Литература

1. Андреев Л.Г., Карельский А.В., Павлова Н.С. Зарубежная литература ХХ века. – М.: Высш. шк., 2000. – 559 с.

2. Антологія польської поезії у перекладах Д. Павличка. – К.: Основи, 2001. – 583 с.

3. Богомолова Н.А. Польские и русские поэты ХХ века: Творческие связи. Аналогии. Художественный перевод. – М., 1987. – 326 с.

4. Богословский В.Н., Гражданская З.Т., Головенченко А.Ф. История зарубежной литературы ХХ века. – М.: Просвещение, 1994. – 304 с.

5. Зарубежная литература ХХ века / Под ред. В.Н. Богословского, З.Т. Гражданской. – М.: Просвещение, 1989. – 351 с.

6. История зарубежной литературы XX века / Под. ред. А.С. Дмитриева. М.: Изд-во Московского университета, 1999. – 572 с.

7. История польской литературы/Ред. Коллегия В.В. Витт и др. – М., 1969. – Т. 1,2

8. Самарин Р.М. Западнославянская литература ХХ в. – М: Просвещение, 2000. – 374 с.

9. Цыбенко Е.З. Из истории польско-русских литературных связей. – М., 1978 – 577 с.

10. Энциклопедия мировой литературы / Под редакцией С.В. Стахорского. – СПб, 2000. – 678 с.

Практические задания и вопросы

1. Сравните развитие литературного процесса в Польше ХІХ и ХХ вв. В чём причины противоречий социально-исторических условий этих периодов?

2. Дайте определение понятиям неоромантизм, модернизм, символизм, декадентство.

3. Назовите польских писателей ХХ века, получивших мировую известность? Перечислите польских литераторов – лауреатов Нобелевской премии.

4. Какие фильмы, поставленные по произведениям польских писателей ХХ века, вы смотрели? Напишите отзыв об одном из них.

5. Прочитайте отрывки из предисловия к своей антологии польской поэзии украинского поэта-переводчика Д. Павлычка. В чём, на его взгляд, заключаются особенности польской поэзии?

Варто підкреслити, що в польській поезії спостерігаються різкі індивідуальні відмінності між авторами при тому, що домінантою їхньої творчості залишається, власне, устремління в проблеми загальнолюдські. Це дивина — індиві­дуальні відмінності не мають зовнішніх ознак. Тут важлива не форма, не лексика, не стиль, а несподівана думка, гола, як блискавка, і тривала, як заповітна правда.

Майже всі видатні польські поети були або студентами європейських університетів, або емігрантами, що шукали на Заході опори для боротьби проти поневолення свого народу і свого духу. За часів просовітської влади в Польщі майже всі вони належали до відкритої чи напівтайної опозиції. Вони шукали таких форм самовираження і таких ідей, які ставлять поезію за межею політики, але постійно висвітлюють супереч­ливу сутність людини, що змушена жити в несприятливих соціальних та ідеологічних обставинах і засуджувати свої не завжди шляхетні вчинки у відповідності з загальнолюдськими моральними засадами.

Приймаючи як аксіому боротьбу добра і зла в душі людини, вони зосереджували увагу не на бажаній, ідеалістичній перемозі доброго начала над злим, а на тому, що зло неможливо перемогти, що воно взагалі створює певне тло, на якому і завдяки якому свої властивості — теж невмирущі — являє добро.

Іронічний погляд на історію, мислення парадоксами, при­таманні польським поетам, не виключають очевидного фак­ту — саме польське поетичне слово є головним носієм незлам­ної польської національної свідомості.

Інтелектуалізм польської поезії, на щастя, є не завжди лише іронією і парадоксом. Він має в собі приховану болящість, він зворушує, отже, діє так, як належить діяти справжній поезії.

До важливих характерних прикметностей польської поезії… належить тема розмови з Богом, яка проходить через творчість майже всіх великих і просто зна­чних авторів. Од вірша Яна Кохановського «Людина — божа забавка» через геніальні твори «Мене від мене борони» Адама Міцкевича, «Гімн» (Боже сумно мені), «Бог ударяє в дзвони не всує» та інші речі Юліуша Словацькою, «Молитву» Ципріана Норвіда, «Дзвони зимою» Чеслава Мілоша, «Пан Когіто опо­відає про спокусу Спінози» Збігнєва Герберта аж до вірша Ернеста Бриля «Реконструкція хору Софокла» розгортається мо­литва, яка спрямована на з'ясування взаємозалежностей Люди­ни від Бога й Бога від Людини, на загадковість зв'язків між людськими й божественними началами буття.

На мою думку польська поезія, крім усього іншого, за всіх часів намагалася відповідати на питання, поставлене Адамом Міцкевичем перед Спасителем:

Ти людську брав собі подобу сонцелику,

Скажи чи брав на мить, чи був ти в ній одвіку?

Філософська височінь завжди виділятиме дух польської пое­зії серед загальнолюдських надбань мистецтва.