19. Виробнича функція з одним змінним фактором. Закон спадної віддачі фактора.

Існує певна межа зростання виробництва при збільшенні одного фактора, при незмінності інших факторів (закон спадної віддачі або продуктивності). Закон діє в короткостроковому періоді.

Q=f(K,L), K=const, L=var

Розглянемо дію закону на графіках сукупного, граничного і середнього продукту.

TP,MP,AP=f(x)

Найбільш ефективним є використання змінного фактора ВС Тут граничний продукт зменшується, а середній продукт зростає. На ділянці CD відбувається відносне зменшення сукупного продукту. Після DE відбувається абсолютне зменшення сукупного продукту. відповідно до закону спадної віддачі фактора, збільшення використання одного з факторів виробництва при незмінності інших факторів приводить спочатку до відносного, а потім і до абсолютного зменшення обсягів виробництва.

20. Виробнича функція з двома змінними факторами. Віддача від масштабу.

Виробнича функція в тривалому періоді. Q=f(K,L), K=var, L=var.

Графічною ілюстрацією виробничої функції із змінними факторами K,L є ізокванта кожна точка якої показує комбінації факторів виробництва, використання яких забезпечує однаковий обсяг випуску. Ізокванта показує альтернативні варіанти комбінації витрат для виробництва певної кількості продукції.

Властивості ізокванти: 1)негативний нахил; 2)Ізокванти, розташовані далі від початку координат характеризують більший обсяг випуску.

Кут нахилу ізокванти показує від якої кількості капіталу виробник може відмовитися із введенням додаткової одиниці праці. Числове значення кутового коефіцієнта називається граничною нормою технологічного заміщення працею капіталу.

Із рухом вниз по ізокванті MRTSLK зменшується. Це показує зниження ефективності використання будь-якого фактора. Гранична норма технічного заміщення залежить від граничного продукту, праці і капітала.

В реальному виробництві зустрічаються такі конфігурації ізоквант: Повна замінність факторів, Жорстка доповнюваність факторів

Збільшення масштабу виробництва відбувається, коли фірма збільшує кількість використовуваних факторів в однакових пропорціях. Q0=f(K,L), Q1=f(kK,kL), Q1=kQ0 – постійний еф. масштабу, Q1>kQ0 – зростаючий еф. масштабу, Q1<kQ0 – спадний еф. Масштабу

1) Кількість продукції зросте в 2 рази (постійна віддача від масштабу), рисунок а.

2) Кількість продукції зросте менше, ніж у 2 рази (спадна віддача від масштабу), рисунок б.

3) Кількість продукції зросте більш, ніж у 2 рази (зростаюча віддача від масштабу), рисунок в.

Віддачу від масштабу можна зобразити використовуючи показник віддачі – відстань уздовж променя проведеного з початку координат між ізоквантами, які характеризують кратні обсяги випуску.

а) постійна віддача від масштабу; oa = ab = bc

б) спадна віддача від масштабу; oa < ab < bc

в)зростаюча віддача від масштабу. oa > ab > bc

21. Бюджетне обмеження і рівновага виробника. Траекторія виробничої діяльності фірми. Види технічного прогресу.

Кожен виробник, купуючи необхідні фактори, обмежений у коштах. Якщо свій бюджет він витратить на придбання факторів K і L за ціною PK і PL, то бюджетне обмеження його буде мати виглядa (рівняння ізокости). С=PKK+PLL

Ізокоста - безліч можливих комбінацій факторів виробництва при заданому обсязі витрат на них. Ізокосту називають лінією однакових витрат підприємства. Чим більше бюджетні можливості виробника, тим далі від початку координат розташовані ізокости. Оптимумом виробника буде т. дотику заданою ізокостою найвищої з досяжних ізоквант. Точка дотику ізокванти ізокостою буде точкою найбільш раціональної поведінки виробника (т.Е)

Траекторія виробничої діяльності підприємств:

Щоб представити перспективу розвитку підприємства в тривалому періоді треба дослідити як будуть змінюватись обсяги виробництва і відповідно витрати на придбання факторів. Задача виробника на кожному етапі збільшення обсягів виробництва полягає в оптимізації факторів відповідно до змін витрат на них. З'єднавши точки дотику ізоквант ізокостами, отримаємо траєкторію розширення економічної діяльності фірми або траєкторію розвитку виробничої діяльності підприємства (лінія ОК).

Види технічного прогресу:

1)Капітало-інтенсивний(працезберігаючий)

При русі уздовж лінії, що характеризує постійне співвідношення K/L, MRTSKL зменшується. Прогрес супроводжується випереджанням збільшення граничного продукту капіталу порівняно із збільшенням граничної продуктивності праці.

2)Працеінтенсивний (капіталозберігаючий)

3)Нейтральний технічний прогрес

якщо він супроводжується пропорційним збільшенням MPк і MPl, так що MRTSl,k при русі до початку координат залишається незмінної.

22. Економічні і бухгалтерські витрати. Нормальний прибуток.

Вміненні або альтернативні витрати – дійсні витрати на виготовлення певного товару, які дорівнюють найбільшій корисності тих благ, яку суспільство мало б, якщо б використані ресурси витрачалися інакше. Вміненні витрати з позицій підприємства поділяються на явні і неявні.

Економічні витрати оцінюють альтернативні витрати в грошовій формі. Бухгалтерські витрати - фактичні витрати факторів виробництва у формі прямих платежів за фактори виробництва.

Бухгалтерський прибуток = доход від реалізації – бухгалтерські (явні) витрати. Економічний прибуток = доход від реалізації – економічні (явні + неявні) витрати, розраховані як альтернативні (вмінені), які включають нормальний прибуток, що приходиться на ресурс “підприємницькі здібності”.

В неявні витрати включається нормальний прибуток (дохід на ресурс, підприємницькі здібності) – це мінімальна сума грошей, достатня для того, щоб втримати ресурси на даному напрямку діяльності.

Явні витрати - пов'язані з необхідністю придбання фірмою ресурсів. Вони розраховуються як вигода, яку б мала фірма, якщо б свої кошти витрачала б на придбання інших ресурсів.

Неявні витрати – розраховуються як вигода, яку б мала фірма, якщо б власні ресурси використовувала по-іншому. Пов'язані з наявністю у фірмі власних ресурсів.

В неявні витрати включається нормальний прибуток (дохід на ресурс, підприємницькі здібності) – це мінімальна сума грошей, достатня для того, щоб втримати ресурси на даному напрямку діяльності.

Бухгалтерські витрати – це тільки явні витрати.

Бухгалтерські витрати = виручка від реалізації – бухгалтерський прибуток.