2. Етапний медико-біологічний контроль: спрямованість, завдання, зміст і методи.

Спрямованість етапного медико-біологічного контролю: оцінка функціональних можливостей систем організму, провідних для певного виду змагальної діяльності.

Основне завдання етапного медико-біологічного контролю – визначення індивідуальних особливостей функціональних можливо­стей організму спортсменів та змін вегетативної регуляції функції ор­ганізму під впливом тестових навантажень, здатності спортсменів до виконання фізичних навантажень аеробного та анаеробного характеру енергозабезпечення з урахуванням етапу та періоду спортивної під­готовки, зон частоти серцевих скорочень, тренувальних навантажень різного характеру енергозабезпечення та тренувального впливу на ор­ганізм спортсмена. Це дозволить провести індивідуальну корекцію тре­нувальних навантажень (співвідношення їхнього обсягу, інтенсивності та тривалості), а також внести зміни до схеми застосування засобів від­новлення.

Етапний комплексний контроль (ЕКК) проводиться на екс­периментальній базі лабораторій із застосуванням діагностичних ме­тодів, тестових стандартних і максимальних навантажень різного ха­рактеру енергозабезпечення, що дозволяють визначити аеробні й анаеробні можливості, а також моделювати умови проходження зма­гальних дистанцій на спеціалізованих ергометрах у конкретному виді спорту.

ЕКК рекомендується проводити 2-3 рази на рік: обов'язково на по­чатку базового мезоциклу підготовчого періоду макроциклу після прове­дення втягуючого мезоциклу; ближче до змагального періоду – в кінці підготовчого періоду макроциклу в контрольно-підготовчому мезоциклі, в змагальному періоді.

Зміст і методи етапного комплексного контролю.

Етапний комплексний контроль (ЕКК) проводиться з використанням тестів із навантаженням, що визначають загальну і спеціальну фізичну працездатність, аеробні й анаеробні можливості організму, а також із використанням методів оцінки функціонального стану серцево-судинної та дихальної систем і регуляторних механізмів адаптації (функціональні проби), а саме:

1) анкетування;

2) антропометрія, аналіз складу тіла;

3) оцінка функціонального стану серцево-судинної системи – елек­трокардіографія, векторкардіографія;

4) оцінка вегетативної регуляції – методи математичного аналізу особливостей варіабельності серцевого ритму;

5) оцінка та аналіз прояву фізичної працездатності і реакції кардіореспіраторної системи, метаболічного забезпечення в умовах тесто­вих фізичних навантажень:

а) тест із навантаженням низької та середньої аеробної потужності;

б) тест із навантаженням максимальної аеробної потужності (тест із ступінчастозростаючою потужністю роботи, утримання навантаження на рівні «критичної» потужності);

в) тест із навантаженням максимальної інтенсивності, що моделю­ють умови подолання змагальної дистанції – анаеробного креатинфосфатного та гліколітичного, аеробного характеру енергозабезпе­чення;

6) оцінка розвитку властивостей нейродинамічних функцій і рівня психоемоційної напруженості;

7) оцінка функціонального стану нервово-м'язового апарату;

8) гематологічний і біохімічний аналіз;

9) біомеханічні тести в умовах лабораторій НДІ, а також конт­рольно-педагогічні тести в умовах тренувального заняття, що ви­значають особливості прояву сили, гнучкості, швидкості й витривалості.

Контрольні запитання

1. У чому полягають спрямованість та основне завдання етапного конт­ролю?

2. Як часто і коли рекомендовано проводити етапний комплексний конт­роль?

3. Що входить до змісту і методів етапного комплексного контролю?