2.10. Облік розрахунків з бюджетом та з інших обов’язкових платежів

Бюджетні установи у процесі виконання кошторисів виступають платниками різних податків і зборів (обов'язкових платежів).

Основним податковим документом, що регулює відносини у сфері справляння податків і зборів є Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-УІ (далі - ПКУ), який визначає не лише загальні правила адміністрування податків і зборів (заповнення та подання податкової звітності, сплати податкових зобов'язань, проведення перевірок, облік платників податків, а також притягнення до відповідальності та застосування штрафних санкцій за порушення податкового законодавства), а й види податків, зборів (обов'язкових платежів) та порядок їх справляння.[12]

До Державного бюджету України Дніпропетровською митницею робиться переведення на відповідні рахунки податків та платежів за збір за забруднення навколишнього середовища, земельний податок, податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, податок до Пенсійного форду України та до фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування.

Відповідно до вимог наказу Міністерства фінансів, Державного казначейства, Державної податкової адміністрації “Про запровадження щоденної оперативної звітності про надходження платежів до Державного бюджету України” від 31.03.2000 № 68/27/146 Державна митна служба проводить з Державним казначейством щомісячну звірку надходжень до бюджету мита, податку на додану вартість, акцизного збору та інших платежів, доходів і зборів, яка щоквартально оформлюється відповідними актами . [18]

Суми мита, податку на додану вартість, акцизного збору та інших платежів і зборів, щодо яких винесено рішення суду про повернення, повертаються Державним казначейством за умови подання власником копії рішення судового органу, а також підтвердження митним органом перерахування цих коштів до державного бюджету .

Єдиний соціальний внесок. Він встановлюється відповідно до Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” для платників зазначених у підпункті 2.1.1 розділу II Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України від 27.09.2010 №21-5 у відсотках від суми нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України “Про оплату праці”, відповідно до класів професійного ризику виробництва, до яких віднесено платників єдиного внеску з урахуванням видів їх економічної діяльності. [12]

Єдиний соціальний внесок бюджетних установах нараховують за ставкою 36,3%, а утримують – 3,6% від суми нарахованої заробітної плати і розподіляється так: 2% до Пенсійного фонду, 0,6% до Фонду соціального страхування на випадок безробіття, 1% до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності відповідно до п.7 ч.1 ст.8 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування” №2464-VI від 08.07.2010). Такі ставки діють для більшості бюджетних установ, проте для митних установ, де більшість працівників є держслужбовцями, тобто працюють на посадах, що дають право на призначення пенсії за Законом про держслужбу та Митним кодексом України утримують ЄСВ за ставкою 6,1%. На зарплату працівників – інвалідів єдиний внесок нараховують за ставкою 8,41%, а утримують за ставкою 6,1%. Для оплати перших п’яти днів непрацездатності та допомоги по тимчасовій непрацездатності, нарахованої страхувальником застрахованій особі: нарахування – 33,2%, утримання – 2%.

Єдиний внесок обчислюється виключно у національній валюті. Зважаючи на те, що в Плані рахунків для ЄСВ не передбачили спеціального рахунку, то установа має самостійно визначити прийнятий рахунок. Можна скористуватися субрахунком 651 “За пенсійним забезпеченням” (однак за наявності інших незакритих розрахунків із ПФУ їх слід відкрити від єдиного внеску) або ж відкрити окремий субрахунок до рахунку 65. А для зручності проведення платежів за єдиним внеском до рахунку обліку єдиного внеску слід відкрити рахунок нижчого порядку – у розрізі платежів на різні рахунки, відкриті ПФУ.

Податки — це обов’язкові платежі, які належить сплатити юридичній чи фізичній особі до державного чи місцевого бюджету.[22]

Визначення та погашення зобов’язань перед бюджетом по загальнодержавних податках регулюється законами України, а перед місцевими бюджетами — рішеннями органів місцевого самоврядування.

Основними податковими платежами підприємств є: податок на додану вартість, податок з прибутку, акцизний збір, прибутковий податок з доходів громадян, податок на землю, з власників транспортних засобів, комунальний податок та деякі інші. Основне місце в податковій системі належить податку на додану вартість (ПДВ), по якому виникає необхідність вести облік податкового кредиту (зобов’язання бюджету перед підприємством) і податкового зобов’язання (зобов’язання підприємства перед бюджетом). Податковий кредит оплачується постачальникам матеріалів, послуг та іншим кредиторам і зменшує величину зобов’язання перед бюджетом. Податкове зобов’язання — це загальна сума податку, що нараховується до бюджету і сплачується підприємству покупцями за відвантажену готову продукцію і замовниками за виконані роботи. Таким чином до бюджету сплачується різниця в сумі податкового зобов’язання та податково го кредиту.

Синтетичний облік розрахунків підприємства з бюджетом за всіма видами платежів, а також санкцій за порушення податкового законодавства, які також вносяться в дохід бюджету ведеться на рахунку 64 «Розрахунки за податками і платежами». За кредитом цього рахунка відображається зобов’язання перед бюджетом при нарахуванні платежів, а за дебетом — погашення зобов’язань та зменшення на суму податкового кредиту.[21]

Суми сплати до бюджету податку на додану вартість формуються таким чином.

Під час одержання матеріалів від постачальників разом із договірними цінами їм нараховується 20% податкового кредиту. Податок з доходу фізичних осіб. Податок з доходу фізичних осіб регулюється Законом України “Про податок з доходів фізичних осіб” від 22 травня 2003 року № 107-ІV. Платниками податку є резидент, який отримує як доходи з джерелом їх походження з території України, так і іноземні доходи, та нерезидент, який отримує доходи з джерелом їх походження з території України. Об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний оподатковуваний дохід.[19]

Прибутковий податок – відраховується щомісячно із сукупного оподатковуваного доходу як за місцем основної роботи, так і з доходу, отриманого від роботи за сумісництвом. Ставки прибуткового податку диференційовані залежно від рівня заробітку та встановлюється Законом України “Про державний бюджет”, ставка податку становить 15 % нарахованого доходу, зменшеного на суму утримань. У разі якщо загальна сума отриманих платником податку у звітному податковому місяці доходів перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, ставка податку з доходів фізичних осіб становить 17 відсотків суми перевищення. Пільги нараховуються згідно із законодавством лише за місцем основної роботи. У кінці року здійснюється перерахунок податку, виходячи із фактичного середньомісячного сукупного оподаткованого доходу за рік та сплаченого протягом року податку. Кожен громадянин, що має дохід від інших джерел (крім основної роботи), зобов’язаний вести облік цих доходів і після закінчення року подати до податкового органу за місцем проживання декларацію про суму сукупного доходу та сплачені податки.

Митні платежі, що справляються митними органами перераховуються усіма митними органами на рахунок Державного бюджету України.

Кошти від фізичних осіб на рахунок митниці надходять за уніфікованою квитанцією МД1, а від юридичних осіб – за платіжними дорученнями через систему “клієнт - банк”(Додаток А) Квитанції МД1 зберігаються окремо від усіх бухгалтерських документів у приміщеннях, де їх зберігання повністю забезпечено належними умовами. Система “клієнт – банк” є складовою програмою автоматизації банківської діяльності та джерелом надходження розрахункових документів через системи автоматизації банку до системи електронних платежів національного банку чи внутрішньої платіжної системи.

Дані отриманні за перераховані податки та платежі у кінці місяця переносяться до меморіальних ордерів № 3 та 6 .[21]

Основні бухгалтерські проведення з обліку розрахунків з бюджетом та з інших обов’язкових платежів наведено в таблиці 2.6.

Таблиця 2.6.

Основні бухгалтерські проведення з обліку розрахунків з бюджетом та з інших обов’язкових платежів

Зміст господарської операції	Кореспонденція рахунків
	Дт	Кт
1. Перераховано до Державного бюджету України податків та інших платежів	641 642	311,313, 321,323
2.Здійснено видатки за рахунок коштів, отриманих як плата за послуги, якщо ПДВ включено до податкового кредиту	641	364 675
3.Перераховано суму податків та зборів до відповідної установи банку	675	321
4.Здійснено утримання з заробітної плати та стипендій податків та інших утримань	661,662	641, 651-654, 663-668
5.Здійснено нарахування податку на додану вартість та інших податків, що підлягають перерахуванню до Державного бюджету України відповідно до чинного законодавства України.	881	641 642

Розділ 3. Автоматизація обліку

В період розвитку кризових явищ в економіці України відбуваються зміни у фінансовій системі держави, які супроводжуються різким погіршенням її можливостей забезпечувати соціальні гарантії та розвивати галузі соціальної, інституційної, наукової та інших сфер, які належать до бюджетних. У зв’язку з цим, зростає роль і значення удосконалення ведення бухгалтерського обліку доходів і видатків бюджетних установ, складання звітності тощо з метою уможливлення більш раціонального використання фінансових ресурсів. Названі причини вимагають реформування бюджетної сфери та, безумовно, впливають на порядок ведення бухгалтерського обліку, форми й обсяги подачі звітної інформації, систему внутрішнього і зовнішнього контролю за використанням бюджетних коштів.[24]

Тобто, загалом процес удосконалення стосується саме технології обліку й опрацювання економічної інформації. Найбільш сучасними є автоматизовані інформаційні технології, здатні активно впливати на інтенсифікацію використання наявних ресурсів бюджетної сфери. У зв’язку з цим дослідження автоматизації процесів обліку, контролю та аналізу є особливо актуальними.

Найвідомішими автоматизованими інформаційними бухгалтерськими системами закритого типу з модулями для нематеріальних активів є інформаційні системи «1С:Бухгалтерія», «1С:Підприємство», «Парус-Підприємство», контур «Бухгалтерський облік» корпоративної системи «Галактика» [1]. Підприємства малого бізнесу можуть використовувати програму «Макро Баланс». Однак, напевно, найбільш поширеним продуктом для реалізації завдання обліку нематеріальних активів на сьогодні є «1С:Бухгалтерія».

Постановка задачі полягає у визначенні проблем та перспектив автоматизації обліку в бюджетних установах, визначення ролі і значення удосконалення ведення бухгалтерського обліку доходів і видатків бюджетних установ, складання звітності тощо з метою уможливлення більш раціонального використання фінансових ресурсів та реформування бюджетної сфери, що, безумовно, впливає на порядок ведення бухгалтерського обліку, форми й обсяги подачі звітної інформації, систему внутрішнього і зовнішнього контролю за використанням бюджетних коштів.[26]

Причини відставання суб'єктів бюджетної сфери від технічного прогресу і розвитку сучасних інформаційних технологій пов'язані, в першу чергу, з наявністю проблем економічного, інформаційного-правового та організаційно-технічного характеру. Інформаційні проблеми пов'язані з вибором інструментарію обліку, контролю та аналізу. їх вирішення вимагає обґрунтованого вибору системи та застосування необхідного і достатнього набору інформаційних технологій. В якості уточнюючої характеристики щодо програмного забезпечення вважаємо за доцільне враховувати таке: програма повинна бути гнучка в налаштуванні при незначних змінах, таких, як зміна норм видатків, мінімальної заробітної плати, розмірів відрахувань та нарахувань на фонд оплати праці, зміна тарифів на платні послуги, введення нових і вилучення окремих недоцільних рахунків з Плану рахунків.

Проте слід зауважити, що автоматизації обліку сприяє низка факторів, зокрема, таких, як прискорена комп'ютеризація суспільства, розвиток нових інформаційних технологій, наукові підходи щодо організації праці. Все це є основою для розробки і впровадження як відносно простих автоматизованих робочих місць (АРМ), спрямованих на вирішення конкретних локальних задач, так і комплексних автоматизованих систем управління (АСУ), які діють у великих підрозділах закладів, установ і організацій бюджетної сфери, де розв'язуються задачі різного спрямування

Ринок програмного забезпечення в Україні недостатньо наповнений програмами, що спрямовані на забезпечення системи управління бюджетними установами і ведення обліку в них. З найбільш відомих та популярних продуктів з автоматизації обліку є "1С: Бухгалтерія для бюджетних установ ", "Парус-Бюджет" для підприємств та організацій, що знаходяться на бюджеті, та "Казна". Проте вказані програмні продукти цілком адаптовані до внесення додаткових рахунків.[32]

Сучасні вимоги щодо забезпечення потреб управління необхідною інформацією ставлять нові задачі перед інформаційною системою. У зв'язку з цим постановка задачі з розробки програмного забезпечення для обліку та контролю повинна охоплювати такі етапи робіт:

1) формулювання основних принципів обліку для конкретної бюджетної установи з урахуванням вимог діючого законодавства та внутрішніх потреб. Тому можна рекомендувати включити у перелік принципів внутрішнього характеру такі позиції:

- підпорядкування інформаційної системи єдиній меті - забезпеченню зростання ефективності функціонування бюджетної установи;

- об'єднання різних джерел облікової документації в одну повнофункціональну систему (на вході - планова та облікова інформація, на виході - інформація, адаптована для потреб управління);

- організація облікових документів з різноманітними носіями на основі загальної класифікаційної системи;

- вилучення дублювання інформаційних і документаційних потоків;

- уніфікація прийомів роботи з обліковими документами [4];

2) на основі розроблених принципів сформувати мету розв'язання задачі;

3) враховуючи мету задачі та принципи, дотримання яких необхідно досягти у розроблюваній інформаційній системі, сформувати критерії, які має задовольняти автоматизована система. Доцільними є такі критерії: повнота набору функцій; модульність; інтегрованість; гнучкість; надійність; інтуїтивно зрозумілий інтерфейс користувача; відкритість; авторизований доступ до інформації.[25]

На основі опрацьованих даних доцільно побудувати аналітичний облік таким чином, щоб можна було забезпечити можливість формувати й отримувати необхідні дані в наступних розрізах:

1) по необоротних активах:

- досягти можливості формування облікової інформації за чотирма групами основних засобів(на даний момент згідно з чинними нормативними документами вирізняють три). При означенні четвертої групи рекомендуємо виходити з норм податкового законодавства, а також встановити відповідну норму нарахування зносу в розмірі 15 відсотків;

- вести аналітичний облік нарахування зносу по основних засобах, придбаних за рахунок загального та спеціального фондів на окремих аналітичних рахунках 401.1 «Фонду необоротних активах за їх видами, придбаних за рахунок загального фонду» та 401.2 «Фонд у необоротних активах за їх видами, придбаних за рахунок спеціального фонду» ;

2) по доходах і видатках загального і спеціального фонду:

- забезпечити розмежування видатків на надання платних послуг бюджетних установ (за рахунок коштів спеціального фонду) і послуг, які забезпечуються у зв'язку з функціональними повноваженнями (за рахунок загального фонду);

- формування калькуляції по визначенню собівартості платних послуг повинно відбуватися з виділенням груп прямих та непрямих витрат за

відповідними кодами економічної класифікації видатків, підрахунком загальної суми понесених витрат;

- накопичення непрямих накладних витрат повинно відбуватися на рахунку 83 "Витрати до розподілу" з наступним розподілом між рахунками видатків 80 "Видатки загального фонду" та 81"Видатки спеціального фонду" щодо аналітичної структури ;

- розподіл непрямих накладних витрат програма повинна проводити за формулами, запропонованими користувачем;

- передбачити можливість автоматизації процесу аналізу доходів і видатків і формування стандартних висновків за отриманими показниками;

3) по інших ресурсах передбачити можливості деталізації напрямів використання та кодування рахунків з урахуванням місць їх зберігання, а також автоматизованого управління їх руху.

ІНДИВІДУАЛЬНА ЧАСТИНА

Розділ 4. ОБЛІК ТА ОСНОВНІ НАПРЯМИ КОНТРОЛЮ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА