3.Строки корисного використання необоротних активів.
Строк корисного використання (експлуатації) - очікуваний період часу, протягом якого необоротні активи будуть використовуватися підприємством або з їх використанням буде виготовлено (виконано) очікуваний підприємством обсяг продукції (робіт, послуг).
Нарахування амортизації здійснюється протягом терміну корисного використання (експлуатації) об'єкта, який встановлюється підприємством при визнанні цього об'єкта активом (при зарахуванні на баланс), і призупиняється на період його реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання та консервації.
При визначенні терміну корисного використання (експлуатації) враховується:
- очікуване використання об'єкта підприємством з урахуванням його потужності або продуктивності;
- фізичний та моральний знос, що передбачається;
- правові або подібні обмеження щодо термінів використання об'єкта та інші фактори.
Обмеження в бухгалтерському обліку щодо встановлення строків корисного використання основних засобів випливає лише з визначення основного засобу - він повинен бути більше одного року (п. 4 П(С)БО 7).
Справа в тому, що амортизацією є систематичний розподіл вартості, яка амортизується, необоротних активів протягом строку їх корисного використання (експлуатації). Суми нарахованої амортизації відносяться до складу відповідних витрат або включаються до собівартості виробленої продукції (виконаних робіт, наданих послуг).
З цього випливає, що чим більший строк, тим меншу суму амортизації підприємство зможе відносити до витрат (собівартості) і навпаки. Виключення становить лише виробничий метод нарахування амортизації, при якому розмір амортизації не залежить від строку корисного використання (експлуатації).
Строк корисного використання активу може змінюватися:
У разі зміни технології виробництва або попиту на ринку продукції, що виробляється за допомогою цього активу;
У разі капіталізації наступних витрат, пов’язаних з використанням активу, що покращують його стан.
Результати зміни терміну корисного використання об’єкта будуть впливати на величину амортизації цього об’єкта в поточному або в майбутньому періодах, проте накопичена амортизація за попередні періоди не коригується.
4.Методи нарахування амортизації необоротних активів.
Положенням
(стандартом) 7 "Основні засоби"
рекомендовані для застосування такі
методи нарахування амортизації основних
засобів (крім інших необоротних активів):
прямолінійний;
зменшення залишкової вартості;
прискореного зменшення залишкової вартості;
кумулятивний;
виробничий.
Наведені методи нарахування амортизації можна умовно поділити на два види:
- методи амортизації, що базуються на часі використання основних засобів (прямолінійний, метод зменшення залишкової вартості, метод
прискореного зменшення залишкової вартості, кумулятивний);
- метод амортизації, який базується на кількості одиниць, отриманих від використання об’єкта основних засобів (виробничий).
Порядком класифікації основних фондів, установленим Законом про податок на прибуток, було передбачено їх розподіл на 4 групи. Із набуттям чинності розділом III ПКУ платникам податків потрібно перевести об'єкти основних фондів, що в них значаться, із існуючих 4 груп до майбутніх «податкових» 16 груп основних засобів із веденням пооб’єктного обліку (див. п. 146.1 ПКУ), а також установленням для кожної групи мінімально допустимого строку корисного використання (амортизації) об'єктів (залежно від групи основних засобів — від 2 до 20 років). Такий строк визначається платником податку самостійно з урахуванням дати введення об'єктів основних засобів в експлуатацію (дод.3).
Амортизація основних засобів та інших необоротних матеріальних активів на ТзОВ «Моквмнська паперова фабрика» здійснюється прямолінійним методом із застосуванням строків, встановлених для кожного об’єкта основних засобів, зокрема:
Будівлі - 25 років
Транспортні засоби - 5-8 років
Комп’ютерне обладнання – 2 роки
Телефони – 5-8 років
Меблі – 4 роки
Інші соновні засоби – 12 років
Інші необоротні матеріальні активи (крім бібліотечних фондів і МНМА) -3 роки