4. Українські національні і спортивні організації на західноукраїнських землях

Українські патріотичні організації на початку 20 ст. здійснювали значну роботу з виховання у національному дусі молоді. У Львові діяло підпільне товариство «Молода Україна».

Для виховання молоді в кінці 90-х рр. у Львові було засновано спортивно-фізкультурну організацію «Сокіл», яка діяла й у багатьох селах. Великі заслуги в розбудові «Сокола» мав педагог Іван Боберський (1873-1947), котрий очолював його в 1908-1914 рр.

У 1900 р. в одному з сіл Снятинського повіту виник перший гурток спортивно-фізкультурної організації «Січ». Ця молодіжна організація, яка теж поширила діяльність на всю Галичину, перебувала під впливом Радикальної партії.

Щоб проводити військове навчання, учні львівських середніх шків у 1911 р. створили таємний гурток «Пласт». З цього гуртка вийшли юнаки, які 1913 р. виїзди до Києва і пропагували там ідею військового виховання серед молоді Наддніпрянщини. Військове навчання молоді здійснювало утворене у 1912 р. товариство «Січові стрільці».

Боберський Іван – відомий укр.. громадський діяч, один із засновників укр.. спортивного руху. Народився в с. Доброгостів Дрогобицького повіту. Став одним із організаторів сокільсько-стрілецького руху. На початку Першої світової війни увійшов до складу Бойової Управи УСС, з 1915 – член Головної Української Ради.

Трильовський Кирило (1864-1941) – укр. громадсько-політичний діяч, адвокат,публіцист, видавець. Організатор січового та січово-стрілецького руху в Галичині. Студентом вступив до Русько-української радикальної партії. 1900 – організував у селі Заваллі Снятинського повіту перший в Галичині осередок укр.. пожежно-гімнастичного товариства «Січ». 1912 став генеральним отаманом об’єднання «Січей». На поч.. Першої світової війни увійшов до складу Головної укр. ради. У жовтні 1918 увійшов до ЗУНР.

5. Франко як політичний діяч. Митрополит а. Шептицький.

Величезне значення у цій справі мала діяльність класика української літератури, вченого й громадського діяча Івана Франка (1856-1916) «Великий Каменяр», «титан праці й велет духу» - так називаємо Івана Франка. Увійшовши до складу рефакції студентського журналу «Друг» Франко разом з друзями-однодумцями Михайлом Павликом, Іваном Белеєм, Володимиром Левицьким та іншими став змінювати напрям часопису, виступати за заміну штучного «язичся», яким він друкувався, живою українською мовою. Був членом студентської організації «Академічний гурток».

У жовтні 1890 р. створив першу українську політичну партію – Русько-Українську радикальну партію. Був її першим головою (до 1898) та одним із головних ідеологів. 1899 р. він вийшов зі складу РУРП і приєднався до Української національно-демократичної партії.

Шептицький Андрій (1864-1944) – митрополит УГКЦ, архієпископ, доктор теології, граф, 44 роки керував УГКЦ (з 1900), яка завдяки йому стала національною. Освіту здобув у Краківському університеті. В 1913 р. заснував у Львові Укр. Національний Музей (найбільший в Україні), став його головним меценатом. Заснував укр.. госпіталь «Народну лічницю у Львові», підтримував видавництва. Борець за ідею незалежної України. В 1914-1917 рр. був ув’язнений. Підтримував боротьбу ОУН-УПА за незалежність України. Похований у соборі Св. Юра у Львові.