Основні методи лінгвістичних досліджень

У межах сучасного лінгвістичного аналізу різні за своїм мовним статусом явища розглядаються під різними кутами зору, що дозволяє досліднику простежити функціонування мовних одиниць у двох планах – як системи, в якій упорядковані і протиставлені мовні факти, представлені як відбиття когнітивної діяльності людини, й у плані мовлення, де проявляються специфічні властивості конкретних мовних одиниць при їх актуалізації у мовленнєвих актах.

Розгляд мовних одиниць чи явищ у плані мови передбачає застосування методів дослідження мови, спостерігаючи ж ці одиниці у мовленнєвих актах, ми залучаємо методи дослідження мовлення.

Дослідження мови, що передбачає вивчення системних явищ, уможливлюється застосуванням таких методів:

• Структурний метод – це синхронний аналіз мовних явищ з установленням зв’язків і відношень між мовними елементами. Цей метод передбачає застосування таких процедур як побудова опозицій – привативних, градуальних, еквіполентних-нейтральних, тощо, а також установлення диференційних ознак мікросистем, що розглядаються.

• Дескриптивний (описовий) метод є найпростішим і найпоширенішим методом дослідження мови. Він полягає в послідовному вивченні мовних одиниць, установленні їх структури і функціонування на певному етапі мовного розвитку. Найчастіше дескриптивний метод застосовується для вивчення сучасного стану мови.

• Дистрибутивний аналіз, у межах якого вивчається можливість / немож­ли­­вість структурної, граматичної та семантичної сполучуваності. Цей метод використовується у граматичних, семантичних і стилістичних дослідженнях.

• Контрастивний, структурно-типологічний, порівняльний методи полягають у системному порівнянні одиниць чи явищ однієї мови з відповідними одиницями чи явищами іншої мови з метою виявлення національно-мовних та структурно-типологічних відміннос­тей і відповідностей. Ці методи аналізу дозволяють знайти адекватний варіант перекладу на рідну мову, або з рідної мови – на іноземну.

• Семасіологічний метод розглядає особливості змістовного наповнення конкретного знаку. З його допомогою виявляються такі явища парадиг­матичного плану як полісемія, синонімія, омонімія, тощо. Проте в семасіологічних дослідженнях, буває, виникає потреба звернутися й до синтагматичного аналізу щодо дистрибуції знаків, що досліджуються.

• Метод семантичного поля дозволяє об’єднати за широкою семантичною ознакою групу лінгвістичних одиниць, серед яких одиниця найбільш нейтрального значення розглядається як ядро, або синонімічна домінанта конкретного поля. Наприклад, у семантичному полі «рух у просторі» серед дієслів руху to go, to run, to fly, to move, to crawl – to go є ядром поля. Цей метод також має змогу диференціювати члени єдиного поля за елемен­тарними семантичними ознаками. Якщо брати дієслова зі значенням руху, такими ознаками будуть "швидкість", "спосіб руху", "середовище руху".

Щодо методів дослідження мовлення, тут на перший план виходить текст, тобто послідов­ність мовних знаків різного статусу і складності у комунікативних актах, де простежується вплив позамовних чинників. У лінгвістиці мовлення застосовуються такі методи аналізу:

• Методи прагматичного аналізу. Прагматичний аналіз вивчає людські наміри комунікації, обумовленість ними конкретного мовного повідомлення.

• Метод контент-аналізу застосовується у структурній семантиці. Він дає у розпорядження дослідника техніку для об’єктивного кількісного описання змісту комунікації. Контент-аналіз полягає у визначенні елементарної одиниці, поява якої в тексті підраховується й оцінюється.

Метод дискурс-аналізу належить до методів когнітивної і функціональної лінгвістики. Він вивчає зв’язний текст у поєднанні з позамовними, а саме прагма­тичними, соціокультурними, психолінгвістичними та іншими чинниками. Різні типи дискурсу можуть втілюватися у фреймах, або парадигмах, тобто типових наборах мовних засобів у конкретних ситуаціях спілкування (наприклад, спілкування у студентській аудиторії, у магазині, у громад­ському транспорті). Ще одна ділянка дискурсу – це ментальні процеси, що проходять у свідомості комунікантів у певних ситуаціях спілкування (психологічні, етнографічні і соціо­культурні норми і стратегії породження і розуміння мовних повідомлень).

• Соціолінгвістичні методи поєднують лінгвістичні методи з методами дослідження соціології, серед яких найбільш поширеними є методи польо­вих досліджень (отримання даних від інформантів за місцем їх мешкання, статтю, віком, соціальним станом) у поєднанні зі статистичною обробкою отриманих результатів. Методи польових досліджень становлять різні форми опитувань (анкети, інтерв’ю), методи безпосередніх спостережень за мовою різних соціальних груп.

• Психолінгвістичні методи пов’язані із прилученням психологічних експериментів до вивчення мовних фактів. Вони базуються на розумінні мови як явища ,що міститься у свідомості людини.

Розділи дипломної роботи обов’язково містять параграфи, які у разі потреби розбиваються на пункти. Оптимальна кількість розділів 3-4, число параграфів у кожному розділі щонайменше 2. Поділ роботи на розділи і параграфи має відповідати логіці викладу матеріалу.

Кожний параграф може закінчуватися проміжним висновком. Більш загальний висновок є обов’язковим у кінці кожного розділу.

Кожний розділ дипломної роботи починається з нової сторінки і має назву. Текст треба викладати в науковому стилі, простою, точною, літературною мовою. Викладання думок повинно бути лаконічним, послідовним, простим, точним, небагатослівним. Неприпустимі тавтологія, патетика, штампи, канцеляризми, недоречне застосування маловідомих та іншомовних термінів. Перевагу слід надавати безособовим реченням, використовувати прості фрази. Нагромадження однієї складної думки на іншу неприпустиме.

Зв’язні думки, формуючись поступово, об’єднуються одним змістом і утворюють абзац. Смислова сторона визначає межі абзаців.

Для означення автора дослідження застосовується особовий займенник першої особи множини: we consider, we think, we believe, we suppose, we are going to prove, as we have analyzed, as we have shown, etc.

Розділи роботи повинні містити теоретичну і практичну (емпіричну) частини.

У теоретичній частині викладаються теоретичні й методологічні обґрунтування теми: наскільки запропонована тема є вивченою у сучасному мовознавстві, історія вивчення досліджуваної проблеми, розглядаються підходи до вирішення проблеми, що вивчається в дипломній роботі, які викладено в наявній літературі. Теоретичні висновки повинні мати посилання на джерела, авторів, наукові роботи.

Практична частина – це лінгвістичний емпіричний аналіз, у якому знаходять застосування теоретичні постулати.

Як у теоретичній, так і в практичній частині дипломної роботи, повинні знайти відбиття власні міркування студента, з посиланням на власний перекладацький досвід.

Післямова (Висновки)

У післямові звичайно робиться висновок про те, як вирішені завдання дослідження і чи досягнута мета, зазначена у Вступі. Відмічається, яке є теоретичне значення і практичний вихід виконаної роботи.

Резюме

Резюме до диплому виконується іноземною мовою, якщо диплом написано українською. У цьому випадку його обсяг має бути 7-10 сторінок, щоб студент мав змогу показати володіння іноземною мовою.

Резюме українською мовою до диплому написаному іноземною мовою, може бути меншим: 5-7 сторінок.

Список опрацьованої наукової літератури повинен містити щонайменше 30 позицій.

Зразки оформлення бібліографічного списку

Характерис­тика джерела		Приклад оформлення
Монографічні, навчальні посібники	Один, два або три автори	Жоль К.К. Мысль. Слово. Метафора: Проблемы сема нтики в философском освещении. - К.: Наукова думка, 1984. -303с. Strunk W. Jr. The Elements of Style. - Boston: Allyn and Bacon, 1999. - 105p. Гуськова Т.Н., Зиборова Г.М. Трудности перевода общественно-полити­ческого текста с английского языка на русский: Учеб. пособие для ин-тов и фак. иностр. яз. - М.: Русская политическая энциклопедия, 2000. - 228с.
	Чотири автори або без автора	Попередження інтерференції мови оригіналу в перекладі (вибрані граматичні та лексичні проблеми перекладу з української мови на англійську). Навч. посібник./ В Л Карабан., О.В Борисова., Б.М Колодій., К.А Кузьміна - Вінниця: Нова книга, 2003 .-208с. Языковая номинация (общие вопросы)/Отв. Ред. Б.А. Серебренников, А.А. Уфимцева. – М.: Наука, 1977. – 286 с.
Багатотомні видання		Даль В. Толковый словарь живого великорусского языка: В 4т.- М.: Русский язык, 2000. - Т. 1: А - 3. - 2000. - 699с.
Збірка наукових праць		Наукові записки: Збірник наукових праць Київського національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова. - К., 2001. -156с.
Матеріали наукових конференцій /семінарів		Структура представления знаний о мире, обществе, человеке: в поисках новых смыслов. Вып. 4. T.I. Социальные науки / Луган.нац.пед.ун-т им.Т.Шевченко; Отв.ред.: Л.Н.Синельникова, Л.Ф.Компанцева, Г.А.Петровская. - Луганск: Знание, 2003. - 260с.
Дисертація		Коваленко A.M. Заголовок англомовного журнального мікротексту-повідомлення: структура, семантика, прагматика (на матеріалі тижневика Newsweek): Дис. канд. філол. наук: 10.02.04 - германські мови. - К., 2002. - 175 с.
Автореферат дисертації		Одарчук Н. А. Семантика та прагматика висловлень відмови в англомовному художньому дискурсі: Автореф. дис… канд. філол. наук: 10.02.04 / Київський національний університет ім.Т.Г.Шевченка. - К., 2004.-20 с.
Складові частини	книги	Брандес М.П. Стиль как элемент вторичной социальной подсистемы текста / Брандес М.П. Стиль и перевод: Учеб.пособие. - М.: «Высшая школа», 1988. - С. 36- 37.
	збірки	Palmer F.R. Semantics. A new outline / Хрестоматия по английской филологии: Учеб.пособие. - М., 1991.- С. 81-97.
журналу		Орлова Г.К. К вопросу о сущности металексики (научно-аналитический обзор) // Вестник МГУ. Серия: Филология. - 2003. - №3. - С. 30-39. Максапетян А.Г. Языки описания и модели мира (постановка вопроса) // Вопросы философии. - 2003. - №2. - С. 44-56.
енциклопедії		The World Book Encyclopedia: In 22 Vol. - World Book-Childcraft International, Inc., 1981. - V.5: D, 322p. Кибрик А.Е. Генеративная лингвистика / Лингвистический энциклопедический словарь / Гл. ред. В.Н.Ярцева. -М.: Советская энциклопедия, 1990. - С.98-99.