3. Інвестиційні операції банків з цінними паперами

Інвестиційні операції банків – операції з розміщення реально залучених банком коштів у різні джерела, в залежності від характеру цих джерел можна провести класифікацію інцест. операцій, що проводяться банком.

Інвести.операції – операції з вкладення фінансових ресурсів у різноманітні корпоративні та державні цінні папери, інші боргові зобов’язання шляхом придбання цих фондових цінностей на фондових біржах й організованому позабіржовому ринку.

Інвестування в цінні папери склад.з кілької етапів:

• визначення цілей, горизонту і форми інвестицій

• інвестиційний аналіз

• формування й управління портфелем цінних паперів

• оцінювання ефективності інвестиційної діяльності.

Цілі інвестування банками:

• розширення доходної бази за рахунок зростання вартості цінних паперів, одержання прибутку у формі процентів, дивідендів, дисконту

• підтримання ліквідності банку створенням вторинних резервів у формі високоліквідних цінних паперів

• забезпечення диверсифікації банківських операцій з метою мінімізації банківських ризиків і стабілізації доходів

• розширення клієнтської бази, забезпечення присутності на динамічному ринку

• формування контрольного пакету цінних паперів і участь в управлінні діяльності об’єкта інвестування

Згідно з нормативними документами НБУ ЦП, в які банки вкладають кошти, класифікуються за різними критеріями. З урахування цих критеріїв здійснюється облік вкладень у цінні папери на балансі комерційних банків. Залежно від мети придбання, характеристики цінного опаперу і строків зберігання в портфелі банку цінні папери розділяють на 4 види:

• портфель цінних паперів на продаж – врахов ЦП, які банк придбав на короткий строк за наміром їх подальшого перепродажу й отримання доходу від різниці за ціною купівлі продажу

• портфель ЦП на інвестиції – врахов ЦП, які банк придбав на строк до дати погашення з метою отримання дивідендного або процентного доходу

• портфель пайової участі

• портфель вкладень у дочірні компанії

Вкладення банків у ЦП як боргові, так і пайові підрозділяють також залежно від того, хто їх емітував в обіг

Вкладення в боргові ЦП поділяють:

• боргові ЦП центральних органів держуправліня

• боргові ЦП місцевих органів дерєуправління

• боргові ЦП випущені банками

• боргові ЦП випущені фінансовими (небанківськими) установами

• боргові ЦП випущені не фінансовими підприємствами

4. Активні операції банків з цінними паперами.

До активних операцій з цінними паперами відносять операції з надання клієнтам залучених коштів у тимчасове користування (урахування векселів, операції РЕПО) або прийняття зобов'язань про надання коштів у тимчасове користування (надання гарантій, поручительств за цінними паперами, авалів, акцептів тощо). Такі операції пов'язані з кредитним ризиком або нездатністю контрагента виконувати частково або в повному обсязі свої зобов'язання згідно з угодою, тому відносяться до кредитної діяльності банку. Вкладання коштів у цінні папери — операції, які за своєю сутністю є торговельними, також відносяться до активних операцій банків.

За економічним змістом операція з врахування (дисконтуван­ня) векселя являє собою трансформацію комерційного кредиту у кре­дит банківський, адже купівля банком векселя рівнозначна кредитуван­ню векселедержателя на строк, що залишився до погашення векселя. Цей кредит називається обліковим кредитом.

Врахування (дисконт) векселів — це операція, що полягає у купівлі банком векселя за іменним індосаментом у векселедержателя до на­стання строку платежу. Ураховуючи вексель банк надає векселедержателю-пред'явнику строковий кредит. Сума, яка підлягає утриманню на користь банку від врахування (дисконтування) векселя складається з процентної ставки (дисконту), а для іногородніх векселів — також порто (поштових витрат) і дамно (комісії за інкасування іногородніх векселів). Дамно мінімальне — це винагорода яка утримується банком в про­центному відношенні до повної суми векселя, але не менше встановле­ної банком суми на кожний пункт. Порто — це винагорода, яка утримується банком у визначеному розмірі на кожний.

У разі позитивного рішення щодо врахування векселів у банку, клі­єнту відкривається ліміт кредитування. Розмір ліміту кредитування за­лежить від вартості вексельного портфеля клієнта, але не може пере­вищувати загальної кредитоспроможності останнього. Оскільки врахування векселів, поданих клієнтом, здійснюється виключно в ме­жах установленого ліміту, працівники банку провадять облік заборгованості (обліго) клієнта, вираховуючи вільний залишок заборгованості. При врахуванні векселів ліміт кредитування зменшується, а при пога­шенні векселів — зростає.

Оперáція РЕПО — операція, яка складається з двох частин і при якій укладається єдина генеральна угода між учасниками ринку про продаж (купівлю) цінних паперів на певний строк із зобов'язанням зворотного продажу (купівлі) у визначений термін або, на вимогу однієї зі сторін, за заздалегідь обумовленою ціною. За своєю економічною суттю операція РЕПО — це кредитна операція, в якій цінні папери використовуються як забезпечення.

Гарантії та поручительства — це спосіб забезпечення виконання зобов’язань, що застосовуються між будь-якими суб’єктами правовідносин.

За договором поруки поручитель зобов’язується перед кредитором іншої особи відповідати за виконання нею свого зобов’язання в повному обсязі або в певній частині. Порукою може бути забезпечена лише дійсна вимога. Договір поруки має бути укладений у письмовій формі, недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору поруки.

У разі невиконання зобов’язання боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Це означає, що кредитор може вимагати виконання договору як від боржника, так і від поручителя, якщо інше не передбачено договором поруки. Поручитель відповідає в тому самому обсязі, що й боржник. Тобто він відповідає за основний борг, сплату процентів та неустойки, а також за відшкодування заподіяних збитків, якщо інші умови не передбачені договором поруки.

Гарантії (банківська порука) надаються банком на умовах, передбачених договором про надання гарантії ( банківської поруки), обов'язковими з яких є:

• Забезпеченість.

• Терміновість.

• Поворотність.

• Платність.

Гарантія (порука) надається всім юридичним і фізичним особам, які здійснюють підприємницьку діяльність, зареєстровані як приватні підприємці і мають реальну можливість виконання зобов'язань за договором гарантії.

Рішенню питання про надання гарантії (поруки) передує аналіз фінансово-господарської діяльності потенційного принципала, визначення його кредито- і платоспроможності. Для цього при зверненні в банк клієнт повинен надати необхідні документи.

Розмір комісійної платні за користування гарантією (порукою) і порядок її сплати встановлюється банком відповідно до рішення кредитного комітету і визначається в договорі про надання гарантії (поруки).

Гарантія може використовуватися як в взаємостосунках між резидентами України, так і у випадках, якщо одній з сторін виступає нерезидент.

Аваль — вексельна порука (зобов'язання, гарантія), надане третьою особою (стороною), котра перебирає на себе обов'язки (повну відповідальність) за зобов'язання, означені у векселі його першим власником перед будь-якою фізичною чи юридичною особою — наступним власником векселя — акцептантом, індосантом, векселедавачем.

Акцепт - це згода на оплату або гарантування оплати платіжних документів.