Тема№ 16 «Морфологічні норми професійного мовлення. Граматична правильність як ознака культури усного та писемного мовлення. Власні назви. Термін-епонім» - 2 год.

2. Актуальність теми

Терміни, як всі слова мови, належать до певної частини мови і мають всі граматичні ознаки, властиві тій чи іншій частині мови. Іноді виникають труднощі під час написання іменників, прикметників, дієслів, а також під час перекладу речень зі зворотами — дієприкметниковим чи дієприслівниковим. Тому необхідно знати граматичні ознаки кожної частини мови.

3. Мета заняття

3.1. Загальна мета

Узагальнити відомості про граматичні форми іменника, прикметника, дієслова. Поглибити знання про ономастику як науку, про термін-епонім у медицині.

3.2. Виховна мета

Сприяти вихованню культури мовлення і загальної культури майбутнього фахівця.

3.3. Конкретна мета:

— знати:

1. Відмінювання іменників.

2. Рід, число, відміну іменників.

3. Правопис прізвищ, імен, по батькові.

3.4. На основі теоретичних знань з теми

— вміти:

1. Визначати приналежність іменника до певної відміни.

2. Правильно відмінювати і писати прізвища, імена, по батькові.

3. Правильно писати особові закінчення дієслів.

5. Зміст теми (текст або тези структури заняття)

ІМЕННИК ЯК ЧАСТИНА МОВИ

Контрольні питання:

1. Власні та загальні назви.

2. Назви істот та неістот.

3. Збірні іменники.

4. Іменники — назви речовин.

5. Конкретні та абстрактні іменники.

6. Рід, число, відмінок іменників.

7.Поділ іменників 1-ї та 2-ї відмін на групи.

8. Відмінкові закінчення іменників І відміни.

9. Відмінкові закінчення іменників ІІ відміни.

10. Відмінкові закінчення іменників ІІІ відміни.

11. Відмінкові закінчення іменників IV відміни

12. Незмінювані іменники.

13.Частка НЕ з іменниками.

Теоретичний блок:

Іменники змінюються за числами, за відмінками, в однині — за родами, поділяються на відміни; перша й друга відміни мають групи: тверду, м’яку та мішану. Певна частина іменників — не змінюються.

Синтаксична роль іменника: 1) функція головного члена речення — підмета; 2) функція другорядного члена речення — додатка; 3) іменник є частиною складеного іменного присудка; 4) виконує роль неузгодженого означення; 5) часто виступають обставиною.

1. Власні та загальні назви

Власні назви — індивідуальні назви: прізвища, прізвиська, клички, імена, географічні назви, назви високих посад, свят, установ, почесних звань, назви газет, журналів, видань тощо: Київ, Карпати, Президент України, Верховна Рада України, журнал „Україна” тощо.

2. Назви істот та неістот.

Назви істот — особи, тварини, міфологічні образи, дійові особи байок, казок: дівчина, мавка, демон, лев, кошеня, теля.

3. Збірні іменники — називають сукупність однакових чи подібних предметів, що сприймаються як одне ціле: товариство, братство, студентство, малеча, стареча, городина, вишняк, професура, мускулатура, синоніміка.

4. Іменники — назви речовин вживаються лише в однині. Можуть рідко вживатися в множині: мінеральні води, натуральні соки, великі сніги.

5. Конкретні та абстрактні іменники

Абстрактні: суфікси: -ість, -ство, -зтво, -цтво, -анн(я), -изм тощо: скромність, доброта, мужність, геройство, захоплення, геройство, клімат, швидкість, функція, вічність, категорія, зухвальство, критика, медицина, практика, боротьба, дебати, переговори.

6. Рід, число, відмінок іменників

а) рід: чоловічий, жіночий, середній.

Іменники спільного роду:

Ч. і Ж.

Писака пройда ненажера

Рубака приблуда потвора

Потіпака роззява заїка

Зівака шельма каліка

Служака плакса нероба

Кривляка рюмса ябеда

Гуляка бестія недоторка

Трудяга ханжа листоноша

Стиляга замазура сіромаха

Бідняга невдаха варивода

Волоцюга рева непосида

Ледацюга бідолаха незграба

Жаднюга причепа п’яниця

Бродяга підлиза задавака

Добряга нездара староста

Ч. і Сер.

Ледащо вовчище

Базікало дубище

Незнайко звірище

Забудько

Непосидько

Ж. і Сер.

Бабище ручище

Свекрушище дівчище

Ножище річище

Рід серед незмінюваних іменників:

А. абревіатури мають рід основного слова: загс – чол. рід бо „запис актів громадського стану”.

Б. Невідмінювані іменники — це група власних та загальних назв іншомовного походження, що мають основу на -а, -я (амплуа, Дюма, Золя, па, бра, боа, Нікарагуа), -у, -ю (інтерв’ю, рагу, Шоу, какаду, меню, фрау, екю), -о (трюмо, жабо, метро, лібрето, Борнео), -е, -є (турне, фойє, резюме, ательє), -і(таксі, попурі, леді).

Назви неістот — середнього роду

Денді, рантьє, маестро, кюре, аташе, буржуа —чоловічого роду

Міс, місіс, мадам, фрау, леді, міледі — жіночого роду

Сулугуні— (сир) чоловічого роду

Салямі— (ковбаса) жіночого роду

Фейхоа — (рослина) жіночого роду

Кеш’ю — середнього роду

Ательє, амплуа, боа, турне, кафе, радіо, рагу, метро, депо, меню, бюро — середнього роду

Назви істот (тварин, птахів): жирафа і жираф,

Какаду, ківі (птах), ара, поні, шимпанзе, кенгуру, колібрі — чоловічого роду і жіночого

Ідіома й ідіом

Фальш, зяб — і ж., і ч.р.

Ківі (плід) — ч.р.

Собака, тюль, біль, мозоль, кір, насип — іменники чоловічого роду

Путь, криза, президія, філія — жіночого роду

Країна Чилі — ж.р.

Тбілісі — с.р.

Онтаріо (озеро) — с.р.

Жорж Санд (письменниця) — ж.р.

Число іменника: ОДНИНА та МНОЖИНА

Деякі іменники вживаються лише в однині:

Певна частина іменників вживаються лише у множині: