3.2. Економічна природа бюджетного дефіциту і його причини

Відомо, що бюджетний дефіцит як економічна категорія відображає співвідношення між доходами і видатками бюджету з перевищен­ням видатків. Бюджетний дефіцит – наслідок певного стану еко­номічних відносин, які виникають між учасниками суспільного ви­робництва в процесі використання фінансових ресурсів у більших обсягах, ніж має держава. З метою покриття витрат понад наявні фінансові ресурси застосовують грошову емісію, внутрішні й зовнішні позики.

Він зростає в період спаду, оскільки державні доходи від податкових надходжень знижуються, а обсяг трансфертних платежів збільшується.

Дефіцит бюджету, як такий, не може бути надзвичайно негативним для розвитку економіки і динаміки життєвого рівня населення. У сучасному світі немає держави, яка б у ті чи інші періоди своєї історії не мала справи з бюджетним дефіцитом. Навіть економічно розвинуті країни, як правило, мають дефіцитний бюджет. Усе залежить від причин його виникнення і напрямів витрачання державних коштів.

В економічній літературі визначають декілька видів бюджетного дефіциту (табл. 3.1)

Таблиця 3.1. Класифікація дефіциту державного бюджету

Класифікаційна ознака	Види дефіциту бюджету
Форма прояву	відкритий прихований
Причини виникнення	вимушений свідомий
Вплив на економіку	активний пасивний
Визначення складових бюджетного дефіциту	фактичний структурний циклічний
Термін дії	тимчасовий стійкий
Зв’язок з державним боргом	первинний операційний

За формою вияву розрізняють відкритий і прихований дефіцит бюджету. Відкритий бюджетний дефіцит – сума бюджетного дефіциту, яка офіційно зазначена у Законі "Про Державний бюджет" на відповідний рік. Прихований бюджетний дефіцит держава офіційно не визначає, він проявляється в завищенні планових обсягів доходів держави.

За причинами виникнення бюджетного дефіциту його поділяють на вимушений і свідомий. Свідомий бюджетний дефіцит виникає в умовах достатності ресурсів у суспільстві та досить високого рівня доходів юридичних та фізичних осіб; пов'язаний з політикою помірного оподаткування з метою зміцнення фінансової бази підприємницьких структур. За таких умов досить активною є політика позикових фінансів. Вимушений бюджетний дефіцит пов'язаний з низьким рівнем виробленого ВВП, коли навіть високий рівень оподаткування не може забезпечити бюджет держави достатніми доходами.

За критерієм впливу на економіку вирізняють активний і пасивний бюджетний дефіцит. Активний бюджетний дефіцит характеризується витрачанням коштів на інвестування економіки, що, в свою чергу, веде до зростання ВВП. Пасивний бюджетний дефіцит – спрямування коштів на покриття поточних витрат: соціальні трансферти, виплату заробітної плати в бюджетній сфері тощо.

За критерієм визначення складових бюджетного дефіциту виокремлюють:

• фактичний дефіцит бюджету – зовнішній прояв незбалансованості дохідної і видаткової частин бюджету, який відображає реальні доходи, видатки бюджету і його дефіцит за певний період часу;

• структурний – різниця між видатками й доходами бюджету в умовах повної зайнятості;

• циклічний – оцінюється як різниця між фактичною величиною бюджетного дефіциту й структурним дефіцитом, виникає у результаті циклічного падіння виробництва внаслідок кон’юнктурних коливань, що призводить до дії вбудованих стабілізаторів: прогресивної системи оподатковування, системи державних трансфертів, системи участі в прибутках.

За терміном дії бюджетний дефіцит поділяють на тимчасовий і стійкий. Тимчасовий дефіцит зумовлений касовими розривами у виконанні бюджету або непередбачуваними обставинами і подіями. Тимчасовий касовий розрив – незбігання у часі фінан­сування видатків та надходження доходів бюджету. Стійкий дефіцит бюджету є в довготерміновому періоді, і, як правило, це наслідок спаду економіки або результат проведення відповідної фінансової політики.

Бюджетний дефіцит класифікують залежно від його зв'язку з державним боргом:

1) первинний дефіцит – це різниця між величиною дефіциту бюджету й усією сумою виплат за державним боргом. Інакше кажучи, цей дефіцит прирівнюється до різниці між сумою трансфертів і державних закупівель товарів і послуг і податкових надходжень до бюджету;

2) операційний – загальний дефіцит державного бюджету за винятком інфляційної частини відсоткових платежів з обслуговування державного боргу.

Причинами дефіциту бюджету в Україні є:

1) зменшення приросту національного доходу;

2) збільшення бюджетних витрат;

3) скорочення надходжень до бюджетів усіх рівнів, порівняно з видатками;

4) брак чіткої фінансової стратегії;

5) інфляційні процеси;

6) циклічні спади й автоматичні стабілізатори;

7) скорочення податків з метою стимулювання економіки без відповідного коригування державних видатків;

8) наявність тіньового сектору економіки тощо.

З метою зниження рівня бюджетного дефіциту відповідні державні структури передусім мають використовувати додаткові неемісійні кошти.

У програму конкретних дій щодо скорочення бюджетного дефіциту слід включити і послідовно втілювати у життя такі заходи, що, з одного боку, стимулювали б надходження грошових коштів до бюджетного фонду країни, а з іншого, – сприяли зменшенню державних видатків. До них належать:

• випуск державних цінних паперів;

• зміна напрямів інвестування бюджетних коштів у галузі економіки з метою значного підвищення фінансової віддачі від кожної гривні;

• більш широке використання фінансових пільг і санкцій, які дозволяють враховувати специфічні умови господарювання і стимулюють зростання суспільного виробництва;