4.1. Порядок документовання обліку зовнішньоекономічної діяльності підприємства

Основним нормативним документом, що регулює зовнішньоекономічну діяльність в Україні, є Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16.04.1991 р. № 959-ХІІ (із змінами).[22]

Відповідно до цього закону, зовнішньоекономічна діяльність є діяльність суб’єктів господарської діяльності України та іноземних суб’єктів господарської діяльності, побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами.

При здійсненні зовнішньоекономічної діяльності суб’єкти господарської діяльності та іноземні суб’єкти господарської діяльності керуються наступними принципами:

- принципом суверенітету народу України в здійсненні зовнішньоекономічної діяльності — виключному праві українського народу здійснювати зовнішньоекономічну діяльність на території України, керуючись законами, що діють на території України, а також обов’язку України неухильно виконувати всі договори й зобов’язання України в галузі міжнародних економічних відносин;

- принципом свободи зовнішньоекономічного підприємства, що полягає в праві суб’єктів добровільно вступати в зовнішньоекономічні зв’язки та здійснювати зовнішньоекономічну діяльність у будь-яких її формах, що не суперечать чинному законодавству України, а також виключному праві власності суб’єктів ЗЕД на всі одержані ними результати зовнішньоекономічної діяльності;

- · принципом юридичної рівності й недискримінації, що надає рівність перед законом усіх суб’єктів ЗЕД, незалежно від форм власності, у т.ч. держави, при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності; заборону будь-яких (окрім передбачених Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність») дій держави, спрямованих на обмеження прав і дискримінацію суб’єктів ЗЕД, а також іноземних суб’єктів господарської діяльності за формами власності, місцем розташування та іншими ознаками;

- · принципом верховенства закону, що передбачає регулювання ЗЕД виключно законами України та заборону застосування підзаконних актів та актів управління місцевих органів, що в будь-який спосіб створюють для суб’єктів ЗЕД умови менш сприятливі, ніж ті, що встановлені законами України;

- · принципом захисту інтересів суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності, згідно якого держава повинна забезпечувати рівний захист інтересів усіх суб’єктів ЗЕД та іноземних суб’єктів господарської діяльності на її території згідно із законами України, здійснювати рівний захист усіх суб’єктів ЗЕД України за межами України згідно з нормами міжнародного права, а також здійснювати захист державних інтересів України як на її території, так і за її межами лише відповідно до законів України, умов підписаних нею міжнародних договорів та норм міжнародного права;

· принципом еквівалентності обміну, неприпустимості демпінгу при ввезенні та вивезенні товарів.

Суб`єкти ЗЕД ведуть бухгалтерський та оперативний облік зовнішньоекономічних операцій, а також статистичну звітність, яку надсилають органам Державної статистики України. Суб`єкти ЗЕД в галузі обліку й звітності, а також комерційної таємниці керуються Законом України «Про підприємства в Україні». Для бухгалтерського обліку зовнішньоекономічних операцій суб`єкти ЗЕД керуються планом рахунків та інструкцією про його використання, що діють на території України, та відповідними змінами й доповненнями, що відображають специфіку ЗЕД. Суб`єкти ЗЕД самостійно визначають порядок аналітичного обліку ЗЕД, запроваджуючи відповідні субрахунки. Зовнішньоекономічна діяльність та її результати відображаються в річній фінансовій звітності суб`єкта ЗЕД за окремо зазначеними показниками:

· у бухгалтерському балансі окремо виділяються кошти (активи), що знаходяться в зовнішньоекономічному обороті, — товари, документи, цінні папери, а також їх джерела (пасиви) — кредити, заборгованість, одержані прибутки тощо;

· у звіті про прибутки та збитки окремо відображаються виручка від зовнішньоекономічних операцій і відповідні витрати. У додатку (коментарі) до річного фінансового звіту робляться необхідні пояснення щодо наведених показників зовнішньоекономічної діяльності.

Основними об`єктами бухгалтерського обліку ЗЕД є валютні засоби й валютні операції, товари та їх рух на основі експортно-імпортних операцій, розрахункові й кредитні операції між суб`єктами ЗЕД, а також між суб`єктами й обслуговуючими їх банками, кінцеві фінансові результати господарської діяльності.[33]

Мета бухгалтерського обліку ЗЕД:

· контроль за зберіганням товарно-матеріальних цінностей і валютних засобів;

· своєчасне надання адміністрації, податковій і статистичній службі інформації про рух товарів, ефективність його використання, про доходи, витрати, фінансові результати, обов`язкові платежі й відрахування;

· забезпечення своєчасних і правильних розрахунків по зовнішньоторгових операціях.

Суб`єкти підприємницької діяльності України (за виключенням суб`єктів малого підприємництва) повинні складати п`ять форм фінансової звітності:

· Баланс (форма №1);

· Звіт про фінансові результати (форма №2);

· Звіт про рух грошових коштів (форма № 3);

· Звіт про власний капітал (форма №4);

· Примітки до річної фінансової звітності (форма №5).

Відповідно до принципу єдиного грошового вимірника, вимірювання та узагальнення всіх господарських операцій підприємства в його фінансовій звітності здійснюється в єдиній грошовій одиниці — у національній валюті України.[28]

У зв`язку з цим підприємства, що займаються зовнішньоекономічною діяльністю та проводять розрахунки в іноземній валюті, повинні перераховувати валютні статті в гривні за курсом НБУ.

Згідно з П(С)БО 2 «Баланс» відображенню в Балансі підлягають:

· активи, якщо їх оцінка може бути достовірно визначена й очікується отримання в майбутньому економічних вигод, пов`язаних з їх використанням;

· зобов`язання, якщо їх оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення;

· власний капітал одночасно з відображенням активів або зобов`язань, які призводять до його зміни.

При чому всі монетарні статті (тобто статті балансу про грошові кошти, а також ті активи й зобов`язання, які будуть отримані або сплачені у фіксованій або визначеній сумі грошей або їх еквівалентів) відображаються за офіційним валютним курсом НБУ на дату його складання (останній день звітного періоду).

Згідно з П(С)БО 3 відображенню у Звіті про фінансові результати підлягають:

· доходи, оцінка яких може бути достовірно визначена в результаті надходження активу або погашення зобов`язання, що призводить до збільшення власного капіталу підприємства (крім застосування капіталу за рахунок внесків учасників);

· витрати, оцінка яких може бути достовірно визначена, у результаті вибуття активу або збільшення зобов`язання, що призводить до зменшення власного капіталу (крім зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілу між власниками).

Специфічними видами доходів та витрат, які виникають при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності та підлягають відображенню у Звіті про фінансові результати, є курсові різниці (за виключенням тих, що виникають від фінансових інвестицій у господарські одиниці за межами України), що відображено в табл. 4.1.

Таблиця 4.1

Порядок відображення курсових різниць у Звіті про фінансові результати

Види доходів та витрат	Звіт про фінансові результати
	Назва статті	Код рядка
Дохід від операційної курсової різниці	Інші операційні доходи	060
Витрати від операційної курсової різниці	Інші операційні витрати	090
Дохід від неопераційної курсової різниці	Інші доходи	130
Витрати від неопераційної курсової різниці	Інші витрати	160

Зміна курсів валют впливає також на заповнення річної форми фінансової звітності — Звіту про рух грошових коштів (форма №3) у випадку, якщо на дату його складання в балансі підприємства відображені статті в іноземній валюті. Так, у рядку 040 «Прибуток (збиток) від нереалізованих курсових різниць» у графі «Надходження» відображаються збитки, у графі «Витрати» — прибутки від курсових різниць, що виникли внаслідок перерахунку в результаті перерахунку статей Балансу в іноземній валюті, не пов`язаних з операційною діяльністю.

У рядку 420 «Вплив зміни валютних курсів на залишок грошових коштів» показується сума збільшення або зменшення залишку грошових коштів у іноземній валюті в результаті коливань валютного курсу протягом звітного періоду.[23]

Звіт про власний капітал (форма №4) — форма річної фінансової звітності, у якій відображаються всі зміни у власному капіталі підприємства, що відбулись протягом року. Особливість складання цієї форми звітності для підприємств, що здійснили фінансові інвестиції в господарські одиниці за межами України, полягає в тому, що курсові різниці по даній статті відображаються в складі іншого додаткового капіталу у вільному рядку 280 Звіту про власний капітал.

У Примітках до річної фінансової звітності наводиться інформація:

1) про суму курсових різниць, що включена до складу доходів і витрат протягом звітного періоду;

2) про суму курсових різниць, що включена протягом звітного періоду до складу іншого додаткового капіталу, а також інформація, що пояснює взаємозв`язок між сумою таких курсових різниць на початок і на кінець звітного періоду.

Інформація, наведена в п. 1, відображається в розділі VIII «Доходи і витрати» Приміток до річної фінансової звітності в рядках 760 «Операційні курсові різниці» та 860 «Не операційні курсові різниці» всіма підприємствами, а також і тими, для яких оприлюднення не є обов`язковим.

Вимоги інших пунктів щодо розкриття інформації у фінансовій звітності стосуються підприємств, для яких оприлюднення річної звітності є обов`язковим. Причому таку інформацію подають у довільній формі (письмово, у формі таблиць тощо). Серед інших форм звітності найбільш значною є Декларація про валютні цінності, доходи та майно, що знаходяться за межами України. Вона містить 5 розділів:

І. Загальні відомості;

II. Фінансові вкладення;

III. Майно і товари за кордоном;

IV. Доходи (дивіденди) в іноземній валюті, одержані за межами України;

V. Інформаційні відомості.

Декларування валютних цінностей здійснюється щоквартально строком до 15-го числа місяця після закінчення кварталу в регіональних відділах НБУ й у державних податкових інспекціях за встановленою формою. Декларуванню підлягає тільки наявність у резидентів валютних цінностей і майна, що знаходяться за межами України.[21]

У Декларації про валютні цінності та інше майно й доходи, які належать резиденту України й знаходяться за її межами станом на 1-ше число місяця, наступного за звітним періодом, вказується повне найменування резидента; код ОКПО й адреса уповноваженого банку; країна, де знаходяться валютні цінності; найменування й місцезнаходження іноземного банку та реквізити рахунку, на який здійснено перерахування валютних коштів; повне найменування, адреса й реквізити валютного рахунку за кордоном; загальна сума за межами України за найменуванням валюти з розшифруванням за видами цінностей; сума валютних коштів на рахунках іноземних банків та інших фінансових установ; виручка в іноземній валюті, отримана від експорту товарів, робіт і послуг.

Суб`єкти підприємницької діяльності України, незалежно від форм власності, зобов`язані декларувати валютні цінності, що знаходяться за межами України, а також участь резидентів у здійсненні зовнішньоекономічної діяльності.

Регіональне відділення НБУ щомісячно надає інформацію НБУ «Про стан декларування резидентів України валютних цінностей і майна, що належать їм і знаходяться за межами України».

У разі відсутності в підприємств валютних цінностей за межами України до Державної податкової інспекції подається відповідна довідка у двох примірниках. Один примірник залишається в ДПА для обліку та контролю. Посередники, що ввозять в Україну на користь інших суб`єктів підприємницької діяльності підакцизні товари, повинні подавати до ДПА Звіт про обсяги переданих товарів, ввезених (імпортованих) в інтересах інших суб`єктів підприємницької діяльності, й утриману суму акцизного збору.

Облік зовнішньоекономічної діяльності ведеться на підставі первинних документів, частина яких складається на підприємстві, а інші — надходять від інших підприємств, у тому числі закордонних.[30]

Їх правильне й кваліфіковане оформлення відіграє важливу роль для успіху її здійснення на всіх етапах. Такі документи отримали назву зовнішньоторговельних, вони підтверджують виконання угоди купівлі-продажу з іноземним контрагентом. Головним документом є зовнішньоторговельний контракт, який є результатом домовленості експортера та імпортера, що визначає обов`язки сторін на всіх етапах руху товару від продавця до покупця.

Залежно від функцій зовнішньоторговельні документи поділяються на певні групи, що можна знайти в Додатку В 1.

Як видно з Додатку В 1, у окрему групу виділені митні документи. Це пов`язано з тим, що здійснення зовнішньоекономічних операцій пов`язано з перетином митного кордону України. Порядок митного оформлення товарів, перелік митних органів та їх функції встановлені Митним кодексом України.

Суб`єкт зовнішньоекономічної діяльності повинен бути зареєстрований у митних органах за місцем державної реєстрації.

Згідно з чинним митним законодавством декларування товарів при їх митному оформленні може здійснюватися:

· самими суб`єктами зовнішньоекономічної діяльності, які є власниками товарів;

· митними брокерами на підставі договору із суб`єктами зовнішньоекономічної діяльності – власниками товарів.

На великих підприємствах роботу щодо укладання контрактів та митного оформлення товарів доцільно покладати на інші відділи та служби (юридичний, протокольний, валютно-фінансовий тощо).

На малих та середніх підприємствах, де такі відділи відсутні, до функцій бухгалтерської служби (бухгалтера) додаються функції з укладання договорів, контролю за їх виконанням та декларуванням товарів.

Таким чином, облік зовнішньоекономічної діяльності залежить, насамперед, від правильності та юридичної обґрунтованості укладених угод, своєчасності здійснення поставок та їх оплати, від правильності оформлення всіх необхідних первинних документів при перевезенні продукції через кордон та від кваліфікації бухгалтерів, що його здійснюють.