5. Етапи суспільно-географічного районування

Процес районування передбачає здійснення трьох головних процедур (або етапів) - розрізнення районів, їх осмислення та розмежування. Вважається, що районування закінчено тоді, коли встановлено самі райони, дано їх змістовну характеристику і вказано границі між ними. Пріоритетне застосування різних способів районування залежить від конкретного його етапу.

Розрізнення районів - складний науковий процес, пов'язаний з освоєнням найрізноманітнішої інформації і спрямований на одержання переважно якісних результатів. Таке загальне уявлення про райони доцільніше отримувати дедуктивним способом, у межах якого висувається гіпотеза членування території за певними нечисленними, але гіпотетично значущими критеріями.

Осмислення районів передбачає спочатку встановлення ядер районів, визначення їх супідрядності, а потім змістовну характеристику досліджуваних явищ у визначених районах. При цьому осмислення районів відбувається обов'язково в контексті загального процесу районоутворення на досліджуваній території (у країні в цілому).

Розмежування районів - процес конкретної делімітації районів з урахуванням втрачених особливостей районоутворення. Він є досить чітким, пов'язаним з вивченням переважно кількісної інформації, легко формалізується. На цьому етапі застосовується головним чином індуктивний спосіб районування шляхом статистичного аналізу даних емпіричних досліджень. За його допомогою обирається не єдиний перелік показників, що лежать в основі визначення границь усіх районів (це практично неможливо), а відповідно до специфіки кожного конкретного району підбираються спеціальні показники, які можна зіставляти із показниками для сусідніх районах, шукати границі за розбіжностями. Таке визначення границь часто у науковій літературі називається делімітацією за допомогою "змінних ознак".

У цілому ж відомо, що границі між ядрами районів знаходяться там, де явище має свої мінімальні значення, тому особлива точність при вибаченні границь районів і не є потрібною, вона не визначає змістовну сутність районів. Звідси випливає теза про те, що ядра районів - це об'єктивне явище, а границі - суб'єктивне. На практиці найціннішим результатом процедури розмежування є не стільки виявлення точного розташування границь, скільки отримувані нові знання про кожен район та про характер районоутворення.

Отже, на кожному з трьох етапів районування виконуються певні види робіт, у результаті чого процес районування можна вважати завершеним на конкретний момент часу. Це пов'язано з тим, що процес районоутворення є безперервним, постійно в межах виділених районів відбуваються певні зміни, що викликають, як мінімум, коливання їх границь, а часто торкаються і специфіки районів.