1.7 Розміщення освітлювальних приладів

Рівномірне розміщення світлових приладів необхідне для рівномірного розподілу освітленості по освітлюваному приміщенні. При цьому будь-яке перевищення освітленості в окремих точках приміщення погіршить економічні показники. Освітлювальна установка повинна забезпечувати нормовану освітленість на всіх робочих поверхнях, тому споживча електроенергія буде мінімальною при рівномірному розподілі освітленості.

Розподіл освітленості по освітлювальних поверхнях визначається кривою світлорозподілу світлового приладу, а також відносною відстанню між світильниками, яка визначається відношенням відстані між світильниками до висоти підвісу над освітлюваною поверхнею.

В залежності від рівня освітленості світильники з люмінесцентними лампами розміщують суцільними рядами без розривів або з розривами. В лініях з розривами відстань між кінцями світильників не повинна перевищувати половини висоти установки світильників над робочою поверхнею.

Ряди світильників краще розміщувати паралельно стінам з вікнами або рядам колон приміщення. Світильники з чотирма люмінесцентними лампами і більше не обов’язково розміщувати суцільними рядами або рядами з розривами.

Відносна відстань між світильниками, що забезпечує при даній кривій сили світла максимальну рівномірність не завжди відповідає найменшій питомій потужності освітлювальної установки, тобто найбільшій енергетичній економічності.

Для світильників з лампами розжарювання це пояснюється тим, що зі збільшенням потужності ламп значно збільшується їх світлова віддача.

Світильники з лампами розжарювання рекомендується розміщувати по вершинам квадратних або прямокутних полів з відношенням більшої сторони до меншої не більше ніж 1:5 або по вершинах рівнобічних полів з гострими кутами при вершинах, близькими до 60⁰.

При розміщенні світильників загального освітлення необхідно регламентувати відстань від крайнього ряду світильників до стін, що залежить від наявності робочих поверхонь біля стін приміщення. При наявності їх відстань від крайнього ряду світильників до стіни повинна складати 0,250,3 відстані між світильниками. При відсутності робочих місць біля стін цю відстань можна збільшити до 0,40,5.

В усіх приміщеннях стоять світильники з люмінесцентними лампами, які розміщенні світловими лініями з розривами. В маленьких кімнатах (менше 10 м²) та кладових ставиться один світильник, в центрі. На першому поверсі на ґанках ставляться світильники над проходом. В коридорах розміщені світильники з люмінесцентними лампами через кожні 4,5 м, між центрами світильників.

2 Електротехнічна частина

2.1 Вибір напруги та джерел живлення

Для живлення світильників загального освітлення використовуються електричні мережі змінного струму напругою: при заземленій нейтралі не вище 380/220 В, при ізольованій не вище 220 В, при постійному струмі не більше 220 В.

В основному широко використовуються освітлювальні мережі змінного струму з заземленою нейтраллю. Мережі з ізольованою нейтраллю використовуються в основному в спеціальних установках при підвищених вимогах до електробезпеки, а постійний струм  для резервного живлення особливо відповідальних освітлювальних установок та в спеціальних електроустановках.

Напруга 380 В для живлення світильників загального освітлення допускається при висоті установки світильників не менше 2,5 метрів над підлогою в випадках, коли: світильники комплектуються лампами, напруга яких 380 В; електричні схеми світильників вимагають використання напруги 380 В; лампи в багатолампових світильниках за умовами експлуатації підключаються до кількох фаз.

В приміщеннях небезпечних та особливо небезпечних вводяться обмеження з використання напруги 127 та 220 В для світильників загального освітлення з лампами розжарювання. Одне з них полягає в тому, що при висоті установки світильника менше 2,5 метри конструкція їх повинна виключати можливість доступу до ламп без використання будь-якого пристосування чи інструмента. Це викликано необхідністю підвищення електробезпеки людей, не кваліфікованих в області обслуговування електроустановок. Воно не обов’язкове для спеціально підготовленого персоналу.

Для живлення світильників місцевого стаціонарного освітлення з лампами розжарювання в приміщеннях без підвищеної небезпеки рекомендується використання напруги не вище 220 В, а в інших випадках  напругою не вище 42 В.

Для забезпечення надійної роботи газорозрядних ламп напруга на них не повинна бути нижча 90% номінальної, а найбільша  не більше 105% номінальної. Частота коливання напруги в ламп робочого освітлення при змінах менше 1% не обмежується, а більше 1% їх допустиму частоту визначають в залежності від величини коливань напруги.

Живлення освітлювальної мережі здійснюється від трансформаторів. При напрузі силових приймачів 380 В живлення установок повинно здійснюватись від трансформаторів 380/220 В, спільних для силового та освітлювального навантаження.

При напрузі світильників 380 В можна використовувати мережі 660/380 В.

Використання самостійних освітлювальних трансформаторів необхідне лише тоді, коли силове навантаження викликає недопустимі коливання напруги або напруга 380/220 В  220/127 В не можна прийняти за умовами безпеки. Сполучення трансформаторів для силового і освітлювального навантаження зменшує їх загальну кількість та сумарно встановлену потужність, скорочує кількість апаратури та об’єм приміщень підстанції, а також дозволяє спростити загальну схему електропостачання.

В нашому випадку вибрана схема електропостачання з напругою 380/220 В. В якості джерела живлення використовую трансформатор потужністю 400 кВА cos φ = 0,9%, К_з= 0,9%, ∆U=5% .