7 |7949,9 |846,7 |115,9 |

|2010 |11.5 |8045.5 |996.4 |141.6 |

Розділ 3. Аналіз інноваційних процесів на прикладі ПАТ «ТРЗ Оріон»