- •Державна податкова служба україни
- •Національний університет державної податкової служби україни
- •Затверджую
- •Передмова
- •Тема1. Теоретичні основи фінансової науки (необхідність, актуальність, предмет, об'єкт, методи)
- •Історичні передумови виникнення фінансової науки та її роль у суспільстві
- •1.2 Сутність та структура фінансової науки
- •1.3 Зміст системи фінансових наукових знань та інструментарій фінансової науки
- •1.4 Предмет і метод фінансової науки
- •Тема 2. Фінансова наука в античному світі
- •2.1 Формування наукових знань
- •2.2 Виникнення перших наукових програм
- •2.3 Культурно-історичний контекст і досягнення науки еллінізму
- •2.4 Занепад науки і римський період
- •Тема 3. Специфіка наукового мислення та уявлення про природу в середні віки
- •3.1 Становлення культури середньовіччя та формування теологічної картини світу
- •3.2 Університетська освіта західноєвропейського середньовіччя
- •3.3 Світоглядне оновлення науки у Відродженні
- •Тема 4. Фінансова наука V-XVIII століття
- •4.1 Розвиток фінансової науки у хv–хviii ст.
- •4.2 Історичний аспект становлення та розвитку фінансової науки
- •4.3 Досягнення наукових шкіл XVII XVIII ст.
- •Тема 5. Особливості становлення фінансової науки хіх – хх століття
- •5.1 Економічна політика і економічні погляди Петра і
- •Вплив ідей західної економічної думки на ліберальні реформи в кредитній системі Росії та України в другій половині хіх ст.
- •Тема 6. Розвиток фінансової науки в Україні
- •6.1 Життєвий і творчий шлях видатного вченого-економіста і. Я. Франко
- •6.2 Основні напрями наукових досліджень м.І. Туган-Барановського
- •Тема 7. Світова фінансова наука сучасності
- •Викладення теоретичних питань навчальної дисципліни:
- •7.1 Розвиток фінансової науки у сучасний період
- •Сучасна світова наукова фінансова думка
- •Розвиток фінансової науки у сучасний період
- •Методичні матеріали, що дають можливість студентам проведення самоконтролю
- •Рекомендована література:
2.4 Занепад науки і римський період
Становлення Риму як панівної держави Середземномор'я – Римської імперії (30 р. до н.е. – 476 р. н.е.) – супроводжувалося складними соціокультурними перетвореннями. Давньоримська культура асимілювала здобутки етруської культури, що передувала Риму, грецької (античної та елліністичної) культури і науки та перетворювалася на їх підвалинах.
Вважається, що в епоху панування Риму антична наука починає занепадати. У цілому наука Римської імперії не піднялася до вершин, що були досягнуті олександрійською науковою школою в III–II ст. до н.е.
Для пізнього еллінізму характерним є підсилення скептичного умонастрою, особливо в середовищі освічених людей; скепсис і зневіра були формою реакції на численні культи чужоземних богів і безліч забобонів. Розширення влади Риму зовсім по-іншому впливало на культуру завойованої країни, ніж війська Олександра. У галузі науки і мистецтва грецька цивілізація деградувала. Важливо зазначити, що запозичення римлянами здобутків грецької цивілізації відбувалося в умовах, коли їх власна економічна система вже була негнучкою і нездатною зробити використання науки ефективним. Найвірогідніше, що причини занепаду науки мали свої корені в загальній кризі класичного суспільства. Існуюча політична і економічна атмосфера не давали будь-якого стимулу для розвитку науки; наука існувала немов би за інерцією і втратила свій важливий напрямок – дослідження природи.
Різкий занепад науки, що спостерігався за часів перших римських імператорів, пояснюють, як правило, виходячи з духу практицизму римлян: у клопотах про підтримку величезної імперії вони цінували вузько практичні знання. Саме дух практицизму дав змогу римлянам створити наймогутнішу в світі армію, розвинуту адміністративну систему, закласти підвалини правової науки. Римське право було всебічно розвиненим, і воно залишилося взірцем для багатьох народів на тривалий час. Територіальне розширення Римської імперії сприяло збільшенню географічних знань. Із великим інтересом і увагою в Римській імперії ставилися до прикладних галузей знання – сільського господарства, військової справи, будівельної техніки.
Разом із тим римляни не довели жодної нової математичної теореми, математичне знання здавалося їм зарозумілим і тому не заслуговувало на увагу. Римляни вважали математиків диваками, що займалися некорисною справою. Математичні знання самих римлян обмежувались архаїчними прийомами підрахунку на абаку і приблизним обчисленням площин і об'ємів.
Істотно змінились уявлення про вченість, освіченість. Вченим вважалася людина, що була обізнана в різних точках зору авторів з конкретного питання і могла викласти ці міркування в простій для читання і літературно обробленій формі. Отже, за уявою римлян, вченим вважався не дослідник, що займався самостійною науковою творчістю, а письменник-енциклопедист із максимальною кількістю знань. Багатознання, що за часів античності було засуджене ще Гераклітом, у римському розумінні, що припускало дилетантство, було високою оцінкою вченого.
Засновником римської науки вважається Марк Порцій Катон Старший (234–149 рр. до н.е.) – видатний полководець, науковий і літературний діяч. Йому належить перша історична праця, написана латиною – "Начала", він склав першу римську енциклопедію. Катон – засновник латинської наукової прози, його стиль викладу був лаконічним, не мав довгих відступів та роздумів і тому тривалий час залишався взірцем для послідовників.
Римським ідеалом вченості був Марк Теренцій Варрон (116 – 27 рр. до н.е.). Каталог його праць містить близько 70 найменувань загальним обсягом приблизно 600 книг.
Грандіозною науковою енциклопедією була "Натуральна історія" Гая Плінія Секунда Старшого (23 – 79 рр.) у 37-ми томах. Ця праця містить багато даних з різних галузей знання, що належать самому Плінію і взяті ним з різних джерел. Пліній виклав дані з астрономії, метеорологіки, географії, антропології, зоології, медицини, ботаніки та ін. Із сучасної точки зору Плінія не можна вважати вченим, і критерії науковості не підходять до оцінки його праці. І все-таки енциклопедія Плінія була такою працею, авторитет якої вважався абсолютним протягом наступних століть. Небагато знайдеться праць, які такою самою мірою впливали на формування світогляду людей пізньої античності, середніх віків і навіть Відродження.
Ключові слова і терміни: Історичний період розвитку людського знання; форми освіти; наукові знання античності; наукові програми Піфагора і Платона; формування математичної програми; теоретичні системи фізичних поглядів античності; експансія греків; еллінізація Сходу; Олександрійська бібліотека; математичний опис астрономічних явищ; становлення Риму як панівної держави Середземномор'я; уявлення про вченість, освіченість; засновники римської науки.
Питання для самоперевірки
Формування наукових знань
Виникнення перших наукових програм
Культурно-історичний контекст і досягнення науки еллінізму
Занепад науки і римський період
Історичні етапи формування наукових знань
Особливості наукового мислення греків
Розвиток наукових програм
Розвиток елліністичної науки
Досягнення науки еллінізму
Стан науки у римський період
Тести для самоконтролю
1. Шлях сполучення чуттєвого досвіду та його раціонального перетворення це
А) шлях пізнання;
Б) пояснення;
В) атомарна структура;
Г) споглядання.
2. Філософське усвідомлення реальної життєвої ситуації в рабовласницькому суспільстві це
А) атомізм;
Б) шлях пізнання;
В) людяність;
Г) процес.
3. Аристотель першим розробив систему понять для визначення того, що таке рух, а тим самим – першу послідовно продуману і теоретично обґрунтовану науку –
А) фізику;
Б) хімію;
В) математику;
Г) астрономію.
4. Визнається першим, хто здійснив систематичне дослідження праць попередніх мислителів
А) Аристотель;
Б) Піфогор;
В) Архімед;
Г) Демократ.
5. Видатним математиком епохи еллінізму і всього давнього світу був –
А) Архімед;
Б) Арісторель;
В) Піфагор;
Г) Птоломей.
Завдання для самостійної роботи
Уявлення про вченість, освіченість
Наукові програми Піфагора і Платона
Рекомендована література: [3,5,6,17,18,39, 43, 50, 65,85]
