10.2. Видатки бюджету на державне управління й оборону

Видатки на оборону країни, як і видатки на управління, обумовлені політичними функціями і завданнями держави. Військові видатки безпосередньо пов'язані з потребою захисту життєво важливих інтересів суспільства від зовнішньої агресії.

Метою воєнно-економічної політики України є діяльність уряду, спрямована на всебічний розвиток комплексу дій з оснащення Збройних сил сучасним озброєнням і військовою технікою, необхідною для національної безпеки країни. Тому дуже гострою є проблема "ефективність – вартість" стосовно Збройних сил України. Держава не може виділяти великі бюджетні асигнування на військові потреби, однак вона має фінансувати забезпечення безпеки, територіальної цілісності й суверенітету України.

Оборонні видатки – грошові витрати на підготовку оборони держави, що включають утримання Збройних сил, розвиток оборонної промисловості, воєнні дослідження, а також видатки на ліквідацію їхніх наслідків. Ці видатки поділяються на три групи: прямі, побічні та приховані (рис.10.1).

Прямі оборонні видатки включають витрати оборонних міністерств та відомств, вони становлять основну частину оборонних видатків. До них належать: витрати на утримання і навчання особового складу Збройних сил, придбання, утримання й експлуатацію озброєння, воєнної техніки та майна, воєнні науково-дослідні й дослідно-конструкторські роботи, видатки на цивільну оборону, воєнну допомогу іноземним державам та ін.

Прямі оборонні видатки, в свою чергу, поділяються на поточні та капітальні.

Оборонні видатки

Прямі видатки

Побічні видатки

Приховані видатки

Поточні прямі видатки

Капітальні прямі видатки

Рис.10.1 Класифікація видатків на оборону

До поточних видатків належать витрати, пов'язані в основному з підтримкою бойової здатності збройних сил на досягнутому рівні (грошове утримання військовослужбовців та заробітна плата цивільного вільнонайманого персоналу, витрати на медичне обслуговування, транспортування та інші види забезпечення діяльності особового складу, витрати, пов'язані з експлуатацією та ремонтом військової техніки).

До капітальних належать видатки, що відображають процес матеріально-технічного переоснащення Збройних сил і розвиток оборонної інфраструктури (витрати на воєнні наукові дослідження (НД) і дослідно-конструкторські роботи (ДКР), закупівля озброєння та військової техніки, військове будівництво).

Побічні оборонні видатки – це витрати, пов'язані з утриманням Збройних сил, ліквідацією наслідків війн (відсотки та погашення державного боргу, пенсії та допомога ветеранам війни, інвалідам, сім'ям загиблих, видатки на відбудову руйнувань, що сталися унаслідок війни, виплати репарацій тощо).

Приховані оборонні видатки за характером і значущістю належать до оборонних видатків, але проходять за кошторисами цивільних міністерств і відомств.

Усі видатки на національну оборону відповідно до функціо­нальної класифікації поділяють за такими напрямами:

• на утримування особового складу Збройних сил;

• на бойову підготовку особового складу;

• закупівлю озброєння і бойової техніки;

• на науково-дослідні роботи зі створення нових зразків озброєння і військової техніки;

• капітальне будівництво і придбання устаткування для Міністерства оборони;

• спорудження житла для військовослужбовців;

• інші витрати в сфері оборони (наприклад, участь у міжнародних миротворчих операціях).