17.4. Сучасні форми організації виробництва

Сучасна техніко-технологічна база виробництва, розвиток науково-технічного прогресу передбачає різні форми організації виробництва, основними з яких є такі:

1). Концентрація виробництва - його усуспільнення через збільшення розмірів підприємств, зосередження процесів виробництва, робочої сили, засобів виробництва й випуску продукції на все більш великих підприємствах.

Підвищення рівня концентрації виробництва до певної міри забезпечує зростання його внутрішньої ефективності (зменшення питомих капітальних вкладень, зростання фондовіддачі й продуктивності праці, зниження собівартості продукції). Проте створення і функціонування надміру великих підприємств є часто недоцільним не лише з економічних, а й з екологічних та соціальних міркувань; воно призводить до посилення монополізму і через це заважає розвитку конкуренщї на світовому й національному ринках. Тому в період переходу до ринкових відносин між виробниками і споживачами актуальним стає зворотний процес — деконцентрація виробництва, що здійснюється завдяки утворенню широкої мережі малих та середніх підприємств і поділу існуючих великих підприємств.

2). Спеціалізація - відображає процес зосередження діяльності підприємства на виготовленні певної продукції або виконанні окремих видів робіт. Спеціалізація підприємств є важливою передумовою підвищення ефективності їхньої господарської діяльності. Поглиблення й розвиток усіх видів спеціалізації підприємств супроводжуються більш широким застосуванням прогресивної технології і спеціалізованого устаткування, запровадженням комплексної механізації й автоматизації виробництва.

3). Кооперування виробництва, що є формою виробничих зв'язків між підприємствами, які спільно виготовляють певний вид кінцевої продукції. Воно органічно пов'язане з розвитком спеціалізації виробництва, характеризується відносною сталістю та стійкістю зв'язків між виробниками.

4). Комбінування - це процес органічного поєднання в одному підприємстві багатьох виробництв, що належать до різних галузей промисловості чи народного господарства в цілому і характеризуються: виробничо-технологічною, економічною й територіальною єдністю; єдністю сировинної, паливно-енергетичної і транспортної бази, а також системи управління.

5). Диверсифікація виробництва яка полягає в одночасному розвитку багатьох технологічно не пов'язаних між собою видів виробництва, у значному розширенні номенклатури та асортименту виробів, що їх виготовляє підприємство. Така господарська діяльність підприємства дає йому можливість краще маневрувати своїми матеріальними й людськими ресурса­ми, істотно зменшувати економічний ризик, пов'язаний з виробниц­твом і реалізацією на ринку нових видів власної продукції, підтримувати на належному рівні свою фінансову стабільність.

17.5. Поняття та показники оцінки якості продукції

Якість продукції – це сукупність властивостей і характеристик виробу (послуг), що зумовлюють його придатність задовольняти певні потреби споживачів у відповідності до свого призначення. Таким чином, якість продукції характеризує міру її придатності для споживання і поряд з ціною на неї є одним з основних чинників конкурентноздатності продукції.

Оцінка якості продукції передбачає визначення абсолютного та відносного її рівнів.

Абсолютний рівень якості того чи іншого виробу знаходять обчисленням вибраних для його вимірювання показників, не порівнюючи їх із відповідними показниками аналогічних виробів. Відносний рівень якості продукції визначається порівнянням її показників з абсолютними показ­никами якості найліпших вітчизняних та зарубіжних аналогів.

Якість продукції характеризується сукупністю показників. В залежності від властивостей, які характеризуються, показники якості поділяються на:

• одиничні, що характеризують окремі властивості виробу;

• комплексні, за допомогою яких вимірюється група властивостей виробу;

• узагальнюючі, які характеризують якість усієї сукупності продукції підприємства.

Одиничні показники умовно поділяються на такі групи:

• показники призначення, які характеризують основні функції, для виконання яких призначена продукція, а також область її застосування;

• показники надійності, що характеризують здатність продукції до безвідмовної роботи протягом певного терміну без погіршення експлуатаційних властивостей. До них відносять довговічність, безвідмовність, ремонтопридатність;

• ергономічні показники, які характеризують відповідність продукції антропометричним, гігієнічним, фізіологічним та психологічним властивостям працюючих з нею людей;

• естетичні показники, що характеризують зовнішній вигляд виробу, відповідність стилю і моді, оригінальність, гармонійність, колір тощо;

• показники технологічності - характеризують оптимальність розподілу затрат праці, матеріалів, енергії при підготовці виробництва, виготовленні та експлуатації продукції;

• показники транспортабельності - характеризують можливість транспортування продукції різними видами транспорту;

• показники стандартизації та уніфікації – характеризують ступінь використання стандартних та уніфікованих елементів у складі виробу;

• патентно-правові показники, які характеризують ступінь новизни продукції та оформлення цієї новизни патентами, ліцензіями, авторськими свідоцтвами;

• показники безпеки, які характеризуються ступенем захищеності людини при експлуатації та споживанні продукції від механічних, електричних, теплових та інших впливів;

• економічні показники, які відображають затрати на розробку, виготовлення і експлуатацію виробу;

Комплексні показники якості характеризують одночасно декілька властивостей продукції. Згідно з цими показниками продукцію поділяють на сорти, марки, класи.

У процесі господарської діяльності важливо не тільки вірно оцінити якість окремих виробів, але й загальний рівень якості продукції підприємства. Для цього використовуються узагальнюючі показники, основними серед яких є:

• коефіцієнт оновлення асортименту, який визначається як відношення кількості нових видів продукції до загальної кількості продукції, що випускається;

• частка сертифікованої продукції у загальному обсязі продукції підприємства;

• частка продукції, призначеної для експорту;

• обсяг товарів, реалізованих за зниженими цінами під час сезонного розпродажу;

• частка виробничого браку у загальному обсязі виробленої продукції.