9.2. Визначення обсягу видатків держави на соціальну сферу і соціальний захист і їх розмежування між ланками бюджетної системи

В фінансовій системі держави важливим етапом в бюджетному процесі є визначення обсягу видатків на фінансування різноманітних сфер. Це дає можливість спрямувати кошти у певному розмірі на розвиток напрямків різноманітної пріоритетності. Так серед соціальних видатків найбільш пріоритетними та першочерговими є видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення, таким чином найбільша кількість коштів спрямовуються на їх фінансування.

Загалом визначення обсягу видатків держави здійснюється через нормування витрат бюджету.

Нині нормативне планування коштів бюджету є істотно необхідним для функціонування будь-якої бюджетної установи. Через нього держава регулює розподіл коштів та створює рівні умови для усіх бюджетних установ. Майже усі витрати бюджету формуються шляхом нормативного планування.

Зазначимо, що обсяг видатків на соціальний захист і соціальне забезпечення визначається з огляду на обсяги ресурсів бюджету на такі цілі й контингенти одержувачів соціальних послуг.

Визначення обсягів фінансування установ соціальної сфери ґрунтується на показниках, що характеризують кількісні параметри діяльності бюджетної установи (опе­ративно-мережеві показники), і нормативах видатків у розрахунку на пев­ний кількісний показник.

Оперативно-мережеві показники поділяються на дві групи:

а) виробничі показники, які характеризують профіль діяльності бюджетної установи (напри­клад, чисельність студентів у ВНЗ);

б) загальні показники, що технічно характе­ризують будівлю бюджетної установи (напри­клад, площа приміщень).

Виробничі показники, в свою чергу, теж поділяються на дві групи:

• вихідні показники, які характеризують бюд­жетну установу на певний період часу;

• похідні, що визначаються за певними нор­мами (наприклад, кількість учнів і норма гранич­ної наповнюваності класів).

Фінансові відносини у соціальній сфері регу­люються економічними нормативами, які відобра­жають можливості держави щодо задоволення соціальних потреб відповідно до планів соціаль­ного розвитку.

Норма витрат – це обсяг витрат на розрахун­кову одиницю.

Матеріальні норми (натуральні норми) визна­чають затрати матеріальних ресурсів на розра­хункову одиницю в натуральному вираженні. Матеріальні норми диференціюються за вида­ми бюджетних установ.

Фінансова норма – грошове вираження матері­альної норми, визначеної на основі державних цін.

Бюджетна норма відображає ту частку видат­ків на соціально-культурні заходи, яка покрива­ється за рахунок бюджетних коштів.

За методом обчислення фінансові норми поділя­ються на індивідуальні та комбіновані.

Індивідуальні норми застосовуються при скла­данні кошторису окремого закладу і відобража­ють затрати за окремим видом видатків на розрахункову одиницю (наприклад, денна норма харчування на одного учня тощо). Такі норми застосо­вуються при складанні індивідуальних коштори­сів доходів та видатків.

Комбіновані норми показують суму усіх видатків у межах однієї або декількох статей (наприклад, норма всіх видатків за стат­тею “Оплата комунальних послуг та енергоносіїв” – на один клас у школі. Ця норма поєднує видатки на оплату тепло-, водопостачання, оплату електроенергії та природного газу).

Соціальні видатки Державного бюджету України:

Соціальний захист населення та соціальне забезпечення

Освіта

Охорона навколишнього середовища

Охорона здоров’я

Фізичний та духовний розвиток

Всього коштів Державного бюджету України

Відповідно до Бюджетного кодексу України видатки на соціальну сферу та соціальний захист здійснюють усі ланки бюджетної системи.