2.1.Фінансування доходів і видатків загальних і спеціальних фондів

Бюджетними установами та організаціями вважаються такі, що повністю або частково фінансуються за рахунок коштів бюджету (державного чи місцевого) і здійснюють свої видатки відповідно до кошторису як головного планового і фінансового документа. Під поняттям "фінансування" розуміють забезпечення бюджетних установ грошовими коштами для здійсненім їхньої статутної діяльності. Останнім часом коло джерел фінансування бюджетних установ значно розширилося: крім коштів державного та місцевих бюджетів, бюджетні установи отримують грошові надходження у вигляді плати за надані послуги, гуманітарної допомоги, шефської (спонсорської) допомоги та ін. Джерела та адресність (призначення) фінансування мають для бюджетних установ досить важливе значення, оскільки визначають не тільки напрямки подальшого витрачання коштів, а й принципи фінансування.[22]

Фінансування доходів і видатків загального і спеціального фондів здійснюється згідно кошторису бюджетної установи.

Згідно з Постановою КМУ від 28 лютого 2002р. № 228 „Про затвердження Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ”, кошторис бюджетної установи (далі – кошторис) – основний плановий фінансовий документ бюджетної установи, яким на бюджетний період встановлюються повноваження щодо отримання надходжень і розподіл бюджетних асигнувань на взяття бюджетних зобов'язань та здійснення платежів для виконання бюджетною установою своїх функцій та досягнення результатів, визначених відповідно до бюджетних призначень.[5]

Кошторис складається з двох фондів, таких як:

1) Загальний фонд бюджету - складова бюджету, яка включає надходження до

бюджету, визначені законом про бюджет для забезпечення фінансовими

ресурсами загальних витрат з бюджету, здійснення яких передбачається за

рахунок надходжень до загального фонду бюджету.

Загальний фонд бюджету включає:

- всі доходи бюджету, крім тих, що призначені для

зарахування до спеціального фонду;

- всі видатки бюджету за рахунок надходжень до загального фонду

бюджету;

- фінансування загального фонду бюджету.

2) Спеціальний фонд бюджету включає:

- бюджетні призначення на видатки за рахунок конкретно визначених

джерел надходжень;

- гранти або дарунки (у вартісному обрахунку), одержані

розпорядниками бюджетних коштів на конкретну мету;

- різницю між доходами і видатками спеціального фонду бюджету.

Розподіл бюджету на загальний та спеціальний фонди визначається

законом про Державний бюджет України. Джерела формування

спеціального фонду визначаються виключно законами України.

Митним органам можуть виділятися бюджетні кошти тільки за наявністю затверджених кошторисів і планів асигнувань(Додаток А5). Митні органи мають право брати бюджетні зобов’язання витрачати бюджетні кошти на цілі та в межах, установлених затвердженими кошторисами і планами асигнувань.

Кошториси митних органів складаються в межах витягів із розпису державного бюджету за всіма бюджетними програмами, затвердженими Головою служби та доведених листами Держмитслужби у розрізі митних органів та напрямів витрат бюджетних асигнувань.

Кошториси і плани асигнувань митних органів затверджується протягом 30 календарних днів після затвердження розписів державного бюджету. Одночасно з кошторисом затверджується план асигнувань загального фонду державного бюджету. Якщо до початку нового бюджетного періоду не набрав чинності закон про Державний бюджет України, в обов’язковому порядку складаються тимчасові квартальні індивідуальні кошториси відповідно до лімітів, доведених Держмитслужбою. Тимчасові кошториси затверджуються керівником митного органу. У разі внесення змін до кошторисів та планів асигнувань складаються відповідні довідки, які затверджуються і виконуються у тому ж порядку, що й кошториси та плани асигнувань.[23]

Основними документами,що використовуються при фінансуванні доходів і видатків загальних і спеціальних фондів є:

• Картка аналітичного обліку фактичних видатків – використовується бюджетними установами та централізованими бухгалтеріями для аналітичного обліку фактичних видатків(Додаток А 6).

Картка ведеться щомісячно в розрізі кодів економічної класифікації видатків. За кожним кодом програмноїкласифікації видатків, за загальним та спеціальним фондами, за кожним видом коштів спеціального фонду складаються окремі картки.

• Картка аналітичного обліку касових видатків – використовується для аналітичного обліку касових видатків у бюджетних установах та централізованих бухгалтеріях.

Картка ведеться в розрізі кодів економічної класифікації видатків. За кожним кодом програмної класифікації видатків, за загальним та спеціальним фондами, за кожним видом коштів спеціального фонду складаються окремі картки. Картка відкривається щомісячно та заповнюється щоденно бухгалтером на підставі виписки органу Державного казначейства (установи банку). Суми відшкодованих касових видатків записуються на зворотному боці картки.

Картка аналітичного обліку касових видатків підписується виконавцем та особою, що перевірила картку( Додаток А7).

• Картка аналітичного обліку відкритих асигнувань – використовується для аналітичного обліку отриманих асигнувань.

• Книга обліку асигнувань та прийнятих зобов'язань – призначена для реєстрації угод, укладених бюджетними установами у будь-якій формі, і контролю за відповідністю прийнятих зобов'язань бюджетним асигнуванням.

Книга відкривається на рік на підставі затвердженого кошторису доходів і видатків установи в розрізі кодів економічної класифікації видатків, для кожного коду програмної класифікації видатків відводяться окремі сторінки. Протягом року кошторисні призначення можуть корегуватися з урахуванням змін, що вносяться у порядку, встановленому чинним законодавством України.[4]

У книзі реєструється кожна укладена угода, за наслідками виконання якої бюджетною установою повинні будти сплачені кошти за отримані послуги та/або матеріальні цінності, і в тому числі довгострокові угоди минулих років, що передбачають сплату бюджетних коштів у поточному році. Після кожної зареєстрованої угоди в книзі виводиться залишок кошторисних призначень у розрізі кодів програмної та економічної класифікації видатків, у межах яких установа надалі може приймати зобов'язання.

Угоди, за якими в поточному році зобов'язання були не сплачені, переносяться у Книгу обліку асигнувань та прийнятих зобов'язань наступного року. (Додаток А8).

Форми фінансової звітності, що складають бюджетні установи, регламентуються Наказом Міністерства фінансів України від 24.01.2012 р. № 44 “Про затвердження Порядку складання фінансової та бюджетної звітності розпорядниками та одержувачами бюджетних коштів”.

Однією з основних форм фінансової звітності митних установ є баланс. Форма 1 “Баланс” містить узагальнені підсумкові показники, отримані на підставі звірених даних бухгалтерських документів станом на початок та на кінець бюджетного періоду(Додаток А9).

До бюджетної звітності належать:

“Звіт про надходження та використання коштів загального фонду” (форма 2м, 2д). Даний звіт складається установами, що отримують кошти загального фонду державного або місцевих бюджетів про отримані і використані асигнування згідно з кошторисом та планом асигнувань (Додаток А10).

“Звіт про надходження і використання коштів, отриманих як плата за послуги, що надаються бюджетними установами”( форма 4-1д). Документ складається установами, що отримують плату за послуги.[6]

“Звіт про заборгованість за бюджетними коштами” (форма 7д). Форма складається установами, що отримують кошти державного або місцевих бюджетів на підставі даних бухгалтерського обліку про фактичну дебіторську та кредиторську заборгованість (Додаток А11).

“Звіт про рух необоротних активів” (форма 5). В даному документі відображаєтьчся наявність необоротних активів бюджетної установи на початок і кінець року, їх рух протягом звітного року. У звітності відображаються дані про вартість необоротних активів, які надійшли у бюджетну установу у звітному періоді у розрізі джерел їх надходження. Зазначається також вартість необоротних

активів, які вибули з балансу відповідного розпорядника коштів бюджету, із зазначенням шляхів їх вибуття з балансу та інформація про результати щорічної індексації та переоцінки необоротних активів. (Додаток А12).

“Звіт про результати фінансової діяльності” (форма 9). Складається в кінці року в ньому зазначається інформація про загальний і спеціальний фонди (Додаток А13).