Завдання 1.

За наведеними даними (додаток Е) відповідно до обраного варіанту необхідно розрахувати показники забезпеченості та ефективності використання основних засобів сільськогосподарського підприємства у базисному та звітному періоахі, зробити висновки.

Мета завдання: навчитись розраховувати показники забезпеченості та ефективності використання основних засобів.

Методика виконання завдання:

За даними табл. 4.2 розрахуємо показники забезпеченості та ефективності використання основних засобів в ТОВ «Дубова».

Показники таблиці 4.2 вказують на краще використання основних засобів у звітному періоді порівняно з базовим. Так, зростання середньорічної вартості основних засобів на 2060 тис. грн. сприяло збільшенню вартості виробленої валової продукції у постійних цінах на 1285,5 тис.грн. Показники забезпеченості основними засобами за період дослідження зменшилися: капіталозабезпеченість на 59,6 тис. грн., а капіталоозброєність – на 19,8 тис.грн. Проте показники ефективності використання основних засобів покращилися: капіталовіддача (вартість виробленої валової продукції на 1 грн. основних засобів) зросла на 4 копійки,

Таблиця 4.2

Показники забезпеченості та ефективності використання основних засобів в тов «Дубова» Уманського району Черкаської області

Показник	Базовий період	Звітний період	Абсолю­тна зміна (+;-)
Валова продукція у постійних цінах 2010р., тис. грн. (ВП)	3975,9	5234,4	+1258,5
Середньорічна вартість основних засобів, тис. грн. (Ф)	18072	20132	+2060
Площа сільськогосподарських угідь, га (П)	1754	2074	+320
Середньорічна чисельність працівників, осіб (К)	150	200	+50
Капіталозабезпеченість (на 100 га с.-г. угідь), тис.грн.(Ф:П*100)	1030,3	970,7	-59,6
Капіталоозброєність, тис.грн. (Ф:К)	120,5	100,7	-19,8
Капіталовіддача, грн. (ВП:Ф)	0,22	0,26	+0,04
Капіталомісткість, грн. (Ф:ВП)	4,55	3,85	-0,70

а капіталомісткість (витрати основних засобів на 1 грн. валової продукції) – зменшилась на 70 копійок. Отримані результати є позитивними, оскільки показники забезпеченості основними засобами у звітному періоді порівняно з базовим зменшилися, а показники ефективності їх використання – покращилися.

5. Статистика ефективності виробництва

Витрати виробництва і собівартість – це найважливіші показники ефективності виробництва, в якому відображуються основні сторони діяльності сільськогосподарських підприємств. Вони є основою для організації виробничо-господарської діяльності аграрних підприємств за принципами господарських розрахунків.

Витрати – це грошовий вираз використаних ресурсів на виробництво продукції, товарів, робіт і послуг. Класифікацію витрат можна представити за різноманітними ознаками. Розглянемо основні з них.

І. За економічним принципом витрати групуються у такі елементи:

- матеріальні витрати;

- витрати на оплату праці;

- відрахування на соціальні заходи;

- амортизаційні відрахування;

- інші витрати.

Таке розмежування витрат за економічним принципом пов'язане з різним економічним змістом їх формування. Всі матеріальні витрати ґрунтуються на матеріальній основі і витрачаються на закупівлю основних і допоміжних сировини та матеріалів. Витрати на оплату праці не мають під собою матеріальної основи і призначені для оплати витраченої праці. Витрати на соціальні заходи накопичуються і є матеріальними стимулами підвищення продуктивності праці та якнайшвидшого відновлення робочої сили. Амортизаційні відрахування — кошти, що йдуть на оновлення засобів праці.

ІІ. За виробничим принципом витрати групуються в статті собівартості залежно від виробничого призначення. Кількість і склад статей витрат залежить від виробничого напрямку діяльності підприємства і встановлюються ним самостійно.

ІІІ. За способом включення до собівартості продукції витрати поділяються на :

• прямі – витрати, безпосередньо пов'язані з виготовленням певного різновиду продукції, їх можна обчислити в розрахунку на одиницю продукції та одразу безпосередньо віднести на собівартість конкретного виду продукції (товарів, робіт і послуг);

• непрямі – витрати, величину яких не можна безпосередньо обчислити на одиницю продукції, так як вони пов'язані з визначенням різних витрат (заробітна плата обслуговуючого та управлінського персоналу, утримання та експлуатація будівель і споруд загальновиробничого призначення тощо). Такі витрати підлягають попередньому розподілу за певними об’єктами, відповідно до бази розподілу, з подальшим включенням їх до собівартості продукції.

IV. За принципом залежності витрат від обсягів виробництва продукції витрати поділяються на:

• постійні витрати, що не залежать від зміни кількості продукції;

• змінні витрати, які залежать від обсягу виробництва продукції.

Змінні витрати поділяються на пропорційні та непропорційні.

Пропорційні – це витрати, розмір яких перебуває в пропорційній залежності від обсягів виробництва (кількості виготовленої продукції). Непропорційні витрати, в свою чергу, поділяються на прогресуючі та дегресуючі. Прогресуючі зростають більше, ніж обсяг виробництва. Вони виникають тоді, коли збільшення обсягу виробництва вимагає більших витрат на одиницю продукції. Це, наприклад, витрати на відрядно-прогресивну оплату праці, додаткові рекламні та торгові витрати. Дегресуючі витрати зростають меншими темпами, ніж обсяг виробництва. До них належить широке коло витрат на експлуатацію машин та устаткування, його ремонт, придбання інструменту тощо.

Показник собівартості дає можливість глибоко аналізувати економічний стан підприємства і виявляти резерви підвищення ефективності виробництва. Адже зі зниженням собівартості зростає цінова конкурентоспроможність продукції, а отже, і зміцнюються позиції підприємства на товарному ринку.

Собівартість – витрати в розрахунку на одиницю продукції.

За економічним змістом і видами витрат, що включаються у собівартість продукції, розрізняють:

- виробничу собівартість;

- повну (комерційну) собівартість.

Виробничу собівартість формують витрати пов’язані з виробництвом і доробкою продукції, її транспортуванням до франко-місця зберігання або використання.

В повну собівартість включають виробничу собівартість і витрати підприємства на реалізацію продукції.

Також розрізняють поняття планової і фактичної собівартості.

Основними завданнями статистики виробничих затрат та собівартості є:

1. Аналіз динаміки витрат та собівартості продукції;

2. Встановлення впливу окремих факторів на зміну розміру витрат та собівартості;

3. Виявлення резервів зниження собівартості продукції.

Поширеним методом здійснення такого аналізу витрат та собівартості продукції є індексний метод аналізу.