Міністерство освіти і науки України

Національний університет «Острозька академія»

Гуманітарний факультет

Кафедра релігієзнавства

Контрольна робота із Біблійної герменевтики «Екзегетичний аналіз уривку із Євангеліє від Матвія(13:24-43)»

Виконала студентка 5 курсу

групи МР-1

Шевчук Надія Віталіївна

Острог, 2014

1. Визначення перікопи

Перікопа із Євангеліє від Матвія,13 розділу:

24. Іншу притчу подав Він їм, кажучи: Царство Небесне подібне до чоловіка, що посіяв був добре насіння на полі своїм.

25. А коли люди спали, прийшов ворог його, і куколю між пшеницю насіяв, та й пішов.

26. А як виросло збіжжя та кинуло колос, тоді показався і кукіль.

27. І прийшли господареві раби, та й кажуть йому: Пане, чи ж не добре насіння ти сіяв на полі своїм? Звідки ж узявся кукіль?

28. А він їм відказав: Чоловік супротивник накоїв оце. А раби відказали йому: Отож, чи не хочеш, щоб пішли ми і його повиполювали?

29. Але він відказав: Ні, щоб, виполюючи той кукіль, ви не вирвали разом із ним і пшеницю.

30. Залишіть, хай разом обоє ростуть аж до жнив; а в жнива накажу я женцям: Зберіть перше кукіль і його пов'яжіть у снопки, щоб їх попалити; пшеницю ж спровадьте до клуні моєї.

36. Тоді відпустив Він народ і додому прийшов. І підійшли Його учні до Нього й сказали: Поясни нам притчу про кукіль польовий.

37. А Він відповів і промовив до них: Хто добре насіння посіяв був, це Син Людський,

38. а поле це світ, добре ж насіння це сини Царства, а кукіль сини лукавого;

39. а ворог, що всіяв його це диявол, жнива кінець віку, а женці Анголи.

40. І як збирають кукіль, і як палять в огні, так буде й наприкінці віку цього.

41. Пошле Людський Син Своїх Анголів, і вони позбирають із Царства Його всі спокуси, і тих, хто чинить беззаконня,

42. і їх повкидають до печі огненної, буде там плач і скрегіт зубів!

43. Тоді праведники, немов сонце, засяють у Царстві свого Отця. Хто має вуха, нехай слухає!

Перікопа починається від початку нової притчі, яку Ісус розповідав на берегу моря, де до нього збирались різні народи. Закінчується ця перікопа смисловим завершенням притчі, проте варто додати пояснення цієї перікопи повчальним завершенням яке трактується трішки пізніше у цьому ж розділі. Отож межу перікопи: від Матвія 13:24-30, 36-43.

2. Інтертекстуальні зв’язки та загально-біблійний контекст

Перікопа написана у Новому Заповіті, Св. Євангелія від Матвія, розділ 13, вірші 24-30 та 36-43. У цій перікопі розглядається притча про пшеницю і кукіль – це притча, яку розповів Ісус Христос своїм учням і людям будучи на березі моря. Тут варто пояснити, що Христос викладав своє вчення особливою символічною мовою, де кожний символ має однозначне трактування. Для розуміння символіки цієї притчі необхідно звернутися до попередньої притчі – про сіяча. І справа не лише в тому, що в ній пояснюється відповідна символіка. Не менш важливим чинником є те, що притчу про сіяча окрім Матвія подають також Марко і Лука, тож є можливість порівняльного аналізу. Ця притча має пряму аналогію до притчі про сіяча, проте несе інший смисл. В цьому уривку ми бачимо людину, що сіє добре зерно, Ісус пояснює, що ця людина – це Син Людський, тобто Сам Господь Ісус Христос. Поле, де він сіє своє зерно – це весь світ, в якому проповідує Блага Вість. Добре зерно (пшениця) – це сини Царства Божого, тобто люди добрі, благочестиві, чесні, ті, що прийняли вчення Ісуса Христа. Кукіль – це сини лукавого, символізує диявола, тобто всіх нечестивих і злих людей, які знаходяться на землі серед праведних душ. Сам ворог, що сіє кукіль – це диявол. Женці – це ангели Божі. Клуня – символізує Царство Боже. Жнива – це кінець світу. Коли на Страшному Христовому Суді грішники (кукіль) будуть відділені та спалені у пеклі, а праведні (пшениця) отримають життя вічне і як сонце засяють у Царстві Божому (клуні). Все це за волею Божою (господарем) робитиметься Ангелами (женцями). Це буде другий прихід Господа Бога на землю.

Згідно з Марком (4.14), «Сіяч сіє слово», тобто істинне знання, Боже вчення. Ще однозначніше про це сказано у Луки (8.11): «Зерно – це слово Боже». А от Матвій (13.19) для пояснення символіки зерна чомусь вживає незвичний термін «слово царства» (в інших перекладах «слово про царство»), який більше ніде не зустрічається ні в Старому, ні в Новому Заповіті. Застосування невластивого для Біблії терміну викликає певні підозри про можливість чужорідної вставки, проте в даному випадку його наявність ще можна пояснити, мовляв, мається на увазі слово про Царство Боже. Зі всіх трьох варіантів притчі однозначно випливає, що ґрунт – це «людське серце», тобто свідомість людини. І в залежності від якості цієї свідомості зерно може потрапити як на «кам’янистий ґрунт», так і на «добру землю».