Завдання 2.

Дослідити зміну середньої заробітної плати працівників підприємства відповідно до умови завдання 1.

Мета завдання: засвоїти методику економіко-статистичного аналізу середньої заробітної плати.

Методика виконання завдання:

Для характеристики динаміки рівня середньої заробітної плати використовується індекс фіксованого складу та індекс структурних зрушень.

Динаміку рівнів середньої заробітної плати визначають за допомогою індексів.

- середній індекс динаміки заробітної плати

- індекс середньої заробітної плати фіксованого складу

- індекс структурних зрушень

Індекс середньої оплати праці змінного складу:

Середня заробітна плата працівників СТОВ "Іскра" у звітному році зросла порівняно з базисним на 8,88 %.

Індекс середньої заробітної плати фіксованого складу

За рахунок підвищення заробітної плати усім працівникам сільсько­госпо­дар­ського підприємства, середньорічна заробітна плата зросла на 10,67 %.

Індекс впливу структурних зрушень на середній розмір заробітної плати:

За рахунок погіршення структурних співвідношень між окремими, групами персоналу підприємства (зменшення питомої ваги в загальній чисельності пра­ців­ни­ків з більш високими річними заробітками) середня заробітна плата по СТОВ "Іскра" в звітному році зменшилась на 1,63 % порівнянні з базисним періодом.

Перевірка достовірності розрахунків:

4. Статистика основних засобів

Для своєї виробничої діяльності, крім землі і робочої сили, сільськогосподарські підприємства використовують засоби виробництва, які поділяються на засоби праці (у вигляді основних засобів) і предмети праці (у вигляді оборотних засобів).

Засоби виробництва - це створені у процесі виробництва всі види засобів праці і предметів праці. Засоби праці - це матеріальні ресурси, за допомогою яких людина діє на природу і предмети праці для одержання необхідних матеріальних благ. До них належать знаряддя виробництва (машини, устаткування, інструменти), а також виробничі будівлі і споруди, засоби сполучення і зв'язку, робоча і продуктивна худоба тощо. Предмети праці - це матеріальні ресурси, на які спрямована праця людини в процесі виробництва продукції (насіння, корми, паливо і т. ін.).

Засоби виробництва складаються із засобів праці і предметів праці. В економічній теорії засоби праці є основними засобами, а предмети праці - оборотними. Нерідко в економічній літературі, а також у деяких формах статистичної звітності замість терміну „основні засоби" використовують термін „основні фонди". Згідно з прийнятою в системі національних рахунків (СНР) класифікацією активів основні засоби називають „основним капіталом". Слід мати на увазі, що усі ці терміни є ідентичними і тотожними за економічним змістом.

Різниця між основними і оборотними засобами зумовлена характером їх участі у виробничому процесі.

Основні засоби беруть участь у виробництві протягом кількох циклів (років), зберігаючи при цьому свою первісну натуральну форму, зношуються поступово і свою вартість переносять на вироблену продукцію частинами, у розмірі щорічного вартісного зносу (амортизації).

Оборотні засоби беруть участь у виробництві тільки протягом одного виробничого циклу і свою вартість повністю переносять на вироблену продукцію.

Розмір і якісний стан основних засобів характеризують рівень розвитку продуктивних сил і є матеріальною основою організаційно-технологічних процесів.

За характером участі у виробництві основні засоби сільськогосподарських підприємств поділяють на три групи:

1. виробничі основні засоби сільськогосподарського призначення;

2. виробничі основні засоби не сільськогосподарського призначення;

3. невиробничі основні засоби.

До виробничих основних засобів сільськогосподарського призначення належать засоби, які безпосередньо пов’язані з виробництвом і реалізацією продукції сільського господарства.

Виробничі основні засоби не сільськогосподарського призначення включають засоби, які використовують для виробництва продукції інших галузей. Це засоби промислового виробничого призначення, будівництва, торгівлі і громадського харчування.

Невиробничі основні засоби – не беруть безпосередньої участі у виробничому процесі, а використовуються для задоволення культурно-побутових та інших соціальних потреб сільського населення. До них належать засоби житлового і комунального господарства, побутового обслуговування, освіти, культури, мистецтва, охорони здоров’я, фізкультури і соціального забезпечення.

Окремі групи основних засобів включають об’єкти, які з різною інтенсивністю беруть участь у виробничому процесі та зношуються. У зв’язку з цим основні засоби поділяють на активні (машини, обладнання, транспортні засоби, племінна продуктивна і робоча худоба) і пасивні (будинки, споруди, передавальні пристрої).

Оскільки основні засоби використовують тривалий період, то одночасно функціонують засоби, введені в дію у різні періоди за неоднакових умов і з різною оцінкою. Крім того, в процесі використання основні засоби зношуються фізично і втрачають частину своєї вартості. У зв’язку з цим у практиці обліку і статистики використовують такі види оцінки основних засобів:

1. за повною первісною вартістю;

2. за первісною вартістю без величини зносу;

3. за повною відновною вартістю;

4. за відновною вартістю без величини зносу.

Повна первісна вартість – це вартість основних засобів за фактичними цінами їх придбання (будівництва), включаючи витрати на доставку, встановлення і монтаж.

Первісна вартість без величини зносу (залишкова вартість) – це різниця між повною первісною вартістю і розміром зносу за період використання засобів. Вона характеризує вартість засобів, що не перенесена на вироблену продукцію.

Повна відновна вартість – це вартість основних засобів за сучасними цінами, які відображують витрати на їх відтворення у сучасних умовах.

Відновну вартість без величини зносу визначають як різницю між повною відновною вартістю і сумою зносу основних засобів за період їх використання.

Розрізняють також ліквідаційну вартість основних засобів.

Ліквідаційна вартість – сума коштів або вартість інших активів, яку підприємство очікує отримати від реалізації (ліквідації) основних засобів після закінчення строку їх корисного використання (експлуатації), за вирахуванням витрат, пов’язаних з продажем (ліквідацією).

Під справедливою (реальною, ринковою) вартістю розуміють вартість основних засобів, по яких вони можуть бути реалізовані в операціях обміну між обізнаними, зацікавленими та незалежними сторонами.

В активі балансу сільськогосподарських підприємств основні засоби обліковують за повною первісною вартістю. У зв’язку з цим однакові основні засоби, але придбані (збудовані) у різний період мають неоднакову оцінку. Це пояснюється зміною цін на засоби виробництва, енергоносії, сировину, будівельні матеріали тощо.

Для встановлення єдиної оцінки основних засобів періодично проводять їх переоцінку, під яким розуміють зміну вартості основних засобів для приведення її до відповідності сучасним умовам відтворення. Основними завданнями переоцінки є усунення змішаної оцінки основних засобів по цінах різних років, встановлення цін, що відповідають суспільно необхідним затратам праці на виробництво основних засобів, визначення фактичного зносу засобів праці і порівняння його з амортизаційними відрахуваннями.

Основні засоби у процесі функціонування підлягають фізичному і моральному зносу.

Під фізичним зносом розуміють поступову втрату основними засобами їх техніко-експлуатаційних властивостей за час їх функціонування у процесі виробництва. Фізичний знос є наслідком виробничих навантажень впливу природних факторів (вітер, сонце, морози, вологість тощо), змін у будові матеріалу, з якого виготовлені засоби праці. Втрата властивостей внаслідок фізичного зносу супроводжується зменшенням вартості основних засобів, яке відбувається поступово, протягом всього періоду експлуатації, з щорічним перенесенням втраченої вартості на вартість продукції.

Моральний знос основних засобів – це передчасна втрата основними засобами їх вартості або зменшення її. Є дві форми морального зносу. За першої форми відбувається підвищення продуктивності праці у сфері виробництва засобів праці. Це призводить до зниження витрат виробництва на відтворення основних засобів. Зниження вартості засобів праці примушує здійснювати переоцінку основних засобів. За другої форми морального зносу з’являються принципово нові засоби праці, які мають більш досконалі конструктивні характеристики та експлуатаційні якості, нові засоби мають вищу продуктивність.

Обсяг, склад і стан основних засобів постійно змінюються. Засоби внаслідок функціонування поступово втрачають свою первісну вартість, підлягають ремонту і модернізації, вибувають внаслідок повного зносу або інших причин, замість вибулих надходять нові засоби, змінюється їх якісний склад тощо. Отже, основні засоби знаходяться у постійному русі.

Для характеристики руху основних засобів складаються баланси, за даними яких розраховують показники відтворення, стану і руху основних засобів. Баланси можуть бути побудовані як за окремими, так і в цілому за всіма засобами.

Баланс основних засобів являє собою таблицю, в якій показують їх наявність на початок року, надходження за рік, вибуття протягом року та вартість основних засобів на кінець року.