3.4. Оцінка фінансового стану підприємства

Фінансовий стан підприємства – це комплексне поняття, яке є результатом взаємодії всіх елементів системи фінансових відносин підприємства, визначається сукупністю виробничо-господарських факторів і характеризується системою показників, що відображають наявність, розміщення і використання фінансових ресурсів.

Фінансовий стан підприємства треба систематично і всебічно оцінювати з використанням різних методів, прийомів та методів аналізу.

Аналіз фінансового стану – це частина загального аналізу господарської діяльності підприємства, який складається з двох взаємозв’язаних розділів: фінансового та управлінського аналізу.

Фінансовий аналіз доцільно проводити в такій послідовності:

• попередній;

• фінансової стійкості;

• ліквідності балансу;

• фінансових коефіцієнтів;

• коефіцієнтів рентабельності і ділової активності.

Результатом попереднього аналізу є загальна оцінка фінансового стану підприємства, а також визначення платоспроможності і задовільної структури балансу підприємства.

Аналіз фінансової стійкості починається з показників, які відображають суть стійкості фінансового стану. Враховуючи, що довгострокові і середньострокові кредити і залучені кошти спрямовуються в основному на придбання основних засобів і капітальні вкладення, для виконання умови платоспроможності підприємства необхідно обмежити запаси і затрати величиною власних оборотних коштів. У відповідності до показників забезпеченості запасів і затрат власними і залученими джерелами виділяють такі типи фінансової стійкості: абсолютна стійкість фінансового стану; нормально стійкий фінансовий стан; нестійкий фінансовий стан; кризовий фінансовий стан.

Аналіз ліквідності балансу дозволяє оцінити кредитоспроможність підприємства, тобто здатність розраховуватися зі своїми зобов’язаннями. Ліквідність визначається покриттям зобов’язань підприємства його активами, термін перетворення яких в гроші відповідає терміну погашення зобов’язань. Для комплексної оцінки ліквідності балансу розраховують загальний показник ліквідності:

(1.1)

де НЛА – найбільш ліквідні активи;

ШЛА – активи, які швидко реалізуються;

ПРА – активи, які повільно реалізуються;

НТЗ – найбільш термінові зобов’язання;

КП, ДП – короткотермінові, довготермінові пасиви.

З метою аналізу фінансових коефіцієнтів доцільно розраховувати такі показники:

• Автономії (незалежності), який визначається за формулою:

. (1.2)

Чим більший цей коефіцієнт, тим більша фінансова незалежність підприємства. Нормативне значення цього коефіцієнта >0,5.

• Співвідношення позикових та власних коштів, який визначається за формулою:

. (1.3)

Зростання показника свідчить про посилення залежності підприємства від кредиторів. Нормативне значення <1.

• Маневрування власних коштів, який визначається за формулою:

, (1.4)

де ВК – власний капітал; ДК, ДП – довгострокові кредити і позики відповідно; ПО – позаоборотні активи.

Ріст цього показника свідчить про збільшення власних коштів, які знаходяться в мобільній формі. Нормативне значення >0,5.

• Коефіцієнт абсолютної ліквідності, який визначається за формулою:

. (1.5)

Він показує, яка частка найбільш термінових зобов’язань може бути покрита абсолютно ліквідними коштами, і характеризує платоспроможність підприємства на дату складання балансу. Нормативне значення: 0,2-0,35.

• Поточний коефіцієнт ліквідності (загальний коефіцієнт покриття), який визначається за формулою:

. (1.6)

Ріст цього показника свідчить про збільшення можливостей підприємства у виконанні короткострокових зобов’язань, але в ньому не враховується ліквідність окремих компонентів поточних активів. Він характеризує очікувану платоспроможність підприємства на період, який дорівнює середній тривалості одного оберту оборотних коштів. Нормативне значення: 2 – 3.

• Коефіцієнт швидкої ліквідності (критичної оцінки)який визначається за формулою:

, (1.7)

де ГК – грошові кошти, РЦП – ринкові цінні папери, ДЗ – дебіторська заборгованість, ПЗ – поточні зобов’язання.

Цей коефіцієнт має справу з легко конвертованими в гроші активами і визначає чи спроможне підприємство у випадку зниження товарообороту покрити свої зобов’язання перед кредиторами. Нормативне значення ≥1. Якщо значення цього коефіцієнта високе, то це може свідчити, що підприємство не найкращим чином використовує свої активи.

Для аналізу рентабельності і ділової активності використовують такі коефіцієнти:

• Головний показник прибутковості, який визначається за формулою:

, (1.8)

де – прибуток до сплати податку та відсотків за кредит; А – всього активів; НА – нематеріальних активів.