Хронічний медикаментозно-індукований гепатит, хронічний токсичний гепатит (хліг, хтг). Шифр к 71.0-к 71.8

Визначення. Хронічний лікарсько-індукований чи токсичний гепатит – дифузне запальне захворювання печінки визване дією токсичного агенту (лікарського препарата, продуктів побутової хімії, пестицидів та інше) на печінку з наявністю різного ступеня виразності фіброзу і переважно зі збереженою дольковою структурою печінки, що протікає без ознак поліпшення більш 6 місяців.

Характеризується клінічними проявами та гістологічними змінами, які у ряді випадків важко відрізнити від змін при вірусному або аутоімуному гепатиті.

Будь-який новий лікарський препарат є потенціальним індуктором розвитку хронічного гепатиту. Сумлінно зібраний анамнез вживання лікарських препаратів є важливою складовою частиною історії хвороби хворого на хронічний гепатит.

Механізм токсичної дії на печінку:

• пряма токсична дія (передбачувана) препарату або його метаболітів;

• реакція ідіосинкразії (не передбачувана) до препарату, що проявляється метаболічними розладами.

Токсичні препарати: антибіотики, парацетамол (ацетамінофен), саліцилати, протитуберкульозні та протисудомні та інші.

Токсини: хлоровані вуглеводи, хлоровані нафталіни та дефеніли, бензол та його похідні, метали та металоїди(свинець, ртуть, марганець, фосфор) та інші.

Симптоми, синдроми, фізикальний статус.

Симптоми, синдроми, фізикальний статус хворих лікарсько-індукованим гепатитом істотно не відрізняється від інших форм хронічних гепатитів. Клінічні варіанти як при будь-якому хронічному гепатиту включають різний ступінь активності та ступінь фіброзування. Найбільш часто в дитячій практиці зустрічаються передозування парацетамола, які проявляються симптомами гострого отруєння: тошнота, блювота, анорексія, часто біль в правому підребір’ї, які самостійно зникають через 0,5-24 години. Тривалість "світлого промежутку" - біля 2 діб, потім маніфестуют ознаки гепатиту – збільшення активності амінотрансфераз в 100 – 200 – 500 раз, у 30% хворих - фульмінантна печінкова недостатність, у 20% - некроз дистальних ниркових канальців, у 5-19% - токсичне ураження міокарда.

Діагностика. Діагноз виставляється при виключені вірусних, аутоімуного гепатитів, та даних анамнезу. Визначається вміст токсічних речовин в крові.

Характеристика лікувальних заходів: дієта по типу стола №5, крапельно аргінін глутамат 0,5 –2,0 г в залежності від віку дитини 2 рази на день, перорально гепатопротектори протягом 3 місяців: сілімарін в добовій дозі 35 - 70 – 420 мг в залежності від віку дитини, орнітин 1 - 2 – 3 – 6 г в залежності від віку дитини 2 рази на день, сорбенти, лактулоза 10 – 20 – 40 г на добу протягом 7 –10 днів, антиоксиданти: токоферола ацетат (вітамін Е) призначають 50 – 100 мг\добу залежно від віку, унітіол - 5 % розчин призначають із розрахунку 5 мг/кг маси тіла 2-3 рази на добу п/к або в/м протягом 10 – 14 діб. Препарати, що покращують мікрогемо - та лімфоциркуляцію :компламін дітям до 6 років призначають по ½ пігулки після їди двічі на добу, дітям 7-11 років – по 1 пігулці двічі на добу, дітям старше 12 років – 1 пігулка тричі на добу. Курс лікування – 1 міс; троксевазин призначають дітям до 6 років - 1 капсула під час їди на добу, 7-12 років – по 2 капсули на добу, 12-14 років – 3 капсули на добу. Курс лікування – 1 міс. Пробіотики є важливим компонентом базисної терапії. Показано призначення симбітеру концентрованого по 1 флакону 1 раз на добу, протягом 30 днів; лацидофіл по 1 капсулі 3 рази на день після їди протягом 20-30 днів.

У комплекс лікування хворих включають вітаміни у вікових дозах, корекція стану органів травного тракту. При отруєнні парацетамолом – якнайбільш швидка введення специфічного антидоту - N-ацетилцистеіну в дозі 140 мг/кг перорально з наступним переходом на дозу 70 мг/кг кожні 4 години. У випадку одужання протягом 5-10 днів клініко-лабораторна симптоматика редуцує без остаточних змін. При прогресуванні - трансплантація печінки.

Тривалість стаціонарного лікування: індивідуально.

Ціль лікування. Нормалізація загального стану хворого, біохімічних показників функціонального стану печінки.

Вимоги до результатів лікування. Досягнення ремісії на клініко-біохімічному рівні, одержання морфологічної ремісії. У більшості випадків прояви лікарсько-індукованого або токсичного хронічного гепатита швидко регресують після відміни токсичного препарату та призначення гепатопротекторів.

Диспансерний нагляд. Огляд дитячим гастроентерологом 1 раз на 3 місяці, педіатром – один раз на 6 місяців; алерголог, ендокрінолог, хірург, інші спеціалісти – за вимогами.

Протирецидивне лікування: 1 раз на рік.

Диспансерне спостереження – 5 років.

За необхідністю контрольно-діагностичні обстеження: клінічний аналіз крові та сечі, копрограма, протеінограма, біохімічні показники функції печінки, коагулограма, імунограма, вірусологічне дослідження - маркери гепатитів, УЗД органів черевної порожнини з визначенням функціонального стану жовчного міхура, дуоденальне фракційне зондування, холецистографія – за вимогами.