
6.2. Функція менеджменту "планування"
Під плануванням розуміють відносно відокремлений вид управлінської діяльності, який визначає перспективу та майбутній стан організації. Залежно від спрямованості та характеру завдань, що вирішуються, розрізняють три види планування: стратегічне, тактичне та оперативне.
Стратегічне планування полягає здебільшого у визначенні головних цілей діяльності фірми та орієнтоване на визначення запланованих кінцевих результатів, при цьому враховуються способи і засоби досягнення поставлених цілей, а також забезпечення необхідними ресурсами. Стратегічне планування охоплює період в 5-10 років, впливає на функціонування всієї системи управління і має віддалені наслідки.
Тактичне планування здійснюється на основі стратегічного і є інструментом виконання стратегічних планів. Цей вид планування стосується в першу чергу умов господарських операцій: виробничих потужностей, фінансування, інвестицій, середніх термінів збуту, персоналу.
Оперативне планування здійснюється на нижньому рівні організації - це планування конкретних дій на короткотривалий період. Для цього виду планування детально розробляються засоби та способи вирішення завдань, використання ресурсів, а також впровадження нових технологій.
Розглянемо деякі з планів.
Стратегічне планування містить встановлення цілей організації, аналіз середовища та стану організації, оцінку стратегічних альтернатив та вибір стратегії. Планування реалізації стратегії є логічним продовженням стратегічного планування та спрямоване на розробку способів її реалізації.
Найбільш прикладне значення має схема процесу стратегічного планування (рис.7.1), запропонована Месконом, Альбертом і Хедоурі, яка містить такі етапи:
Кінцевим результатом стратегічного планування мають бути конкретні рішення і показники (рівень прибутків та витрат, обсяг реалізації тощо).
Стратегічне планування визначає цілі і терміни їх досягнення. Але для цього важливо знати, як реалізувати стратегію. Тобто існує необхідність її планування, яке здійснюється:
- з використанням адміністративних важелів (тактики, процедур, правил, політики);
- за допомогою економічних важелів (шляхом формування бюджету, застосування системи показників).
Необхідність якісного перетворення української економіки на принципово нових основах спонукає широко використовувати бізнес-планування для поліпшення ринкового функціонування вітчизняних підприємств.
Опанування технікою бізнес-планування є актуальним завданням. Підприємства повинні чітко уявляти потребу на перспективу у фінансових, матеріальних, трудових та інтелектуальних ресурсах, джерел їх отримання, а також уміти розраховувати ефективність використання ресурсів у процесі роботи.
Сьогодні бізнес-планування є універсальним інструментом прогнозування майбутнього та ефективним інструментом менеджменту, який має застосовуватися не тільки з метою залучення фінансових коштів, а й при керуванні розвитком підприємства, розробці реалістичних виробничих програм, планів злиттів, поглинань та ін. Використання цієї універсальної процедури дозволяє значно підвищити конкурентоспроможність підприємств, скоротити тривалість прийняття управлінських рішень, упорядкувати виробничі й фінансові цикли.
Загальносвітова практика бізнес-планування є галуззю, в якій менеджмент, планування, макроекономіка, маркетинг, фінансовий і економічний аналіз, соціальна й особистіша психологія, системний аналіз, високі технології взаємозалежними. Закордоном воно давно стало окремою галуззю людських знань, у якій є свої напрями, школи, багаторічні напрацювання, теоретичні й практичні методики. Ефективне використання цих знань дозволяє успішно організовувати новий і розширювати наявний бізнес, розробляти цілі організації, способи їх досягнення, мінімізувати ризики.
Бізнес-планування особливо необхідне, якщо підприємство вирішило:
o освоїти нові ринки (продукцію, послуги);
o відкрити нові напрями діяльності;
o отримати доступ до кредитної лінії;
o розширити або модернізувати виробництво;
o взяти участь у спільному підприємстві.
Бізнес-планування є процесом написання бізнес-плану, в якому можуть брати участь дві зацікавлені сторони: інвестор, який прагне оцінити ефективність вкладення коштів, і виконавці (в особі консультантів або персоналу підприємства).
У першу чергу це необхідно інвестору, бо від цього залежить доля його капіталу. Саме тому повинно відбуватися за особистої участі інвестора. Було б неправильно просто замовити написання бізнес-плану консультанту або повністю довірити це персоналу підприємства й дистанціюватися від самого процесу. Слід зазначити, що бізнес-план є:
o моделлю проекту й тверезою оцінкою реальних можливостей;
o необхідний для залучення інвесторів і/або одержання кредиту;
o інструментом управління проектом.
Основні переваги, одержувані підприємцем від бізнес-планування:
o можливість чітко обміркувати й оформити свої ідеї, перевірити їх життєздатність на папері шляхом розрахункову;
o можливість уникнути безлічі помилок і непотрібних витрат, заощадити гроші, час і нерви;
o можливість набагато краще зрозуміти механізм роботи підприємства і діяти в ринковому середовищі ефективніше;
o після завершення процесу написання бізнес-плану він служитиме чітким алгоритмом дій.
Початкове бізнес-планування потребує значних коштів, зусиль і часу для збору й опрацювання інформації, зате наступне фінансове планування підприємства буде набагато простішим, тому що достатньо своєчасного періодичного внесення доповнень до поточного плану й адекватного реагування на ринкову ситуацію.
Бізнес-план містить такі розділи:
o вступ;
o характеристика продукції (послуг) та аналіз ситуації у сфері майбутньої діяльності;
o оцінка ринку збуту та конкуренції;
o стратегія маркетингу;
o план виробництва;
o організаційний план;
o юридичний план;
o оцінка ризику та страхування;
o фінансовий план;
o екологія.
Після завершення розробки план має бути перетворений у логічну послідовність цілеспрямованих дій. Ефективність його визначається двома параметрами: ступенем прийняття виконавцями та якістю і професіоналізмом. Тільки при високих значеннях цих параметрів на нього можна покладати певні надії.