3.Валютний ринок та валютні операції, міжнародні кредитні відносини.

Валю́та (англ. currency — грошовий обіг, валюта) — грошова одиниця, що використовується для вимірювання величини вартості товарів.

Поняття валюта вживається в трьох значеннях:

• грошова одиниця країни (американський долар, японська єна, українська гривня та ін.) та її певний тип (золота, кредитно-паперова, срібна);

• іноземна валюта, тобто грошові знаки іноземних країн, а також кредитні і платіжні засоби, які виражені в іноземних грошових одиницях і використовуються у міжнародних грошових розрахунках;

• міжнародна (в тому числі регіональна) грошова розрахункова одиниця і платіжний засіб (СДР, євро).

Торгівля на валютному ринку здійснюється на базі встановлення обмінного курсу валют.

Процес встановлення валютного курсу є котируванням валют.

Існує два метода котирування іноземної валюти до національної:

• Пряме котирування

• Непряме котирування

Пряме котирування – при якому курс одиниці іноземної валюти (базова валюта) виражається в національній валюті (валюта, що котирується).Це вираження одиниці іноземної валюти у національній:1долар=8.05 гривні.

База котирування – базова валюта – валюта, відносно якої котирується інші валюти, (звичайно нею є валюта, яка признається у всьому світі , але деколи з історичних причин базовою є більш мілка валюта ) Переважно долар США використовується у вигляді базової валюти.

Валюта котирування – валюта, що котирується.

Непряме котирування – це вираження одиниці національної валюти в іноземній. Переважно цей метод застосовується у Великобританії та її колишніх колоніях:1фунт стерлінгів = 1,59 доларів.

Між двома цими методами немає економічної різниці, сутність валютного курсу єдина.

Різні методи котирування створюють практичні зручності для валютних операторів, тому що виключають необхідність в додаткових розрахунках. Котирування по прямому методу на двох ринках повинні бути оберненими, тобто вартість курсового перерахунку валюти рівна 0.

Конвертованість грошової одиниці – це можливість для учасників зовнішньоекономічних угод легально обмінювати її на іноземні валюти.

За ступенем конвертованості розрізняють валюти:

Вільно конвертована валюта (ВКВ), які без обмежень обмінюються на інші види валют і широко використовуються для здійснення платежів на міжнародних ринках. До вільноконвертованих валют відносяться долари США, канадські долари, національні валюти країн ЄС, Швейцарії, Швеції та Японії. Вільноконвертовані валюти, як правило, використовуються при визначенні валюти ціни.

Частково конвертована валюта – національна валюта країн, в яких застосовуються валютні обмеження для резидентів та за окремими видами обмінних операцій. Розрізняють такі основні сфери валютних обмежень: поточні операції платіжного балансу (торгові та неторгові угоди); обмежений продаж іноземної валюти, заборона продажу товарів за кордоном за національну валюту, регулювання строку платежів, експорту та імпорту. Основна причина валютних обмежень – нестача валюти, тиск зовнішньої заборгованості, розлад платіжних балансів (російський рубль).

Неконвертована валюта – національна валюта, яка функціонує тільки в межах однієї країни і не обмінюється на інші іноземні валюти .

Клірингові валюти – це розрахункові валютні одиниці, що функціонують на основі клірингових угод. Клірингові угоди укладаються для вирівнювання платіжного балансу без витрат валютних резервів: 1) при необхідності отримання пільгового кредиту від контрагента, який має активний баланс; 2) в якості заходу у відповідь на дискримінаційні дії іншої держави.

У класифікаторі іноземних валют НБУ до групи вільно кон­вертованих валют відносяться: австралійські долари (AUD), австрійські шилінги (ATS), англійські фунти стерлінгів (GBP), бельгійські франки (BEF), німецькі марки (DEM), голландські гуль­дени (HLG), грецькі драхми (GRD), датські крони (DKM), ірландські фунти (ІЕР). іспанські песети (ESP), італійські ліри (ITL), канадські долари (CAD), норвезькі крони (NOK), долари СІЛА (USD), фінські марки (FIM), португальські ескудо (РТЕ), французькі франки (FRF), шведські крони (SEK), швейцарські франки (CHF), японські ієни (JPY), ісландські крони (ISK), ЕКЮ, СДР.

До групи іноземних валют з обмеженою конвертацією належать: чілійські песо, китайські юані, чеські крони, словацькі крони, єгипетські фунти, гонконзькі долари, сингапурські до лари, угорські форінти, індійські рупії, ізраїльські шекелі, корейські вони, польські злоті, румунські леї, реали Саудівське Аравії, тайванські долари, турецькі ліри, кувейтські динари новозеландські долари, мальтійські ліри, російські рублі, болгарські леви, хорватські куни та деякі інші.

До групи неконвертованих валют у класифікаторі НБТ відносяться усі інші валюти, які не включені до першої т другої груп валюті.

Валютний ринок історично діє з моменту виникнення поняття “валюти”, але остаточно сформувався в ХХ ст.. Цьому сприяв розвиток міжнародних зв’язків СВС, банківської системи, удосконаленими засобами зв’язку та інформації.

Валютний ринок розглядається як розгалужена система механізмів, функціонування яких забезпечує купівлю та продаж національних та іноземних валют з метою їх використання для обслуговування міжнародних розрахунків.

В операційному плані вал. Ринок розглядається як сукупність конверсійних і депозитно-кредитних операцій в іноземній валюті, що здійснюються між учасниками (контрагентами).

В інфраструктурному значенні валютний ринок – це офіційний центр, де відбувається купівля-продаж іноземної валюти на основі попиту та пропозиції.

В загальному значенні ВР – це складова сфери обміну національної та міжнародної економіки в якій здійснюється торгівля національними та наднаціональними грошовими одиницями, що обслуговують міжнародні платіжні операції.

До головних функцій валютних ринків можна віднести :

• Забезпечення виконання міжнародних розрахунків – ця функція виконується валютними ринкам з початку їх існування і є первинною по відношенню до всіх інших функцій бо валютні ринки виникли саме для її реалізації.

• Забезпечення ефективного функціонування світових кредитних та фінансових ринків – ця функція виникла в процесі подальшого розвитку та ускладнення МЕВ (поява прямих закордонних інвестицій, ТНК, світових фінансових центрів – поява світового господарства). Виконуючи цю функцію валютний ринок дозволяє суб’єктам МЕВ користуватися національними кредитними та фінансовими ринками для фінансування та проведення операцій по всьому світу. Тобто фірми мають змогу отримувати кредити за найнижчими ставками і у найпривабливішій для них валюті, а потім використовувати залучені кошти для фінансування будь-яких операцій.

• Страхування валютних та кредитних ризиків – ця функція виникла і почала розвиватися відносно недавно (значне підсилення розвитку відбулося після Кінгстонської конференції в 1978 року) після впровадження вільно плаваючих валютних курсів, що значно підвищило валютні ризики суб’єктів МЕВ. Зараз валютні ринки надають можливість суб’єктам МЕВ за допомогою відповідних інструментів (опціони, ф’ючерси, форвардні контракти, валютні свопи) зменшити або зовсім уникнути валютних ризиків які пов’язані з проведенням операцій в різних валютах.

• Отримання спекулятивного прибутку учасниками ринку у вигляді різниці курсiв валют. Валютні ринки дозволяють заробляти на проведенні операцій з валютними інструментами, учасники заробляють на різниці курсів купівлі та продажу певної валюти. Тобто спекулянт відкриває позицію по певній валюті і очікує зміни курсу, якщо курс змінився таким чином яким очікував спекулянт то він заробить прибуток якщо, ні то збиток.

• Визначення валютних курсів – діяльність операторів на валютних ринках постійно змінює валютні курси тих валют, з якими працюють на цьому ринку. Існує багато причин зміни валютного курсу певної валюти, але всі вони діють опосередковано через зміну попиту і пропозиції на цю валюту на валютних ринках. Таким чином саме на валютному ринку визначається вартість певної валюти.

• Диверсифiкацiя валютних резервів банків, підприємств, держав – тут мова йде про те, що суб’єкти МЕВ можуть певним чином застрахувати себе від змін валютних курсів шляхом розосередження своїх грошових активів в різних валютах.

• Регулювання економіки – ця функція є похідною від функції визначення валютних курсів, бо через зміну валютного курсу відкрита економіка може регулювати диспропорції які виникають в ній.