Розділ 2 бюджет як головний фінансовий план держави

2.1. Місце державного бюджету в системі фінансових планів держави.

2.2. Бюджетне планування і прогнозування.

2.3. Бюджетна програма: сутність та механізм застосування

2.1. Місце державного бюджету в системі фінансових планів держави

Досліджуючи бюджет у системі планів, слід зазначити, що він посідає центральне місце. Це зумовлено тим, що бюд­жет, будучи центральною ланкою фінансової системи, має забезпечувати усі розподільні та перерозподільні процеси в Україні. Тобто бюджет як основний фінансовий план пови­нен забезпечувати мобілізацію грошових коштів держави, здійснювати їхній розподіл за головними напрямами на від­повідні цілі згідно з соціально-економічною політикою дер­жави.

До чинників, що визначають центральне місце бюджету в системі фінансових планів держави, належать такі:

• у державному бюджеті сконцентровано приблизно 2/3 фінансових ресурсів держави;

• за рахунок державного бюджету фінансуються основні державні видатки;

• упорядкування і виконання державного бюджету пов’язані з упорядкуванням і виконанням інших фінансових планів;

• державний бюджет є головним джерелом фінансування зовнішньоекономічної діяльності держави;

• державний бюджет – інструмент фінансового контролю за формуванням і використанням грошових фондів в економіці держави;

• державний бюджет є головним джерелом коштів, необхідних для діяльності держави.

Бюджет в основному відображає вторинний перерозпо­діл, тобто після первинного розподілу ВВП на основні його складові здійснюється вторин­ний перерозподіл за допомогою податків і надання за рахунок бюджету громадянам суспільних благ і послуг.

Бюджет як річний фінансовий план являє собою кошторис (розпис) доходів та видатків держави, затверджений органами законодавчої та представницької влади у вигляді закону.

Фактичний бюджет висвітлює реальні видатки, доходи і дефіцит за певний період. Структурний бюджет відображає, якими мають бути видатки, доходи і дефіцит, якщо економіка функціонує за потенційного обсягу виробництва. Циклічний бюджет показує вплив ділового циклу на бюджет та визначає зміни видатків, доходів і дефіциту, які виникають внаслідок того, що економіка працює не за потенційного обсягу виробництва, а перебуває у стані кризи або зростання. Циклічний бюджет є різницею між фактичним і структурним бюджетами.

Структура бюджету як фінансового плану відображає склад і частку доходів та видатків. Загалом вона досить стабільна, хоча щороку можуть відбуватися певні зміни.

Бюджетна класифікація - єдине систематизоване згрупування доходів, видатків, кредитування, фінансування бюджету, боргу відповідно до законодавства України та міжнародних стандартів. Структуру бюджетної класифікації розробляє Ка­бінет Міністрів України і затверджує Верховна Ра­да України.

2.2. Бюджетне планування і прогнозування

Бюджетне планування – це комплекс організаційно-тех­нічних, методичних і методологічних заходів з визначення доходів і видатків бюджетів на всіх стадіях бюджетного процесу. Воно є складовою фінансового планування і ґрунтується на однакових із ним принципах.

Методи планування показників бюджету – прямі фінансові розрахунки і балансовий, які доповнюють один одного. За кожним видом доходів або видатків визначають вихідну базову величину за період, що передує плановому, а потім, ураховуючи фактори, які вплинуть на показник у періоді, що планується, розраховують його рівень. За допомогою балансового методу досягається узгодження показників бюджету з показниками загальної величини фінансових ресурсів в економіці країни, доходів і видатків населення, з фінансовими планами міністерств, відомств і різних суб'єктів господарювання.

Бюджетне планування – досить складний і ще недостатньо розроблений у методичному плані процес. Особливо це відчувається в умовах переходу до ринку, коли втратила значення система планування, що існувала раніше. Потреба удосконалити бюджетне планування зумовлена тим, що при розробці показників бюджету закладається такий механізм, який держава повністю може використати для регулювання економічних і соціальних процесів у економіці.

Слід зазначити, що переважна більшість розвинених країн застосовує програмно-цільо­вий метод формування бюджету, впровадження якого в Україні відбувається відповідно до вимог Бюджетного кодексу, що передба­чає класифікацію видатків бюджету за цільовими програмами.

Програмно-цільовий метод спрямований на визначення першочергових ці­лей держави, складання програм для їхнього досягнення, забезпечення цих програм фінансовими ресурсами, оцінювання ефективності використання бюджет­них коштів у процесі виконання завдань програми. Застосування такого методу потребує використання принци­пів середньо- та довгострокового бюджетного планування.

До основних етапів такого планування належать:

• визначення пріоритетної мети органів державної влади та розроблення стратегії їх виконання. Такі завдання мають відображатися у програмних і прогнозних документах уряду;

• складання відповідних програм щодо виконання визначених цілей. Програми розробляють головні розпорядники бюджетних коштів (міністерства та відомства) згідно з прогнозними й програмними документами уряду. Особливість цього етапу планування полягає у визначенні конкретних завдань для виконання програми. Кожна програма може мати одне або кілька завдань, які є короткостроковою метою і розробляються у межах наявних ресурсів. Отже, головні розпорядники планують свою податкову діяльність на осно­ві розроблених програм і визначених завдань. Варто зазначити, що програми складаються на довгостроковий період (3–5 років), завдання стосовно їх вико­нання - у межах одного або двох бюджетних періодів;

• визначення потрібного обсягу ресурсів для реалізації програми. Головні розпорядники на підставі плану своєї діяльності на коротко- та середньостроковий періоди розподіляють фінансові ресурси, потрібні для виконання відповідних завдань. На основі таких розрахунків розробляються бюджетні запити головних розпорядників, які подаються на розгляд до Міністерства фінансів;

• прогнозування системи показників ефективності використання бюджетних коштів для виконання програм і завдань головного розпорядника коштів.

Особливістю програмно-цільового методу є те, що бюджетні програми, розроблені розпорядниками коштів, повинні відповідати стратегічним ці­лям держави і мати чітко визначені мету й завдання для кожного розпорядни­ка, забезпечувати контроль за ефективним використанням бюджет­них коштів. Слід зауважити, що виконання бюджетних програм має чітко відповідати функціям, що здійснюють розпорядники коштів відповідно до зако­нодавства. Значна перевага бюджетних програм – можливість організації дієвого контролю за цільовим використанням бюджетних коштів, визначення осіб, відповідальних за виконання основних завдань програми.